ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2005 Справа N 33/374
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України в складі колегії
головуючого - Усенко Є.А.
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі
м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.11.2004 р.
у справі N 33/374 господарського суду м. Києва
за позовом Центральної спілки споживчих товариств України
до ДПІ у Печерському районі м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача - Федоренко Л.В.
від відповідача - Згоннік А.Л.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.07.2004 р.
(суддя Лосєв А.М.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 09.11.2004 р. (судді
Муравйов О.В., Кот О.В., Сотніков С.В.) позов задоволено: визнано
недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі
м. Києва:
- від 30.03.2004 р. N 169/26-062/0 про визначення Центральній
спілці споживчих товариств України податкового зобов'язання за
платежем з податку на додану вартість у сумі 375023 грн., в тому
числі 250015 грн. - основний платіж та 125008 грн. - штрафні
санкції.
- від 30.03.2004 р. N 170/26-062/0 про виявлення завищення
позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану
вартість за січень 2003 року у сумі 9985,00 грн. та застосування
штрафних санкцій у сумі 4993,00 грн.
Судові рішення вмотивовані тим, що операція з продажу
позивачем ТОВ "Леда" на підставі договору N 2 від 24.12.2002 р.
частки у статутному фонді кооперативного підприємства "Уманський
консервний завод" в силу підпункту 3.2.8 пункту 3.2 ст. 3 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не є
об'єктом оподаткування, у зв'язку з чим відповідач безпідставно
донарахував податкові зобов'язання на вартість відчуженої частки.
В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить
скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове
рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне
застосування судами попередніх інстанцій пункту 1.8,
підпункту 1.28.2 пункту 1.28 ст.1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, пункту 1.4
ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пункту 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський
облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
.
В судовому засіданні суду касаційної інстанції, призначеному
на 31.03.2005 р. о 10 год. 15 хв., оголошувалась перерва
до 09 год. 15 хв. 21.04.2005 р.
Заслухавши представників сторін, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до
умов договору N 2 від 24.12.2002 р. позивач продав ТОВ "Леда"
частку в статутному фонді кооперативного підприємства. Уманський
консервний завод", яка складає 59% статутного фонду зазначеного
підприємства, вартістю 1300000,00 грн.
Передача позивачем ТОВ "Леда" частки в статутному фонді
(капіталі) кооперативного підприємства "Уманський консервний
завод" та його активів і пасивів засвідчена актом
приймання-передачі від 24.01.2003 р. Крім того, сторонами договору
N 1 від 24.12.2002 р. складений і підписаний акт від 24.01.2003 р.
приймання-передачі необоротних активів кооперативного підприємства
"Уманський консервний завод" серед яких основні фонди,
нематеріальні активи та незавершене капітальне будівництво (згідно
переліку).
Об'єкт оподаткування податком на додану вартість визначений
пунктом 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, підпунктом 3.1.1 якого (в редакції, чинній до
внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV
( 2505-15 ) (2505-15)
, зокрема, встановлено, що об'єктом оподаткування є
операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на
митній території України, в тому числі операції з оплати вартості
послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права
власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для
погашення кредиторської заборгованості заставодавця.
За визначенням пункту 1.4 ст. 1 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
продаж товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з
договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими
цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав
власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її
надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Продаж послуг(робіт) - будь-які операції цивільно-правового
характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на
користування або розпорядження товарами, у тому числі
нематеріальними активами, а також надання будь-яких інших, ніж
товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з
безоплатного надання послуг (робіт).
Відповідно до пунктів 1.6, 1.8 ст. 1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
товари -
матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та
деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім
операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Корпоративні права - право власності на статутний фонд
(капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права
на управління, отримання відповідної частки прибутку такої
юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно
до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така
юридична особа у формі господарського товариства, підприємства,
заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або
в інших організаційно-правових формах.
Наявність законодавчого визначення поняття "товари" та
поняття "корпоративні права" як окремих понять свідчить про те, що
господарські операції платника податку з корпоративними правами в
розумінні Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не є операціями з продажу товарів.
Так само ці операції не підпадають під визначення продажу
послуг (робіт), оскільки за змістом абзацу третього пункту 1.4
ст. 1 зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
продаж послуг хоча і може
бути пов'язаний з наданням товарів чи інших, ніж товари, об'єктів
власності за компенсацію чи без останньої, таке надання не
супроводжується передачею права власності на товари чи відмінні
від них об'єкти власності.
Згідно частини 1 ст. 1 Закону України "Про інвестиційну
діяльність" ( 1560-12 ) (1560-12)
інвестиціями є всі види майнових та
інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти
підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої
створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Частиною 3 ст. 7 цього Закону ( 1560-12 ) (1560-12)
передбачено, що за
рішенням інвестора права володіння, користування та розпорядження
інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути
передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку,
встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав
регулюються ними самостійно на основі договорів.
Операції з продажу корпоративних прав за своєю суттю є
операціями з передачі прав на інвестиції.
Інвестиції позивача, вкладені в кооперативне підприємство
"Уманський консервний завод", складаються як встановлено судами
попередніх інстанцій, в тому числі, з основних фондів I, II і
III груп, незавершеного будівництва.
Відповідно до підпункту 3.2.8 пункту 3.2 ст. 3 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не є об'єктом
оподаткування податком на додану вартість операції з продажу за
компенсацію сукупних валових активів платника податку
(з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.
Під продажем сукупних валових активів слід розуміти продаж
підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення
валових активів підприємства чи його частини до складу іншого
підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і
обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі
активи.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов
правильного висновку про те, що позивач правомірно не включив до
бази оподаткування вартість проданої частини в статутному фонді
кооперативного підприємства "Уманський консервний завод", у
зв'язку з чим направлені позивачу відповідачем податкові
повідомлення-рішення не відповідають закону.
Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної
інстанції норм матеріального права з посиланням на те, що операція
з продажу корпоративних прав є операцією з продажу послуг, а тому
підлягає оподаткуванню відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1
ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не відповідають чинному законодавству, зокрема,
пункту 1.4 ст.1 цього Закону щодо визначення поняття продажу
послуг (робіт).
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва залишити
без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 09.11.2004 р. - без змін.