ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2005 Справа N 2-15/15068-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Кравчука Г.А.,
суддів: Першикова Є.В., Грейц К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної
Республіки Крим
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 27.01.2005 р.
у справі N 2-15/15068-2004 господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом Закритого акціонерного товариства "Кримвтормет"
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної
Республіки Крим, Управління державного казначейства України в
Автономній Республіці Крим
про стягнення 322 375,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: - не з'явились;
відповідача: Щербина Д.С., дов. N 11258/9/10 від
25.10.2004 р.;
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2004 р. Закрите акціонерне товариство "Кримвтормет"
(далі - Товариство) звернулося до господарського суду Автономної
Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у
м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - Інспекція) та
Управління державного казначейства України в Автономній Республіці
Крим (далі - Управління) про стягнення з Державного бюджету
України податку на додану вартість у розмірі 322 375,00 грн.
Заявою від 26.11.2004 р. Товариство у зв'язку з частковим
погашенням Інспекцією бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість у розмірі 145 069,00 грн. зменшило позовні вимоги та
просило господарський суд стягнути з Державного бюджету України
бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі
177 306,00 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
26.11.2004 р. (суддя Дадінська Т.В.) позовні вимоги задоволено
повністю: на користь Товариства з Державного бюджету України
стягнено бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у
розмірі 177 306,00 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 27.01.2005 р. (колегія суддів Шевченко Н.М., Градова О.Г.,
Фенько Т.П.) зазначене рішення місцевого господарського суду
залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що відповідно до норм
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та
Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від
07.08.1998 N 857/98 ( 857/98 ) (857/98)
Товариство має право на бюджетне
відшкодування податку на додану вартість у розмірі 177 306,00 грн.
Інспекція звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 27.01.2005 р. у справі N 2-15/15068-2004
господарського суду Автономної Республіки Крим, в якій просить
зазначену постанову та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 26.11.2004 р. у цій справі скасувати та
відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог. Касаційна
скарга мотивована тим, що господарський суд апеляційної інстанції
при прийнятті постанови по даній справі порушив п. 7.7 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
п. 1 наказу Державної податкової адміністрації України від
24.04.2003 р. N 196 ( v0196225-03 ) (v0196225-03)
"Щодо здійснення ефективного
контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на
додану вартість юридичним особам", ст. 4 Декрету Кабінету
Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
.
Управління не скористалося правом, наданим ст. 111-2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та відзив на касаційну скаргу не надіслало,
що не перешкоджає перегляду постанови апеляційного господарського
суду, що оскаржується.
Товариство скористалося правом, наданим ст. 111-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та надіслало відзив (заперечення) на касаційну
скаргу, в якому просить касаційну скаргу Інспекції залишити без
задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 26.11.2004 р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 27.01.2005 р. у справі N 2-15/15068-2004 -
без змін. Відзив мотивований тим, що посилання Інспекції у
касаційній скарзі на наказ Державної податкової адміністрації
України від 24.04.2003 р. N 196 ( v0196225-03 ) (v0196225-03)
"Щодо здійснення
ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум
податку на додану вартість юридичним особам" не може бути
прийнятим до уваги, оскільки окремі його положення порушують право
платників податку на відшкодування бюджетної заборгованості у
строк, передбачений нормами Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Крім того, Товариство у відзиві зазначає,
що Інспекція необґрунтовано заперечує покладення на неї судових
витрат (державного мита), оскільки відповідно до положень Декрету
Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
Інспекція
звільнена лише від сплати державного мита, а не від відшкодування
цього мита при прийнятті судами рішень не на її користь.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
та доводи Інспекції і Товариства, викладені, відповідно, у
касаційній скарзі та відзиві (запереченні) на касаційну скаргу,
перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних
обставини справи, застосування господарськими судами апеляційної
та першої інстанцій норм матеріального та процесуального права при
прийнятті ними рішень, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга Інспекції не підлягає
задоволенню, враховуючи наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та
підтверджується матеріалами справи, Товариство, відповідно до
вимог Порядку заповнення та подання податкової декларації по
податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної
податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. N 166
( z0250-97 ) (z0250-97)
, подало до Інспекції податкову декларацію з податку
на додану вартість за травень 2004 р., у якій вказано, що залишок
суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню після
погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних
звітних періодів, складає за звітний період 322 375,00 грн.
