ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2005 Справа N 37/51
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Шаповал О.О.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Бабушкінському районі м. Дніпропетровська
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 19.07.2004 р.
у справі N 37/51 Господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Агропромінвест"
до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі
м. Дніпропетровська
за участю Прокурора Бабушкінського району м. Дніпропетровська
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромінвест"
звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з
позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі
м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 27.10.2003 р.
N 0001022301/0.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
30.04.2004 р. (Н.Б. Кеся), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
19.07.2004 р. (судді: В.В. Швець, Л.М. Білецька, І.В. Тищик),
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю
"Агропромінвест" задоволено: визнано недійсним податкове
повідомлення рішення Державної податкової інспекції у
Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 27.10.2003 р.
N 0001022301/0; стягнуто з Державної податкової інспекції у
Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на користь Товариства з
обмеженою відповідальністю "Агропромінвест" витрати по сплаті
держмита у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими
рішеннями, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі
м. Дніпропетровська подала касаційну скаргу, в якій просить
скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 19.07.2004 р. та відмовити позивачу в задоволені позовних
вимог. Свою вимогу Державна податкова інспекція у Бабушкінському
районі м. Дніпропетровська мотивує тим, що господарським судом
першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального
права, а саме п. 1.2, 1.6 ст. 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши представників
сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом
норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський
суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Державної
податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська
не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Відповідачем проведено комплексну документальну перевірку з
питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного
законодавства за період з 01.07.2002 р. по 01.07.2003 р., про що
24.10.2003 р. складено акт. На підставі акту перевірки Державною
податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська
прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 27.10.2003 р.
N 0001022301/0 про нарахування податкового зобов'язання з податку
на додану вартість у розмірі 230234,00 грн. та штрафних санкцій у
розмірі 230234,00 грн., а разом 460468,00 грн.
Господарським судом встановлено:
- Позивач уклав договір уступки права вимоги від
26.08.2002 р. N 15 з Закритим акціонерним товариством "Оріон
Київ", відповідно до якого позивач отримав право вимоги на
виконання грошових зобов'язань за договорами, укладеними Закритим
акціонерним товариством "Оріон Київ" - первісним кредитором з
Відкритим акціонерним товариством "Завод ПАЛМАШ". Сума грошових
вимог, яка складає об'єкт боргу, становить 1151172,73 грн.
Відповідно до п. 2.4. договору "порядок погашення заборгованості
між кредитором і новим кредитором, який виник з виконання даного
договору, здійснюється за згодою сторін".
- В той же день позивачем укладений договір уступки права
вимоги N 16 з підприємцем К.Є.В., якому передано право вимоги, яке
отримано за договором з Закритим акціонерним товариством "Оріон
Київ" та на тих же умовах.
Відповідно до п. 1.10 ст. 1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
операція з переуступки першим
кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з
попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу
першому кредитору вважається факторингом. Таким чином, як випливає
з приписів даної правової норми, факторингом є операція з
переуступки одним кредитором права вимоги боргу іншої особи
другому кредитору. Оскільки між позивачем та підприємцем К.Є.В. за
договором уступки права вимоги N 16 здійснено операцію з
переуступки позивачем - кредитором права вимоги боргу Відкритого
акціонерного товариства "Завод ПАЛМАШ" другому кредитору -
підприємцю К.Є.В., то господарський суд попередніх інстанцій
дійшов правильного висновку, що дана операція є факторинговою.
Згідно п.п. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 зазначеного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не є об'єктом оподаткування операції, зокрема, з
торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими
зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та
факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій,
якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі
компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати,
житлові чеки, земельні бони та деривативи. Отже, з приписів
наведених правових норм випливає, що факторингові операції,
об'єктом боргу яких є валютні цінності, не є об'єктом
оподаткування.
Статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему
валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
встановлено,
що термін "валютні цінності" має, зокрема, таке значення валюта
України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських
білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є
законним платіжним засобом на території України, а також вилучені
з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові
на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у
внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на
території України.
Як випливає з судових рішень, об'єктом боргу за здійсненими
позивачем факторинговими операціями є грошові кошти, отже
зазначені операції не є об'єктом оподаткування податком на додану
вартість.
Згідно ст. 2 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
право
власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо
володіння, користування і розпорядження майном. Оскільки право
вимоги щодо виконання грошового зобов'язання не є володінням,
користуванням та розпорядженням коштами, то посилання відповідача
на неправильне застосування господарським судом норм матеріального
права, яке полягає в неправомірному висновку щодо відсутності
порушень податкового законодавства позивачем, оскільки на погляд
відповідача право вимоги виконання грошових зобов'язань від
боржника є правом власності не може бути прийнято до уваги.
Крім того, відповідно до абзацу третього пп. 5.2.2 п. 5.2
ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетам та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків
не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку
або протягом строку, продовженого за рішенням керівника
контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається
повністю задоволеною на користь платника податків з дня,
наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається
також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо
рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про
продовження строків її розгляду не було надіслано платнику
податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в
абзаці першому цього підпункту.
Господарським судом встановлено обставини щодо порушення
відповідачем строків направлення рішення про результати розгляду
скарги.
Враховуючи викладене, постанова Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 19.07.2004 р. у справі
N 37/51 відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним
обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не
вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Бабушкінському районі м. Дніпропетровська залишити без
задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 19.07.2004 р. у справі N 37/51 - без змін.