ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2005 Справа N 33/259
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя - Ходаківська І.П.
судді: Кравчук Г.А., Савенко Г.В.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі м. Києва
на постанову від 27.12.2004 р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 33/259 господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне
українсько-німецьке підприємство "Інаква-Віта"
до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
за участю прокуратури Голосіївського району м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача - Рачковський В.В., директор
відповідача - Хібен Ю.Г., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.11.2004 р. у
справі N 33/259, яке залишене без змін постановою від
27.12.2004 р. Київського апеляційного господарського суду, позов
задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
N 000602626/0 від 29.05.2004 р. Визнано недійсною першу податкову
вимогу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі
м. Києва N 1/2318 від 05.05.2004 р. в частині визначення
податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі
15818039,30 грн. Стягнуто з Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі м. Києва на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство
"Інаква-Віта" 203 грн. судових витрат.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач звернувся
до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову від 27.12.2004 р. Київського апеляційного
господарського суду та рішення Господарського суду м. Києва від
01.11.2004 р. у справі N 33/259, та прийняти нове рішення, яким
відмовити в задоволенні позову ТОВ "Інаква-Віта" в повному обсязі
з підстав неправильного застосування норм матеріального та
процесуального права.
Розпорядженням Заступника Голови судової палати Вищого
господарського суду України від 20.04.2005 р., у зв'язку з
відрядженням судді Першикова Є.В. для перегляду в касаційному
порядку справ N 32/362, N 2-25/10230-04, N 2-25/10231-04,
N 2-13/6917-04, N 29/219, N 3/116, N 2/165, N 32/475, N 11/323,
N 33/260, N 33/259, призначених до розгляду на 21.04.2005 р.
колегією суддів у складі: головуючого - Першикова Є.В. суддів -
Савенко Г.В., Ходаківської І.П., утворено колегію суддів в
наступному складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді -
Савенко Г.В., Кравчук Г.А.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим
повідомленням-рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
N 000602626/0 від 29.03.2004 р. відповідно до пп. 7.4.4. п. 7.4.
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та пп. "а", "б", "в", "г" пп. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 та
пп. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань, платників податків перед бюджетними та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
позивачу донараховане податкове
зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 10579557,20 грн.
та застосовано штрафні санкції з цього податку у розмірі
5289778,60 грн.
Першою податковою вимогою від 05.05.2004 р. N 1/2318 Державна
податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва визначила, що
станом на 05.05.2004 р; сума податкового боргу за узгодженими
податковими зобов'язаннями складає 39185796,00 грн., з них податок
на додану вартість в сумі 10603499,20 грн., фінансові санкції в
розмірі 5214540,10 грн.; податок на прибуток в сумі
15869335,80 грн., фінансові санкції у розмірі 7498420,90 грн.
Спірне рішення прийнято на підставі Акту від 25.03.2004 р.
N 13/26-08/30180160 про результати позапланової перевірки
правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку
на додану вартість та податку на прибуток підприємства ТОВ СП
українсько-німецьке "Інаква-Віта" (код 30180160) за період з
01.07.2002 р. по 01.04.2003 р.
В Акті перевірки відповідачем зазначено, що у відповідності
до договору N 16/9 від 16.09.2002 р. позивачем придбано у ДП
"Віта-Трейд Імпекс" аніоніт "AWM-1" з однорідним гранулометричним
складом в кількості 7125 кг на загальну суму 63477343,20 грн., в
т.ч. ПДВ 10579557,20 грн.
За отриманий товар позивач перерахував на рахунок ДП
"Віта-Трейд Імпекс" грошові кошти в повному обсязі. Станом на
15.07.2003 р. між вказаними підприємствами заборгованості немає.
Також відповідачем зазначається про неможливість проведення
зустрічної перевірки ДП "Віта-Трейд Імпекс" (незв'явлення до
податкових органів для проведення перевірки), а також на те, що за
юридичною адресою підприємство не знаходиться, згідно декларацій
наданих до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, ДП "Віта-Трейд
Імпекс" з 01.05.2003 р. діяльності не здійснює.
В Акті перевірки від 25.03.2004 р. також зазначено, що
відповідно до технологічних норм виробництва сорбенту спеціального
призначення "Сорбокаст" до його складу входить такий елемент, як
аніоніт "AWM-1" "DOWEX" з однорідним гранулометричним складом
виробництва фірми "DOWEX" (США), вартість якого за 1 кг складає
7425,00 грн. (крім того ПДВ 1485,00 грн.).
