ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2005 Справа N 28/171
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Ковальчук О.М.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової
адміністрації України
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
28.09.2004 р.
у справі N 28/171 Господарського суду м. Києва
за позовом Буської районної державної адміністрації
Львівської області
до Державної податкової адміністрації України
про визнання недійсним рішення,
В С Т А Н О В И В:
Буська районна державна адміністрація Львівської області
звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної
податкової адміністрації України про визнання недійсним рішення
Державної податкової адміністрації України від 17.04.2002 р.
N 2429/6/25-0115.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.06.2004 р.
(суддя І.В. Борисенко), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 28.09.2004 р. (судді:
О.В. Муравйов, О.В. Кот, С.В. Сотніков), позовні вимоги Буської
районної державної адміністрації Львівської області задоволено:
визнано недійсним рішення Державної податкової адміністрації
України від 17.04.2002 р. N 2429/6/25-0115; стягнуто з Державної
податкової адміністрації України на користь Буської районної
державної адміністрації Львівської області судові витрати у
розмірі 203,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими
рішеннями, Державна податкова адміністрація України подала
касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського
суду м. Києва від 10.06.2004 р. та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 28.09.2004 р. та відмовити
позивачу в задоволені позовних вимог. Свою вимогу Державна
податкова адміністрація України мотивує тим, що господарським
судом першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального
права, а саме п. 2.1 ст. 2, п.п. 5.1.17 п. 5.1 ст. 5, п. 9.3 ст. 9
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши представників
сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом
норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський
суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Державної
податкової адміністрації України не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарським судом встановлено:
- Буським відділенням Бродівської міжрайонної державної
податкової інспекції проведено тематичну перевірку позивача за
період з 01.01.2000 р. по 31.10.2001 р. з питань правильності
нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість, за
результатами якої складено акт від 03.12.2001 р. N 262-620. На
підставі зазначеного акту 13.12.2001 р. Буським відділенням
Бродівської міжрайонної державної податкової інспекції прийнято
рішення N 321/04056457/4394/26, яким позивачу за порушення п. 4.1
ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
донараховано податок на додану вартість у сумі
33779,64 грн. і у відповідності до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
застосовані штрафні санкції в сумі 7771,30 грн.
- В порядку апеляційного оскарження вказаного рішення
Державна податкова адміністрація у Львівської області своїм
рішенням від 11.02.2002 р. N 1304/25-005 про результати розгляду
скарги скасувала рішення Буського відділення Бродівськї
міжрайонної державної податкової інспекції від 13.12.2001 р.
N 321/04056457/4394/26 та застосувала до позивача за нереєстрацію
в якості платника податку на додану вартість на підставі ст. 15
Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні"
( 857/98 ) (857/98)
штрафні санкції у розмірі 33779,60 грн.
- Відповідач - Державна податкова адміністрація України
рішенням від 17.04.2002 р. N 2429/6/25-0115 про результати
розгляду скарги до позивача за нереєстрацію в якості платника
податку на додану вартість додатково застосувала штрафні санкції
по податку на додану вартість у сумі 6747,76 грн. оскільки вважав,
що позивач був зобов'язаний зареєструватись як платник податку на
додану вартість, так як обсяг оподатковуваних операцій з продажу
товарів перевищував 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, а позивач, уклавши договори купівлі-продажу земельних
ділянок, отримав кошти на суму 227679 грн.
Відповідно до преамбули Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
цей Закон визначає платників податку на
додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік
неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій,
особливості оподаткування експортних та імпортних операцій,
поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та
внесення податку до бюджету.
Як вже було зазначено, позивач у період з 01.01.2000 р. по
31.10.2001 р. здійснював операції з продажу земельних ділянок.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до об'єктів оподаткування віднесено,
зокрема, операції платників податку з продажу товарів (робіт,
послуг) на митній території України, в тому числі операції з
оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції
з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику
(кредитору) для погашення кредиторської заборгованості
заставодавця.
Згідно п.п. 5.1.17 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
звільняються від оподаткування
операції з передачі земельних ділянок, що знаходяться під
об'єктами нерухомості або незабудованої землі у разі коли така
передача дозволена згідно з положеннями Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
.
Як випливає з Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, що діяв
на момент укладення позивачем договорів купівлі-продажу земельних
ділянок, термін "передача" охоплює всі види набуття права на землю
як у власність на підставі відповідних рішень власника землі,
цивільно-правових угод, договорів купівлі-продажу, в тому числі на
конкурентних засадах, міни, безоплатної приватизації земельних
ділянок та земельних паїв, так і надання у користування (постійне
або тимчасове), за договорами оренди тощо. Оскільки Земельним
кодексом України передбачена передача земельних ділянок у
власність, то операція з продажу земельної ділянки є такою, що
звільнена від оподаткування.
Згідно п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у редакції Закону України від
14.09.2000 р. N 1955-III ( 1955-14 ) (1955-14)
, платником податку є,
зокрема, особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів
(робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх
дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян. Таким чином, платником податків є
особа, яка здійснює відповідний обсяг операцій, які підлягають
оподаткуванню.
Враховуючи, що операції з продажу земельних ділянок звільнені
від оподаткування, отже оподаткуванню не підлягають, то особа, яка
здійснює такі операції, не є платником податку на додану вартість.
Посилання відповідача на Указ Президента України від
19.01.99 р. N 32/99 ( 32/99 ) (32/99)
"Про продаж земельних ділянок
несільськогосподарського призначення", яким запроваджено продаж
земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що
перебувають у державній або комунальній власності, шляхом
укладення договорів купівлі-продажу не може бути прийнято до
уваги, оскільки, як випливає з даного Указу, його метою є не
оподаткування, а створення умов для ефективного використання
землі, стимулювання підприємницької діяльності, заохочення
інвестицій.
Отже, враховуючи наведене, постанова Київського апеляційного
господарського суду від 28.09.2004 р. у справі N 28/171 відповідає
вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у
зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації України
залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 28.09.2004 р. у справі N 28/171 - без
змін.