У наступних трьох звітних періодах (червень-серпень 2004 р.)
зобов'язання Товариства з податку на додану вартість мали як
від'ємне, так і додатне значення, однак сума податку на додану
вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України,
не зменшилась, оскільки відповідно до листа Інспекції від
26.11.2004 р. N 31456/10/171 бюджетне відшкодування по декларації
за серпень 2003 р. у розмірі 144 054,00 грн. та листопад 2003 р. у
розмірі 183 546,00 грн. зараховано у погашення податкового
зобов'язання за червень 2004 р. у розмірі 327 600,00 грн. Таким
чином, після трьох звітних періодів розмір суми, яка підлягала
бюджетному відшкодуванню, склав 322 375,00 грн. (що
підтверджується відповідними податковими деклараціями Товариства,
яким була дана оцінка місцевим та апеляційним господарськими
судами).
Однак у строк, встановлений Законом України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
або строк, встановлений Указом
Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від
07.08.1998 N 857/98 ( 857/98 ) (857/98)
бюджетне відшкодування Товариству у
розмірі 322 375,00 грн. Інспекцією проведено не було. У зв'язку з
цим Товариство звернулося до господарського суду Автономної
Республіки Крим з позовом до Інспекції та Управління про стягнення
з Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі
322 375,00 грн.
До прийняття господарським судом Автономної Республіки Крим
рішення по справі Інспекція частково погасила бюджетну
заборгованість з податку на додану вартість у розмірі
145 069,00 грн., а тому Товариство у заяві від 26.11.2004 р.
зменшило позовні вимоги та просило господарський суд стягнути з
Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на
додану вартість у розмірі 177 306,00 грн.
Щодо юридичної оцінки обставин справи, повноти їх
встановлення та застосування місцевим та апеляційним
господарськими судами норм матеріального та процесуального права
при вирішенні спору, то колегія суддів Вищого господарського суду
України зазначає таке.
Згідно з п. 4 Указу Президента України "Про деякі зміни в
оподаткуванні" від 07.08.1998 N 857/98 ( 857/98 ) (857/98)
у разі коли сума
податку на додану вартість, визначена як різниця між загальною
сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким
продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та
сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення,
така сума зараховується у погашення заборгованості платника
податку із сплати податку на додану вартість, що виникла у минулих
звітних періодах, а за відсутності заборгованості - у зменшення
податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних
звітних періодів. Якщо сума від'ємного значення податку не
погашається сумами податкових зобов'язань, що виникли протягом
трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню
з Державного бюджету України на умовах, визначених законодавством,
протягом місяця, що настає після подання декларації за третій
звітний період після виникнення від'ємного значення податку.
Положення п. 4 цього Указу ( 857/98 ) (857/98)
наказом Державної
податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. N 166
( z0250-97 ) (z0250-97)
"Про затвердження форми податкової декларації та
Порядку її заповнення і подання" було введено у форму податкової
декларації з податку на додану вартість, а саме - у рядок "25"
податкової декларації.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за
необхідне зазначити, що така форма податкової декларації не
передбачає можливість її заповнення із зазначенням відшкодування
бюджетної заборгованості у строк, визначений частиною першою
пп. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відповідно до якої у разі коли за
результатами звітного періоду сума, визначена згідно з
підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
має вищу силу ніж Указ Президента України "Про деякі зміни в
оподаткуванні" від 07.08.1998 N 857/98 ( 857/98 ) (857/98)
, а тому цей Указ
повинен застосовуватися у частині, що не суперечить вказаному
Закону. Враховуючи це, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що Товариство мало право на відшкодування
бюджетної заборгованості саме у строк, передбачений Законом
України "Про податок на додану вартість", а не у строк,
передбачений Указом Президента України "Про деякі зміни в
оподаткуванні" від 07.08.1998 N 857/98.
Проте Товариство зазначеним правом не скористалося, що не
позбавило його права на відшкодування бюджетної заборгованості у
строк, передбачений Указом Президента України "Про деякі зміни в
оподаткуванні" від 07.08.1998 N 857/98 ( 857/98 ) (857/98)
.