В ході здійснення оперативних заходів відповідачем
встановлено, що такий елемент, як аніоніт "AWM-1" "DOWEX" фірмою
"DOWEX" не виробляється; на митну територію України не завозився;
департаментом Державного санітарно-епідеміологічного нагляду
висновки санітарно-епідеміологічної експертизи на аніоніти "AWM-1"
"DOWEX" з однорідним гранулометричним складом жодному підприємству
не надавалися.
Таким чином, з посиланням на відповідь представництва фірми
"Dow Europe S.A." відповідь заступника головного державного
санітарного лікаря України Ситенко М.А. Департаменту державного
санітарно-епідеміологічного нагляду, відповідь Інституту колоїдної
хімії та хімії води ім. А.В. Думанського від 17.11.2003 р. за
N 99/494, інформацію надану ДПА України, згідно з даними АРМ
"Митниця" та враховуючи технологічний регламент виробництва
сорбенту спеціального призначення "Сорбокаст", відповідно до
ТУУ 24.6-32043037-001-2002 відповідач в Акті перевірки робить
висновок, що аніоніт "AWM-1" "DOWEX" не міг бути використаний у
виробництві сорбенту спеціального призначення "Сорбокаст"
ТУУ 24.6-32043037-001-2002.
З огляду на викладене, відповідачем в Акті перевірки зроблено
висновок, що позивачем в порушення пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р.
N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(із змінами та доповненнями), включено
за період з 01.07.2002 р. по 01.04.2003 р. до складу податкового
кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 10579557,20 грн.
з придбання аніонітів "AWM-1" "DOWEX" у ДП "Віта-Трейд Імпекс",
вартість яких не відноситься до складу валових витрат (пп. 2.2.
Акту перевірки).
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, згідно
договору N 16/9 від 16.09.2002 р. позивачем було придбано у ДП
"Віта-Трейд Імпекс" аніоніт "AWM-1" в кількості 7125 кг на
загальну суму 63477343,20 грн., в т.ч. ПДВ 10579557,20 грн.
Виконання умов договору підтверджується виданими ДП
"Віта-Трейд Імпекс" податковими накладними: N 18 від 19.09.2002 р.
на суму 17147916,43 грн. в т.ч. ПДВ 2857986,07 грн.; N 19 від
24.10.2002 р. на суму 17146516,80 грн. в т.ч. ПДВ 2857752,80 грн.;
N 24 від 18.12.2002 р. на суму 1796942,20 грн. в т.ч. ПДВ
994923,70 грн.; N 25 від 22.01.2003 р. на суму 23967883,20 грн. в
т.ч. ПДВ 994 647,20 грн.
Видані позивачу податкові накладні, повністю відповідають
вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" від 03.04.1997 р. N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(із
змінами та доповненнями) щодо наявності всіх передбачених законом
обов'язкових реквізитів та були підписані особою, підпис та
повноваження якої підтверджувались печаткою контрагента позивача
ДП "Віта-Трейд Імпекс", що також відповідає вимогам п. 18 Указу
Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від
07.08.98 р. N 857/98 ( 857/98 ) (857/98)
.
В матеріалах справи є копії платіжних доручень та виписки
обслуговуючого банку, що підтверджують здійснення оплати
придбаного позивачем товару, а саме аніоніту "AWM-1" у ДП
"Віта-Трейд Імпекс".
До матеріалів справи також надано докази використання
позивачем в подальшій господарській діяльності аніоніту "AWM-1",
придбаного у ДП "Віта-Трейд Імпекс", а саме виготовлення сорбенту
спеціального призначення "Сорбокаст". Зазначений сорбент
"Сорбокаст" позивачем було реалізовано ПП "Червоний Жовтень".
Окрім того, судами встановлено, що відповідно до генеральної
угоди б/н від 14.09.2002 р. ПП "Червоний Жовтень" (сторона-1)
розкриває та передає ТОВ СП "Інаква-Віта" (сторона-2) певну
інформацію щодо виробництва сорбенту спеціального призначення
"Сорбокаст" згідно ТУУ 24.6-32043037-001-2002.
Виробник здійснює закупівлю сировини та виробляє сорбент
спеціального призначення "Сорбокаст" (п. 1.2 договору).
Сторона-2 (позивач) представляє інтереси сторони-1
(ПП "Червоний Жовтень") та здійснює виробництво на власній
виробничій базі та під власною торговою маркою сорбентів
спеціального призначення "Сорбокаст" (продукція).
Сторона-1 (ПП "Червоний Жовтень") купує в оптовій кількості у
сторони-1 (позивача) сорбенти спеціального призначення "Сорбокаст"
та активно займається реалізацією та розповсюдженням вказаних
сорбентів (п. 1.3 договору).
