ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.04.2005 Справа N 2-6/12301-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В., Черкащенко М.М.
розглянув касаційну скаргу суб'єкта підприємницької
діяльності - фізичної особи А.Е.К.
на постанову від 24.02.2005 Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі N 2-6/12301-2004 господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи Х.С.С.
до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи А.Е.К.
про розірвання договору оренди, витребування майна стягнення
13224 грн.
та зустрічним позовом суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи А.Е.К.
до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи Х.С.С.
про визнання права власності
за участю представників сторін:
від позивача Мамутова К.С. дов. N 3118 від 22.05.04
від відповідача Дорофєева Є.А., Жерновий А.В. дов. N 10872
від 13.09.04
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2004 року суб'єкт підприємницької діяльності Х.С.С.
пред'явив в суді позов до суб'єкта підприємницької діяльності
А.Е.К. про стягнення заборгованості по договору оренди обладнання
від 22.03.2002 року в сумі 10500 грн., пені в сумі 2724 грн. за
період з жовтня 2002 року по серпень 2004 року, розірвання
договору оренди обладнання від 22.03.2002 року та зобов'язання
відповідача повернути позивачу обладнання для виготовлення
серветок.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються
прийняті по договору оренди від 22.03.2002 зобов'язання по
своєчасному внесенню орендної плати, що згідно п. 7 договору
оренди є підставою для дострокового його розірвання та повернення
орендованого майна.
В серпні 2004 року позивач на підставі ст. 67 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
просив накласти арешт на майно відповідача та
заборонити відповідачу користуватися орендованим
майном-обладнанням для виготовлення паперових серветок.
Ухвалою господарського суду від 27.08.2004 накладено арешт на
грошові кошти та майно відповідача.
В жовтні 2004 року суб'єктом підприємницької діяльності -
фізичною особою А.Е.К. було подано до господарського суду
зустрічний позов до суб'єкта підприємницької діяльності Х.С.С. про
визнання права власності на майно.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
16.11.2004 (суддя Шкурко В.Н.) первісний позов задоволено
частково.
Договір оренди обладнання, укладений 22.03.2002 між фізичною
особою - підприємцем Х.С.С. та фізичною особою - підприємцем
А.Е.К. розірвано.
Стягнуто з відповідача 10306,45 грн. заборгованості по
орендній платі та 433,58 грн. пені.
Зобов'язано відповідача повернути позивачу обладнання для
виготовлення серветок.
Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.
У стягненні 193,55 грн. заборгованості по орендній платі та
2290,42 грн. пені по первісному позову відмовлено.
У зустрічному позові суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи А.Е.К. про визнання права власності на станок по
виготовленню паперових серветок відмовлено.
Задовольняючи первісний позов частково, господарський суд
виходив з його обґрунтованості.
Стягуючи пеню за порушення строків внесення орендної плати в
сумі 433,58 грн. господарський суд виходив з вимог ст. 258
ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якою встановлено строк позовної давності
для стягнення пені в один рік.
Відмовляючи у зустрічному позові про визнання права власності
на майно, господарський суд виходив з того, що відповідач не є
власником цього обладнання по виготовленню серветок, оскільки
користується ним на умовах оренди і сплачує орендну плату.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 24.02.2005 (судді: Щепанська О.А. - головуючий, Плут В.М.,
Горошко Н.П.) рішення залишено без змін з тих же підстав.
Разом з тим апеляційний господарський суд зазначав, що
витрати на послуги адвоката не підлягають задоволенню, оскільки
дана вимога не була розглянута судом першої інстанції, оскільки
позивач при скеруванні позову не заявив їх у твердій сумі і
документально не підтвердив.
В касаційній скарзі суб'єкт підприємницької діяльності -
фізична особа А.Е.К. просить скасувати постанову апеляційного
господарського суду і рішення господарського суду та прийняти нове
рішення, яким задовольнити зустрічний позов і визнати за суб'єктом
підприємницької діяльності - фізичною особою А.Е.К. права
власності на станок для виробництва паперових серветок, в позовних
вимогах суб'єкта підприємницької діяльності Х.С.С. про розірвання
договору оренди, стягнення заборгованості по орендній платі та
пені на підставі договору оренди відмовити, посилаючись на
порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку,
Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова
апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог
матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовими
інстанціями, 22.03.2002 року між суб'єктом підприємницької
діяльності Х.С.С. (орендодавцем) та суб'єктом підприємницької
діяльності А.Е.К. (орендатором) було укладено договір оренди
обладнання для виготовлення паперових серветок, який було
продовжено за заявою А.Е.К. до 31.12.2004 року.
Господарськими судами встановлено та матеріалами справи
підтверджено, що орендодавець виконав зобов'язання за договором,
передавши орендарю предмет оренди згідно акту приймання-передачі
від 01.04.2002 року.
Пунктом 3 цього договору встановлена орендна плата за
користування обладнанням в розмірі 500 грн. в місяць.
Відповідно до п. 4 договору оренди орендодавець сплачує
орендну плату один раз в півріччя до 5-го числа місяця, наступного
після закінчення шести місяців оренди. У випадку несвоєчасної
оплати орендатор сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми
платежу за кожен день прострочення.
Пунктом 7 договору встановлено право сторін на дострокове
його розірвання, у випадках, якщо одна із сторін порушує умови
договору.
В порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
, судовими інстанціями досліджено часткове виконання
орендарем своїх зобов'язань за договором, а саме: за весь період
договору оренди останнім було сплачено за період з квітня по
вересень 2002 року 04.10.2002 року - 3000 грн., 02.07.2004 року -
500 грн., у зв'язку з чим заборгованість по орендній платі за
20 місяців та 19 днів серпня 2004 року (дата подачі позову)
складає 10306,45 грн.
Суди правомірно встановили неналежне виконання суб'єктом
підприємницької діяльності А.Е.К. зобов'язань за договором б/н від
22.03.02 щодо несвоєчасної сплати орендної плати і підставно
задовольнили позовні вимоги СПД - фізичної особи Х.С.С. про
стягнення заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі
10306,45 грн. - основного боргу, 433,58 грн. - пені (з урахуванням
строку позовної давності відповідно до ст. 258 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
), разом з цим правомірно розірвали договір оренди
обладнання від 22.03.2002.
Матеріали справи свідчать про те, що Севастопольський
апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно
розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності;
належним чином проаналізував зобов'язальні відносини сторін, разом
з тим встановив неналежне виконання СПД А.Е.К. зобов'язань за
договором оренди обладнання та керуючись нормами Цивільного
( 435-15 ) (435-15)
та Господарського кодексів України ( 436-15 ) (436-15)
(враховуючи п. 4 Перехідних положень) підставно і обґрунтовано
задовольнив позовні вимоги розірвавши договір оренди та стягнувши
заборгованість по орендній платі.
Господарськими судами не встановлено, та матеріалами справи
не підтверджується право власності на станок для виготовлення
паперових серветок за СПД А.Е.К.
Посилання скаржника на укладений договір доручення судовими
інстанціями обґрунтовано не прийнято до уваги, бо відповідачем не
доведено, а позивачем спростовано укладення такого договору.
Постановлені судові рішення є законними та обґрунтованими.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків
суду першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим підстав для
задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи А.Е.К. залишити без задоволення, а постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.02.2005
та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
16.11.2004 у справі N 2-6/12301-2004 без змін.