ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
26.04.2005 Справа N 1/49(9/118)1/121
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>
за участю представників <...>
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Неданчицької сільської ради та товариства з обмеженою
відповідальністю "Сіверь" на постанову Вищого господарського суду
України від 09.02.2005 р. у справі за позовом Славутицької міської
ради до Неданчицької сільської ради, третя особа - товариство з
обмеженою відповідальністю "Сіверь", про визнання недійсними
рішень та зустрічним позовом Неданчицької сільської ради до
Славутицької міської ради, третя особа - комунальне підприємство
"Славутич-Чорнобильторг", про визнання недійсними рішень міської
ради, В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2003 р. Славутицька міська рада звернулася в
господарський суд Чернігівської області з позовом до Неданчицької
сільської ради; третя особа - товариство з обмеженою
відповідальністю "Сіверь" про визнання недійсними рішень виконкому
Неданчицької сільської ради від 17.05.2001 р. N 32 "Про
затвердження технічної документації та видачу державних актів на
право користування землею", від 18.06.2001 р. N 40 "Про надання
земельної ділянки ТОВ "Сіверь" с. Неданчиці для організації ринку
та автостоянки" та рішення 18 сесії Неданчицької сільської ради
XXIII скликання від 26.06.2001 р. "Про затвердження рішення
виконкому від 18.06.2001 р. N 40 та продаж земельних ділянок
несільськогосподарського призначення".
Позивач зазначав, що вказані рішення не відповідають вимогам
чинного законодавства та порушують права і охоронювані законом
його інтереси. Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що
спірні рішення відповідають вимогам чинного законодавства та
прийняті сільською радою та її виконкомом в межах своєї
компетенції.
В обґрунтування своїх заперечень вказує на те, що відповідно
до проведеної судової експертизи, призначеної ухвалою
господарського суду Чернігівської області від 14.05.2002 р. у
справі N 10/85 між тими самими сторонами про визнання недійсними
державних актів про право власності на землю, встановлено
належність спірних земельних ділянок на праві комунальної
власності Неданчицькій сільській раді.
Неданчицька сільська рада подала зустрічний позов про
визнання недійсними рішень Славутицької міської ради від
15.03.2002 р. N 420-42-XXIII "Про передачу об'єктів житла та
соціальної інфраструктури міста у комунальну власність
територіальної громади міста" та від 14.10.2002 р. N 88-08-IV "Про
комунальну власність територіальної громади м. Славутич".
Зустрічний позов обґрунтований тим, що Славутицька міська
рада, прийнявши вказані рішення, перевищила свої повноваження.
Славутицька міська рада вважає зустрічні позовні вимоги
необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від
06.08.2004 р. у задоволенні первісного позову відмовлено, а
зустрічний позов задоволено частково.
Визнано частково недійсним рішення Славутицької міської ради
від 15.03.2002 р. N 420-42-XXIII "Про передачу об'єктів житла та
соціальної інфраструктури міста у комунальну власність
територіальної громади міста" в частині надання згоди на прийняття
у комунальну власність територіальної громади м. Славутич об'єктів
соціальної інфраструктури міста - речового ринку, інв. N 3117
металевих кіосків - 44 шт., інв. N 3167-3210 (п. 25 додатка N 1
рішення).
Також визнано частково недійсним рішення Славутицької міської
ради від 14.10.2002 р. N 88-08-IV "Про комунальну власність
територіальної громади м. Славутич" в частині надання повноважень
комунальному підприємству "Славутич-Чорнобильторг" щодо управління
майном - речовим ринком інв. N 3117, металевими кіосками - 44 шт.,
інв. N 3167-3210 та передачі йому на баланс цих необоротних
активів (п. 2 та п. 3 додатка N 3 рішення).
Рішення господарського суду мотивоване тим, що рішення
виконкому Неданчицької сільської ради та Неданчицької сільської
ради, прийняті відповідно до чинного на момент їх прийняття
законодавства, та у межах компетенції цих органів місцевого
самоврядування.
