ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.04.2005 Справа N 7/249
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Удовиченка О.С.
суддів: Грека Б.М., Полякова Б.М.
розглянувши касаційну скаргу Запорізького обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на рішення господарського суду Запорізької області від
25.08.2004 р.
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 29.12.2004 р.
у справі N 7/249 господарського суду Запорізької області
за позовом Запорізького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів
до Бердянського державного заводу скловолокна
про стягнення 93970,75 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
відповідача: Джафаров А.А.
В С Т А Н О В И В:
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту
інвалідів звернулось до господарського суду Запорізької області з
позовом до Бердянського державного заводу скловолокна про
стягнення з відповідача несплачених штрафних санкцій за незайняті
інвалідами робочі місця за 2003 рік в сумі 93970,75 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
25.08.2004 р. (Кутіщева Н.С.) позов задоволено частково, стягнуто
з відповідача на користь позивача штрафні санкції за незайняті
інвалідами робочі місця у сумі 75176,60 грн. та судові витрати.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
29.12.2004 р. (Коробка Н.Д. - головуючий, Мойсеєнко Т.В.,
Яценко О.М.) рішення господарського суду Запорізької області від
25.08.2004 р. залишено без змін.
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту
інвалідів звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду
Запорізької області від 25.08.2004 р. та постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 29.12.2004 р. скасувати,
прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному
обсязі.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
для
підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми
власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць
для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох
відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від
15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не
передбачено законом.
Норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування
інвалідів у 2003 р. для Бердянського державного заводу скловолокна
становило 40 робочих місць. Відповідно до звіту про зайнятість та
працевлаштування інвалідів за 2003 р., наданого відповідачем,
чисельність інвалідів, що працювали на підприємстві склала
15 осіб-інвалідів при нормативі - 40 осіб.
Сума штрафних санкцій за нестворені 25 робочих місць для
інвалідів склала 93970,75 грн., стягнення якої і стало предметом
спору.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактично на
підприємстві працювало 20 інвалідів, у зв'язку з чим суди першої
та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку стосовно
часткового задоволення позовних вимог в розмірі 75176,60 грн. за
нестворені 20 робочих місць для інвалідів.
Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
підприємства
(об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності
і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж
установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19
цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду
соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких
визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на
відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації
за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
У відповідності з п. 5 Положення N 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
підприємство повинно здійснювати заходи щодо створення робочих
місць для інвалідів, включати їх до колективного договору,
інформувати про створення робочих місць для працевлаштування
інвалідів центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту
населення та відділення фонду соціального захисту інвалідів.
Згідно п. 3 Положення N 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
робоче місце
інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим
вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології,
атестоване спеціальною комісією підприємства за участю
представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських
організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на
ньому інваліда.
В матеріалах справи докази створення робочих місць у
кількості відповідно до встановленого нормативу та надання
інформації про те згідно вимог пунктів 3, 5 Положення N 314
( 314-95-п ) (314-95-п)
відсутні.
Крім того, згідно листа Бердянського міського центру
зайнятості від 26.07.2004 р. за N 1178 від відповідача у 2003 р.
інформації (звіти форми N 3-ПН ( z1534-05 ) (z1534-05)
) щодо наявності вільних
та вакантних посад, на яких використовується праця інвалідів не
надходило.
Таким чином, відповідач наявність порушення вимог Закону
України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
( 875-12 ) (875-12)
з його боку не спростував, відсутності своєї вини не
довів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення та
постанова винесені з дотриманням норм матеріального та
процесуального права, а тому підстави для їх скасування відсутні.
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від
25.08.2004 р. та постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 29.12.2004 р. у справі N 7/249 залишити
без змін.