Згідно з п. 3.5. генеральної угоди сторона-2 зобов'язується
зберігати як виробничу таємницю всі дані, які сторона-1 визначить,
як секретні.
Відповідно до п. 1 Наказу N 02/01-02 від 02.01.2002 р.,
визначено, що комерційною таємницею ТОВ СП "Інаква-Віта" є
відомості пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією,
технологічними процесами та рішеннями, управлінням, фінансами,
іншою діяльністю підприємства, розголошення (передача, витік),
яких може завдати шкоди його інтересам".
Відповідно до умов генеральної угоди від 14.09.2002 р. б/н
було складено технологічний регламент виробництва сорбенту
спеціального призначення "Сорбокаст" ТУУ 24.6-32043037-001-2002,
який затверджений директором ТОВ СП "Інаква-Віта" та погоджено
директором ПП "Червоний Жовтень".
Директором СП "Інаква-Віта" надані пояснення, в яких
зазначено, що крім "робочого" примірника технологічного регламенту
при виробництві сорбенту "Сорбокаст" використовувався ще один
документ, а саме додатковий технологічний регламент.
Директором СП "Інаква-Віта" надані пояснення, в яких
зазначено, що крім "робочого" примірника технологічного регламенту
при виробництві сорбенту "Сорбокаст" використовувався ще один
документ, а саме додатковий технологічний регламент.
Останній офіційно ніколи не надавався ані податковим органам,
ані санепідемстанції оскільки, є суворо конфіденційним, і його
передача третім особам суперечить генеральній угоді б/н від
14.09.2002 р.
При цьому, відтворити та проаналізувати процес виготовлення
сорбенту "Сорбокаст" можливо лише за наявності обох документів.
З огляду на викладене, позивач вважає, що розрахунки викладені в
додатку N 1 до Акту перевірки та висновки зроблені на їх основі є
некоректними.
Таким чином, викладаючи в Акті перевірки та додатку до нього,
зміст порушень позивача, мотивація відповідача спрямована на
висвітлення питання щодо дотримання (недотримання) позивачем вимог
технологічного регламенту та відповідності його ТУ, тобто суто
технічні питання виробництва, а не на дотримання позивачем
податкового законодавства.
Як встановлено судами, з витягу технологічного регламенту
виробництва сорбенту спеціального призначення "Сорбокаст"
ТУУ 24.6-32043037-001-2002, що при виготовленні сорбенту
спеціального призначення "Сорбокаст" ТУУ 24.6-32043037-001-2002
використовується аніоніт "AWM-1".
Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, суми податку на додану
вартість, сплачені у зв'язку з придбанням у ДП "Віта-Трейд Імпекс"
вищезгаданого товару, були включені позивачем до податкового
кредиту.
Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що податковий
кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права платника
податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з
подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг);
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт
(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування
коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на
момент перевірки платника податку податковим органом суми податку,
попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не
підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник
податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій,
установлених законодавством, нарахованих на суму податкового
кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно п. 4 Наказу ДПА України від 30.05.1997 р. N 165
( z0233-97 ) (z0233-97)
, сплачена (нарахована) сума податку на додану
вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі
податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) продавця
у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг).
Відповідачем не надано суду беззаперечних доказів на
підтвердження того, що податковими органами зустрічними
перевірками встановлені порушення при сплаті податкових
зобов'язань з ПДВ продавцем товарів (робіт, послуг) - ДП
"Віта-Трейд Імпекс".
Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що право на складання
податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як
платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9
цього Закону.
Відповідач не надано доказів визнання недійсним в
установленому порядку договору N 16/9 від 16.09.2002 р.,
генеральної угоди б/н від 14.09.2002 р. та договору N 01/09-02 від
16.09.2002 р., податкових накладних, виданих позивачу ДП
"Віта-Трейд".
Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що у разі коли
платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не
підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким
придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до
складу податкового кредиту не включаються.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком
апеляційного суду про те, що твердження відповідача про порушення
позивачем вимог пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, (а саме занижено суму
податку на додану вартість у вересні, жовтні, грудні 2002 р. та у
січні 2003 р. всього на суму 10579557,20 грн.) є помилковими, а
тому до позивача не може бути застосована відповідальність за
порушення положень даної статті.
Відповідно до пп. 4.2.3 п. 4.2 п. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, обов'язок доведення
того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у
випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим,
покладається на платника податків, за винятком випадків,
визначених пунктом 4.3 цієї статті.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивачем
надано належні докази на підтвердження того, що у нього наявні
належним чином оформлені податкові накладні, які виписані особою,
яка на момент складання цих податкових накладних була
зареєстрована як платник ПДВ, а отже позивачем правомірно у період
з 01.07.2002 р. по 01.04.2003 р. віднесено сплачений у складі ціни
товару ПДВ до податкового кредиту.