Однак Інспекція своїми діями, посилаючись на норми наказу
Державної податкової адміністрації України від 24.04.2003 р. N 196
( v0196225-03 ) (v0196225-03)
"Щодо здійснення ефективного контролю за
правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану
вартість юридичним особам", не забезпечила Товариству реалізації
права на відшкодування бюджетної заборгованості у заявленому ним
розмірі навіть у строк, встановлений Указом Президента України
"Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.1998 N 857/98
( 857/98 ) (857/98)
, оскільки нею не було одержано результатів проведення
зустрічних документальних перевірок постачальників Товариства.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає,
що ні Закон України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ні Указ Президента України "Про деякі зміни в
оподаткуванні" від 07.08.1998 N 857/98 ( 857/98 ) (857/98)
не встановлюють
для відшкодування бюджетної заборгованості платнику податку такої
вимоги як проведення зустрічних документальних перевірок його
постачальників. Такі заходи передбачені наказом Державної
податкової адміністрації України від 12.11.2002 р. N 538
( v0538225-02 ) (v0538225-02)
"Щодо здійснення ефективного контролю за
правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ" та наказом
Державної податкової адміністрації України від 24.04.2003 р. N 196
( v0196225-03 ) (v0196225-03)
"Щодо здійснення ефективного контролю за
правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану
вартість юридичним особам".
Проте визначений зазначеними наказами Державної податкової
адміністрації України обов'язок органів державної податкової
служби щодо здійснення ними зустрічних документальних перевірок
постачальників платника податку повинен виконуватися
(реалізовуватися) без порушень приписів Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Тому колегія суддів
приходить до висновку, що доводи Інспекції про порушення
попередніми господарськими судами наказу Державної податкової
адміністрації України від 24.04.2003 р. N 196 ( v0196225-03 ) (v0196225-03)
"Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю
відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним
особам" не можуть бути підставою для скасування прийнятих по
справі рішення та постанови, оскільки порядок обчислення, сплати і
відшкодування податку на додану вартість встановлений Законом
України "Про податок на додану вартість", який не пов'язує право
платника податку на вчасне відшкодування бюджетної заборгованості
з проведенням органами державної податкової служби перевірок його
постачальників.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
звертає увагу на те, що Інспекція у касаційній скарзі посилається
на п. 1 наказу Державної податкової адміністрації України від
24.04.2003 р. N 196 ( v0196225-03 ) (v0196225-03)
"Щодо здійснення ефективного
контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на
додану вартість юридичним особам" і зазначає, що цим пунктом
передбачено відшкодування податку на додану вартість у сумі
розміром більше 10 000,00 грн. тільки за умови проведення
зустрічних документальних перевірок основних постачальників та
одержання відповідей на усі направлені запити. Однак п. 1
вказаного наказу не містить зазначених вимог, а передбачає
затвердження Порядку визначення кількості декларацій, що
підлягають документальним перевіркам підрозділами податкового
аудиту та валютного контролю, наведений у додатку 1 до наказу.
Таким чином, зазначене посилання Інспекції є недоречним.
Що ж стосується доводів Інспекції щодо порушення
господарськими судами попередніх інстанцій п. 15 ст. 4 Декрету
Кабінетів Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
,
відповідно до якого податкові інспекції звільнені від витрат з
оплати державного мита, колегія суддів Вищого господарського суду
України відмічає, що у зазначеному Декреті Кабінету Міністрів
України йдеться про звільненні від сплати державного мита лише у
випадках звернення податкових інспекцій до господарського суду з
позовними заявами, а не у випадках розподілу відповідних сум
згідно з вимогами частини четвертої ст. 49 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, у якій вказано, що стороні, на користь якої відбулося
рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої
сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати
державного мита.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 27.01.2005 р. у справі N 2-15/15068-2004
господарського суду Автономної Республіки Крим ґрунтується на
всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи,
які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам
матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не
спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції,
у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
За згодою представника Інспекції, відповідно до частини
другої ст. 85 та частини першої ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частини
постанови Вищого господарського суду України.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 27.01.2005 р. у справі N 2-15/15068-2004 господарського суду
Автономної Республіки Крим залишити без змін, а касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної
Республіки Крим - без задоволення.