ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2005 Справа N 32/475
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя - Ходаківська І.П.
судді: Кравчук Г.А., Савенко Г.В.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва
на постанову від 27.12.2004 р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 32/475 господарського суду м. Києва
за позовом Закритого акціонерного товариства "Інвестиційна
компанія "ІТТ-інвест"
до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача - Калита А.М., за довіреністю
відповідача - Колеснікова І.С., за довіреністю
Музика В.Г., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Закрите акціонерне товариство Інвестиційна компанія
"ІТТ-інвест" звернулось до суду з позовом до Державної податкової
інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення.
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.11.2004 р. у
справі N 32/475, яке залишене без змін постановою від
27.12.2004 р. Київського апеляційного господарського суду, позов
задоволене повністю. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва N 0000062304/1 від 07.06.2004 р.
Стягнуто з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі
м. Києва на користь Закритого акціонерного товариства Інвестиційна
компанія "ІТТ-інвест" 85 грн. витрат по сплаті державного мита та
118,00 грн. витрат по оплаті послуг за інформаційно-технічне
забезпечення.
Відповідач, не погоджуючись із судовими рішеннями, звернувся
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову від 27.12.2004 р. Київського
апеляційного господарського суду та рішення господарського суду
м. Києва від 22.11.2004 р. у справі N 32/475, та прийняти нове
рішення, яким в позові відмовити.
Розпорядженням Заступника Голови судової палати Вищого
господарського суду України від 20.04.2005 р., у зв'язку з
відрядженням судді Першикова Є.В. для перегляду в касаційному
порядку справ N 32/362, N 2-25/10230-04, N 2-25/10231-04,
N 2-13/6917-04, N 29/219, N 3/116, N 2/165, N 32/475, N 11/323,
N 33/260, N 33/259, призначених до розгляду на 21.04.2005 р.
колегією суддів у складі: головуючого - Першикова Є.В. суддів -
Савенко Г.В., Ходаківської І.П., утворено колегію суддів в
наступному складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді -
Савенко Г.В., Кравчук Г.А.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прийняте
податкове повідомлення-рішення від 07.06.2004 р. N 0000062304/1,
яким позивачу згідно з п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000
N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, п.п. 7.6.1, п.п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994
N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
на підставі акту документальної
перевірки N 7/23-04/23517763 від 30.03.2004 та рішення ДПІ у
Солом'янському районі м. Києва про результати розгляду первинної
скарги від 04.06.2004 N 8303/10/25-010 та відповідно до
п.п. 17.1.3, п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і
державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181-III визначено
суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у
розмірі 2 773 308,00 грн., в т.ч. 1516 264,00 грн. - основний
платіж та 1 257 044,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Також в акті перевірки зроблено висновок про завищення
позивачем валових витрат у періоді з II кварталу 1999 року по
IV квартал 2002 року та з I кварталу по III квартал 2003 року та,
відповідно, про заниження податку на прибуток у розмірі
1 516 264,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що пунктом 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що платники податку ведуть окремий податковий облік
фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами
у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та
товарних деривативів.
Зазначений пункт також встановлює порядок визначення
результатів, отриманих від операцій з цінними паперами. Якщо
протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих
видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані)
платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від
продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду
протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат
переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з
цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних
періодів.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, в матеріалах
справи є Дозвіл Міністерства фінансів від 08.12.1995 N 822,
Ліцензія ДКЦП та ФР від 19.10.2001 N 241571 та Ліцензія ДКЦП та ФР
від 12.02.2004 N 719712, що підтверджує статус позивача, як
торговця цінними паперами.
В період, за який проводилася перевірка, особливості
визначення об'єкту оподаткування стосовно операцій з цінними
паперами встановлювалися тільки для осіб, які не мають статусу
торговця цінними паперами. Відповідно до Листів ДПА України від
08.10.2001 N 6401/6/15-1116 ( v6401225-01 ) (v6401225-01)
та від 25.04.2001
N 2032/6/15-1116 ( v2032225-01 ) (v2032225-01)
, які в розумінні п.п. 4.4.2
Закону України N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21 грудня 2000 року є
податковими роз'ясненнями, саме для осіб, які не мають статусу
торговця цінними паперами, торгівлею цінними паперами вважаються
будь-які операції з купівлі та продажу цінних паперів. Тобто,
визначення прибутку чи збитків від торгівлі цінними паперами
(фінансовий результат) для таких осіб можливе тільки у випадку,
коли відбулися купівля (витрати) і продаж (дохід) цінних паперів -
вартість не проданих цінних паперів не зменшувала доходу від
продажу цінних паперів такого ж виду.
Згідно положень Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
під терміном "витрати" для торговців
цінними паперами слід розуміти суму коштів або вартість майна,
сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та
деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат
включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка
виникає у зв'язку з таким придбанням.
Оскільки позивач має статус торговця цінними паперами, то
він, здійснюючи купівлю цінних паперів, нараховував витрати по
даті списання коштів зі свого банківського рахунку як оплату
цінних паперів незалежно від того, чи був здійснений продаж таких
цінних паперів в межах звітного періоду.
Отже, колегія вважає, що апеляційний суд дійшов вірного
висновку, що збільшення позивачем валових витрат по даті списання
коштів зі свого банківського рахунку як оплату за цінні папери,
відповідає чинному законодавству.
Відносно виключення із валових затрат сум на придбання цінних
паперів та відповідно донарахування податку на прибуток за період
з I кварталу по III квартал 2003 р. слід зазначити наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, в акті
перевірки представники податкової інспекції помилково і в
порушення законодавства кваліфікацію різниці між доходами,
отриманими (нарахованими) від продажу цінних паперів та витратами,
понесеними (нарахованими) на придбання цінних паперів, здійснили
саме за емітентами цінних паперів, а не за видами цінних паперів.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого
висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що
оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята у
відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для її
зміни або скасування відсутні.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову від 27.12.2004 р. Київського апеляційного
господарського суду у справі N 32/475 господарського суду м. Києва
залишити без змін.