Відповідно до п. 11.2.1, п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, датою
збільшення валових витрат є дата, яка припадає на податковий
період протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталося
раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника
податків на оплату товару (робіт, послуг), а в разі їх придбання
за готівку - день їх видачі їх з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для
робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку
результатів робіт (послуг).
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, доводи
відповідача про те, що позивачем занижено суму податкових
зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки аніоніт "AWM-1"
не міг бути використаний при виробництві сорбенту "Сорбокаст" ТУУ
24.6-32043037-001-2002, до уваги не приймаються, оскільки, при
виробництві сорбенту позивачем використовувався аніоніт "AWM-1",
який був придбаний ним у ДП "Віта-Трейд Імпекс", а не аніоніт
"AWM-1" "DOWEX".
Відповідачем не заперечується факт придбання позивачем
аніоніту "AWM-1" "DOWEX", але заперечується факт можливості
використання позивачем вказаного товару у власній господарській
діяльності, що спростовується доказами у справі, а саме,
технологічним регламентом.
Крім того, Рішенням господарського суду міста Києва від
23.02.2004 р. у справі N 28/651 також встановлено, що при
виробництві сорбенту спеціального призначення "Сорбокаст"
використовувався аніоніт "AWM-1", а не аніоніт "AWM-1" "DOWEX".
Рішення Господарського суду міста Києва віл 23.02.2004 р.
N 28/651 відповідно до Постанови Київського апеляційного
господарського суду від 21.05.2004 р. N 28/651 набрало законної
сили. Зазначені рішення суду першої та апеляційної інстанцій
залишені без змін постановою Вищого господарського суду України
від 24.11.2004 р.
Згідно з ч. 5 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, які
відповідно до закону вважаються встановленими не доводяться при
розгляді справи. Таке припущення може бути спростоване в
загальному порядку.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки відповідача
викладені в Акті перевірки щодо порушення позивачем вимог
пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є безпідставним, а тому до позивача не
може застосована відповідальність за порушення цієї статті.
З врахуванням вищевикладеного, апеляційним судом зроблено
вірний висновок, що податкове повідомлення рішення ДПІ у
Голосіївському району м. Києва від 29.03.2004 р. N 000602626/0
підлягає визнанню недійсним.
Правомірними є також висновок апеляційного господарського
суду, що позовні вимоги в частині визнання недійсною податкової
вимоги ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 05.05.2004 р.
N 12318 в частині визначення позивачу податкового боргу по податку
на додану вартість у розмірі 15818039,30 грн. також підлягають
задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, податкове
зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до
бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у
порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами
України.
Згідно з п. 1.3 ст. 1 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
,
податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з
урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно
узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи
судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також
пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що
податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим
органом відповідно до п. 4.2. та п. 4.3. ст. 4 цього Закону,
вважається узгодженим у день отримання платником податків
податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму
податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня
отримання податкового повідомлення, окрім випадків, коли протягом
цього строку платник податків розпочинає процедуру апеляційного
узгодження.
Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що у разі
коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає
такому платнику податків податкові вимоги.
Податкова вимога - письмова вимога податкового органу до
платника податків погасити суму податкового боргу (п. 1.10 ст. 1
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
).
Згідно з підпунктом 6.2.3. п. 6.2. ст. 6 зазначеного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
, перша податкова вимога надсилається не раніше першого
робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої
суми податкового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону
України "Про погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, день
закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем
узгодження податкового зобов'язання платника податків. При
зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання
недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання
вважається неузгодженню зо розгляду судом справи по суті та
прийняття відповідного рішення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 21.04.2004 р.
було подано до суду позовну заяву від 20.04.2004 р.
Оскільки, податкове зобов'язання, визначене позивачу
податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Голосіївському району
м. Києва віл 29 03.2004 р. N 000602626/0 у відповідності до
пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є неузгодженим, то у позивача
відсутній податковий борг.
Таким чином, надсилання позивачу 05.05.2004 р. Державною
податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва першої
податкової вимоги є безпідставним та незаконним, а за таких
обставин, вона підлягає визнанню недійсною.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що
оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята у
відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для її
зміни або скасування відсутні.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 2181-14 ) (2181-14)
в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України ПО С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову від 27.12.2004 р. Київського апеляційного
господарського суду у справі N 33/259 господарського суду м. Києва
залишити без змін.