Задовольняючи частково зустрічний позов, суд виходив з того,
що Славутицька міська рада при прийнятті рішень щодо речового
ринку з металевими кіосками, розташованими на території
Неданчицької сільської ради, перевищила повноваження, надані їй
чинним законодавством.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
11.10.2004 р. рішення господарського суду Чернігівської області
від 06.08.2004 р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від
09.02.2005 р. рішення господарського суду Чернігівської області
від 06.08.2004 р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 11.10.2004 р. скасовано, позов
Славутицької міської ради задоволено.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Ухвалою від 31.03.2005 р. колегією суддів Верховного Суду
України за касаційними скаргами Неданчицької сільської ради та
товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверь" порушено
провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від 09.02.2005 р. з мотивів
неправильного застосування судом норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
розглянувши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи,
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України 1990 р.
( 561-12 ) (561-12)
до відання сільських рад народних депутатів у галузі
земельних відносин на їх території належить, зокрема, вилучення
земель відповідно до ст. 31 цього Кодексу, передача земельних
ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на
умовах оренди у порядку, встановленому статтями 17 і 19 Кодексу.
Указ Президента України "Про приватизацію та оренду земельних
ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення
підприємницької діяльності" від 12.07.95 р. N 608/95 ( 608/95 ) (608/95)
,
який був чинним на час прийняття оскаржуваних рішень, передбачав,
що юридичні особи, у статутному фонді яких відсутня будь-яка
частка майна, що перебуває у загальнодержавній власності, мають
право на приватизацію земельних ділянок несільськогосподарського
призначення для здійснення підприємницької діяльності.
Приватизацію земельних ділянок несільськогосподарського
призначення для заняття підприємницькою діяльністю згідно з п. 2
вказаного Указу ( 608/95 ) (608/95)
здійснюють відповідні державні
адміністрації, виконавчі комітети місцевих рад шляхом продажу у
приватну власність.
З огляду на матеріали справи та постановлення господарськими
судами першої та апеляційної інстанцій, на час укладення договору
купівлі-продажу земельної ділянки та видачі Державного акта на
право власності на землю, спірні земельні ділянки знаходилися у
віданні Неданчицької сільської ради, оскільки розташовані на
землях, вилучених у Південно-Західної залізниці на території
Неданчицької сільської ради, за межами населених пунктів і
адміністративно-територіально підпорядковані Неданчицькій
сільській раді.
З огляду на наведене, апеляційний господарський суд дійшов
правильного висновку про те, що рішення виконкому Неданчицької
сільської ради від 17.05.2001 р. N 32 і від 18.06.2001 р. N 40 та
рішення сесії Неданчицької сільської ради XXIII скликання від
26.06.2001 р. прийняті відповідно до чинного законодавства та у
межах їх компетенції.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Вищий господарський суд України, скасовуючи судові рішення
першої та апеляційної інстанцій, виходив з тих мотивів, що при їх
ухваленні судами не прийняті до уваги подані позивачем докази і
вдався до переоцінки доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти,
встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї
справи, не наводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких
беруть участь ті самі сторони.
Суд касаційної інстанції не звернув уваги, що господарські
суди обґрунтовували відмову в задоволенні первісного позову і
задоволення зустрічного позову тим, що рішенням господарського
суду Чернігівської області від 09.10.2002 р. у справі N 10/85
встановлено, що укладання між Неданчицькою сільською радою та ТОВ
"Сіверь" договору купівлі-продажу земельних ділянок та видача
Державних актів на право власності на землю відбулось відповідно
до вимог законодавства.
Господарський суд Чернігівської області та Київський
апеляційний господарський суд, на підставі зібраних належним чином
доказів, повно встановили всі обставини справи, які мають значення
для правильного вирішення цього спору та правомірно задовольнили
зустрічний позов, відмовивши в задоволенні первісного позову.
Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду
України від 09.02.2005 р. підлягає скасуванню, а постанова
Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2004 р. -
залишенню в силі.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційні скарги задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
09.02.2005 р. у справі N 1/49(9/118) - скасувати, а постанову
Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2004 р.
залишити без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.