ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.04.2005 Справа N 2-23/9673-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Селіваненко В.П. - головуючий,
судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Кримського республіканського
відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь,
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 17.01.2005
зі справи N 2-23/9673-2004
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду
соціального захисту інвалідів (далі - Відділення)
до приватного сільськогосподарського підприємства "Гвардієць"
(далі - ПСП "Гвардієць"), с. Охотське Нижньогірського району
Автономної Республіки Крим,
про стягнення 14 058,96 грн.,
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - Перця О.І.,
В С Т А Н О В И В:
Відділення звернулося до господарського суду Автономної
Республіки Крим з позовом про стягнення з ПСП "Гвардієць"
14 058,96 грн. штрафних санкцій за нестворені 6 робочих місць для
працевлаштування інвалідів у 2003 році.
Рішенням названого суду від 28.10-18.11.2004 (суддя
Іщенко Г.М.) позов задоволено. Прийняте судове рішення мотивовано
невиконанням ПСП "Гвардієць" обов'язку зі створення робочих місць
для інвалідів та їх працевлаштування, покладеного на нього Законом
України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
від 21.03.1991 N 875-XII ( 875-12 ) (875-12)
(далі - Закон N 875).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 17.01.2005 (колегія суддів у складі: Маслова З.Д. - головуючий
суддя, судді Видашенко Т.С., Заплава Л.М.) рішення суду першої
інстанції зі справи скасовано та в позові відмовлено. Постанову
апеляційного суду мотивовано відсутністю у ПСП "Гвардієць"
прибутку, що унеможливлює стягнення штрафних санкцій на підставі
статті 20 Закону N 875 ( 875-12 ) (875-12)
.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Відділення просить постанову апеляційного господарського суду зі
справи скасувати через неправильне застосування норм матеріального
та процесуального права, а рішення місцевого суду залишити без
змін.
ПСП "Гвардієць" подало відзив на касаційну скаргу, в якому
зазначило про безпідставність її доводів та просило постанову суду
апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу - без
задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним
господарськими судами фактичних обставин справи та правильність
застосування ними норм матеріального і процесуального права,
заслухавши пояснення представника відповідача, Вищий господарський
суд України дійшов висновку про відсутність підстав для
задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Судом першої інстанції встановлено, що:
- відповідно до середньооблікової чисельності штатних
працівників (329 осіб) відповідач у 2003 році повинен був створити
13 робочих місць для працевлаштування інвалідів;
- фактично в 2003 році ПСП "Гвардієць" працевлаштовано
7 інвалідів;
- 6 робочих місць для працевлаштування інвалідів створено не
було;
- ПСП "Гвардієць" у 2003 році районний центр зайнятості не
інформувало про створення робочих місць для працевлаштування
інвалідів.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:
- з урахуванням середньорічної заробітної плати на
підприємстві в 2003 році ( 2 343,16 грн.) розмір штрафних санкцій
за нестворення шести робочих місць для інвалідів має становити
14 058,96 грн.;
- на протязі трьох років на території ПСП "Гвардієць" мають
місце форс-мажорні обставини, в зв'язку з чим Нижньогірською
державною податковою інспекцією списано безнадійний податковий
борг з фіксованого сільськогосподарського податку, прибуткового
податку, податку на додану вартість, штрафу за порушення
податкового законодавства;
- за результатами фінансово-господарської діяльності в
2003 році ПСП "Гвардієць" прибутку не отримало та мало збитки в
сумі 59 000 грн.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність стягнення з відповідача штрафних санкцій,
передбачених статтею 20 Закону N 875 ( 875-12 ) (875-12)
.
Частиною першою статті 19 цього Закону ( 875-12 ) (875-12)
для
підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми
власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць
для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох
відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від
15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону N 875
( 875-12 ) (875-12)
підприємства (об'єднання), установи і організації, де
кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом,
щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту
інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі
середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в
об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не
зайняте інвалідом.
Згідно з частинами третьою та четвертою цієї статті сплату
штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації
провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який
залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів
(обов'язкових платежів); у разі відсутності коштів штрафні санкції
можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно
підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку,
передбаченому законом.
Виходячи з системного аналізу наведених норм Закону N 875
( 875-12 ) (875-12)
, звернення стягнення на майно підприємства може бути
здійснено лише за наявності одночасно двох умов, а саме, коли у
цього підприємства:
- відсутні кошти на поточних рахунках у банківських установах
станом на визначений законодавством строк сплати нарахованих
штрафних санкцій за звітний період;
- за даними податкової звітності обліковано наявність
прибутку після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових
платежів) у звітний період.
Наведене дає підстави вважати, що в разі відсутності у
відповідача облікованого прибутку за звітний період (як це і
встановлено попередніми судовими інстанціями) стягнення штрафних
санкцій на підставі статті 20 Закону N 875 ( 875-12 ) (875-12)
не
допускається.
Таку правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду
України від 15.01.2003 зі справи N 4292/1-36 ( v1-36700-03 ) (v1-36700-03)
.
Господарський суд першої інстанції, приймаючи рішення зі
справи, безпідставно не перевірив та не врахував доводи
відповідача щодо відсутності у нього прибутку, що призвело до
неправильного застосування ним норм матеріального права.
Посилання скаржника на те, що Закон України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не поширюється на спірні
правовідносини, не спростовує встановленого апеляційною інстанцією
факту відсутності у ПСП "Гвардієць" прибутку за звітний період, а
тому не може бути підставою для задоволення касаційної скарги.
Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку
про те, що постанова апеляційного господарського суду зі справи
відповідає встановленим ним обставинам справи, прийнята з
дотриманням норм матеріального та процесуального права і
передбачені законом підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 17.01.2005 зі справи N 2-23/9673-2004 залишити без змін, а
касаційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду
соціального захисту інвалідів - без задоволення.