ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2005 Справа N 25/282
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В., Невдашенко Л.П., Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "Комтек", м. Кривий Ріг
на постанову від 14.12.2004 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі господарського суду N 25/282 Дніпропетровської
області
за позовом Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" в
особі Криворізької філії, м. Кривий Ріг
до Закритого акціонерного товариства "Комтек", м. Кривий Ріг
про стягнення заборгованості в сумі 20 171,62 грн. за
кредитним договором
за участю представників сторін:
від позивача - Черник О.П.
від відповідача - не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
07.10.2004, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 14.12.2004, задоволено позов
Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" в особі Криворізької
філії до Закритого акціонерного товариства "Комтек" про стягнення
20 171,62 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача
заборгованість по відсоткам у сумі 20 171,62 грн. та судові
витрати по справі у сумі 319,72 грн.
Суд мотивував своє рішення тим, що вимоги позивача по справі
відносяться до вимог поточних кредиторів, в розумінні ст. 1 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки вимоги до відповідача
стосуються сплати відсотків за користування кредитом за період
після порушення провадження у справі про банкрутство.
Мораторій, зазначає суд, поширюється на задоволення вимог
конкурсних кредиторів за грошовими зобов'язаннями, а також на
задоволення вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, які
виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у
порядку передбаченому ч. 10 ст. 17 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог
поточних кредиторів.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до
умов договору та цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання
зобов'язання не допускається.
Оскаржуючи рішення господарського суду та постанову
апеляційного суду скаржник просить їх скасувати і прийняти нове
рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись
на те, що при винесенні судових рішень судами порушено норми
матеріального права.
Пунктом 6 статті 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
передбачено вичерпний перелік вимог кредиторів, на які
не поширюється дія мораторію, де зокрема вимоги поточних
кредиторів не зазначені.
Крім того, відповідно до п. 1 ст. 23 вище вказаного Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
вимоги за зобов'язаннями боржника, що виникли під час
проведення процедури банкрутства, можуть пред'являтися тільки в
межах ліквідаційної процедури після визнання боржника банкрутом.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
одночасно з порушенням провадження у справі
про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог
кредиторів протягом дії якого: забороняється стягнення на підставі
виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється
стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка
(штраф, пеня) не застосовуються інші санкції за невиконання чи
неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно із статтею 1 вище вказано Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
під
терміном "грошове зобов'язання " розуміється зобов'язання боржника
заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до
цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених
цивільним законодавством України.
До складу грошових зобов'язань не зараховується, зокрема,
пеня та штраф.
Отже, з моменту введення мораторію виконання боржником
грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів), що виникли до його введення, зупиняється,
а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань,
припиняються.
За змістом цієї норми боржник повинен виконувати
зобов'язання, які виникли після введення мораторію.
Суд першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого
висновку про те, що зобов'язання відповідача щодо сплати відсотків
по кредитному договору - є поточними вимогами, а тому приписи
мораторію на них не поширюються.
Твердження скаржника про те, що згідно з п. 1 ст. 23 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
вимоги за зобов'язаннями боржника, що
виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть
пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури після
визнання боржника банкрутом підлягають відхиленню, оскільки
кредитор, відповідно до ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
має право звернутися до суду та отримати судове рішення, яке в
подальшому має право пред'явити в процедурі банкрутства, і вимоги
його будуть вважатися встановленими.
В ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
зазначено, що вимоги за зобов'язаннями боржника,
визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур
банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної
процедури - тобто мається на увазі, що вимоги можуть пред'являтися
лише по справі про банкрутство.
Згідно з положеннями вище вказаного Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
,
кредитори по поточним платежам вправі стягувати заборгованість в
позовному порядку до часу прийняття рішень про визнання
підприємства боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної
процедури, після чого заявляти свої вимоги, які підлягають
задоволенню поза процедурою банкрутства.
Суди дійшли правильного висновку, що вимоги позивача повинні
бути задоволені в повному обсязі у зв'язку з їх доведеністю та з
урахуванням того, що на них не розповсюджується мораторій на
задоволення вимог.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає
юридичну оцінку, дану судом апеляційної інстанції обставинам
справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному
законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2004
у справі N 25/282 без змін.