ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.04.2005 Справа N 10/179
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Селіваненко В.П. - головуючий,
судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу малого приватного підприємства
"Континенталь", м. Чернівці,
на рішення господарського суду Чернівецької області від
10.12.2004
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
25.01.2005
зі справи N 10/179
за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів (далі - Відділення), м. Чернівці,
до малого приватного підприємства "Континенталь" (далі -
Підприємство)
про стягнення 2 305,26 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Відділення звернулося до господарського суду Чернівецької
області з позовом про стягнення з Підприємства 2 305,26 грн.
штрафних санкцій за нестворене робоче місце для працевлаштування
інваліда в 2003 році.
Рішенням названого суду від 10.12.2004 (суддя
Ковальчук Т.І.), залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 25.01.2005 (колегія суддів у
складі: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді Гнатюк Г.М.,
Мирутенко О.Л.), позов задоволено.
Прийняті судові рішення мотивовано невиконанням Підприємством
у 2003 році обов'язку зі створення робочих місць для інвалідів та
їх працевлаштування, покладеного на нього Законом України "Про
основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991
N 875-XII ( 875-12 ) (875-12)
(далі - Закон N 875).
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Підприємство просить рішення місцевого суду та постанову
апеляційного господарського суду зі справи скасувати через
неправильне застосування норм матеріального та процесуального
права і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні
позовних вимог.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
касаційної скарги.
Представники учасників у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про необхідність
задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- відповідно до середньооблікової чисельності штатних
працівників (19 осіб) відповідач у 2003 році повинен був створити
1 робоче місце для працевлаштування інваліда;
- відповідач у 2003 році не створив робочого місця для
працевлаштування інваліда;
- Підприємство не зверталося у 2003 році до Чернівецького
міського центру зайнятості з заявками про направлення інвалідів з
метою їх працевлаштування, що підтверджується листом центру
зайнятості від 07.04.04. N 443/25-1 (а.с. 9-11);
- з урахуванням середньорічної заробітної плати на
підприємстві в 2003 році (2 305,26 грн.) розмір штрафних санкцій
за нестворення одного робочого місця для інваліда має становити
2 305,26 грн.;
- за результатами фінансово-господарської діяльності у
2003 році Підприємство прибутку не отримало, а мало збитки.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність стягнення з відповідача штрафних санкцій,
передбачених статтею 20 Закону N 875 ( 875-12 ) (875-12)
.
Частиною першою статті 19 цього Закону ( 875-12 ) (875-12)
для
підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми
власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць
для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох
відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від
15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону N 875
( 875-12 ) (875-12)
підприємства (об'єднання), установи і організації, де
кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом,
щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту
інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі
середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в
об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не
зайняте інвалідом.
Частинами третьою та четвертою цієї статті Закону ( 875-12 ) (875-12)
встановлено, що сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання),
установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок
прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх
податків і зборів (обов'язкових платежів); у разі відсутності
коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення
стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і
організації в порядку, передбаченому законом.
Виходячи з системного аналізу наведених норм Закону N 875
( 875-12 ) (875-12)
, звернення стягнення на майно підприємства може бути
здійснено лише за наявності одночасно двох умов, а саме, коли у
цього підприємства:
- відсутні кошти на поточних рахунках у банківських установах
станом на визначений законодавством строк сплати нарахованих
штрафних санкцій за звітний період;
- за даними податкової звітності обліковано наявність
прибутку після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових
платежів) у звітний період.
Наведене дає підстави вважати, що в разі відсутності у
відповідача облікованого прибутку за звітний період стягнення
штрафних санкцій на підставі статті 20 Закону N 875 ( 875-12 ) (875-12)
не
допускається.
Таку правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду
України від 15.01.2003 зі справи N 4292/1-36 ( v1-36700-03 ) (v1-36700-03)
.
З огляду на наведене висновок попередніх судових інстанцій
про відсутність підстав для звільнення Підприємства від
відповідальності в зв'язку з відсутністю прибутку не відповідає
приписам чинного законодавства.
За таких обставин рішення господарських судів першої та
апеляційної інстанцій зі справи підлягають скасуванню внаслідок
неправильного застосування ними норм матеріального права.
Разом з тим, оскільки місцевим та апеляційним судами
обставини справи встановлено повно і потреба збирати, перевіряти
та оцінювати докази відсутня, то Вищий господарський суд України
вважає за можливе прийняти нове рішення про відмову в задоволенні
позову.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу малого приватного підприємства
"Континенталь" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Чернівецької області від
10.12.2004 та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 25.01.2005 зі справи N 10/179 скасувати.
3. У задоволенні позову відмовити.