ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2005 Справа N 25/336
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого, Бур'янової С.С., Костенко Т.Ф.
розглянувши матеріали касаційної скарги СДПІ у м. Києві по
роботі з ВПП
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
03.02.2005
у справі господарського суду м. Києва
за позовом ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України"
до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Купчик О.В. - дов. N 2-38 від 13.01.2004
від відповідача: Мельник Н.І. - дов. N 78/9/10-1200 від
19.01.2005
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 11.11.2004 господарського суду м. Києва
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП N 0000561606/0,
N 0000571606/0 від 16.08.2004.
Постановою від 03.02.2005 Київського апеляційного
господарського суду рішення господарського суду м. Києва від
11.11.2004 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що ст. 9 Закону України "Про
інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ) (1560-12)
передбачено, що основним
правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами
інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів,
вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов
господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству
України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної
діяльності.
Суми податку на додану вартість не були відображені позивачем
у рядку 7 податкової декларації з податку на додану вартість за
лютий та квітень 2003 року з технічних причин, але були включені
до рядка 9 декларації у загальному складі податкових зобов'язань з
податку на додану вартість. Таким чином, розмір податкових
зобов'язань позивача за вказані періоди зменшено не було.
Не погоджуючись з судовими рішеннями СДПІ у м. Києві по
роботі з ВПП звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою і просить їх скасувати, мотивуючи тим, що вони
прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та
процесуального права, зокрема, п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
; п. 13
Методології визначення цін і процедури зменшення податкових
зобов'язань платників податку на прибуток підприємств на суму
вартості матеріальних активів, що інвестуються ними у будівництво
житла для військовослужбовців та членів їх сімей, і порядок
використання коштів, що спрямовуються на будівництво такого житла,
та здійснення бюджетного контролю за їх цільовим використанням,
затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.98
N 568 ( 568-98-п ) (568-98-п)
; п.п. 7.3.6 п. 7.3, п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
;
ст.ст. 42, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Предметом даного спору є податкові повідомлення-рішення СДПІ
у м. Києві по роботі з ВПП N 0000561606/0 від 16.08.2004, яким
позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем
"податок на прибуток" в сумі 5606200 грн. (основний платіж -
3634300 грн, штрафні санкції - 1971900 грн.) та N 0000571606/0,
яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем
"податок на додану вартість" у розмірі 1383911 грн. (918449 грн. -
основний платіж, 465462 грн. - штрафні санкції).
Господарським судом встановлено, що 07.05.1997 між
акціонерним товариством "Укргазпром" (правонаступником якого є
позивач) та Внутрішніми військами МВС України, в особі
командуючого, який діяв на підставі договору "Про інвестування
військами МВС України грошових коштів на будівництво житла для
військовослужбовців та членів їх сімей" від 11.01.1997 за N 10
укладено договір N 10/1 про інвестування будівництва житла для
військовослужбовців Міністерства Внутрішніх справ України, за
умовами якого акціонерне товариство зобов'язалось передати
внутрішнім військам Міністерства Внутрішніх справ України
(замовник) як інвестицію будівництва (придбання) житла
військовослужбовцям та членам їх сімей в місті Києві у житловому
масиві Троєщина (2-й мікрорайон), будинки NN 1, 5, загальною
площею 47960 кв. м. векселі, які будуть використовуватись як
платіжний засіб при інвестуванні, а замовник зобов'язався передати
акціонерному товариству довідки про інвестицію коштів та вчинити
інші дії.
29.10.2001 між ВАТ "Одескабель", УМГ "Прикарпаттрансгаз" та
Міністерством Внутрішніх справ України укладено угоду N 35/00/11,
за умовами якої, враховуючи неспроможність ВАТ "Одескабель"
завершити свої зобов'язання за договором N 10/1 від 07.05.1997 і
додаткової угоди до нього з будівництва житла для
військовослужбовців у повному обсязі та з метою виконання програми
будівництва житла, в порядку ст. 201 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 1569
( 1569-2000-п ) (1569-2000-п)
від 20.10.2000 сторони дійшли згоди щодо
переведення частини інвестиційного зобов'язання ВАТ "Одескабель"
за договором N 10/1 від 07.05.1997 і додаткової угоди до нього від
14.12.1999 за N 19/674 на УМГ "Прикарпаттрансгаз".
Відповідно до пункту 22.3 статті 22 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(далі - Закон
N 334/94-ВР в редакції чинній на період первірки) кошти,
спрямовані платником податку на будівництво та придбання житла для
військовослужбовців та членів їх сімей, які мають право на
отримання житла відповідно до законодавства України, за укладеними
до 1 липня 1997 року угодами про інвестування будівництва житла
для військовослужбовців та членів їх сімей, за якими на 1 липня
1997 року проведені фактичні витрати, враховуються у зменшення
податкового зобов'язання такого платника податку у сумі, що не
перевищує розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом
звітного (податкового) періоду в якому здійснювалося таке
інвестування, протягом терміну завершення будівництва об'єктів
житла, розпочатих до 1 січня 1997 року, але не пізніше 1 січня
2006 року.
На виконання вимог п. 22.3 ст. 22 Закону України N 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
прийнята постанова Кабінету Міністрів України від
27 квітня 1998 року N 568 ( 568-98-п ) (568-98-п)
"Про Методологію визначення
цін і процедури зменшення податкових зобов'язань платників податку
на прибуток підприємств на суму вартості матеріальних активів, що
інвестуються ними у будівництво житла для військовослужбовців та
членів їх сімей, і порядок використання коштів, що спрямовуються
на будівництво такого житла, та здійснення бюджетного контролю за
їх цільовим використанням" (далі - Методологія).
Статтею 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність"
( 1560-12 ) (1560-12)
передбачено, що основним правовим документом, який
регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є
договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення
зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що
не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією
суб'єктів інвестиційної діяльності.
Вказані норми підлягають застосуванню, оскільки згідно акту
перевірки позивача, останній зменшив податок на прибуток на суму
інвестиції у будівництво житла для військовослужбовців у III та
IV кварталах 2001 року.
Пунктом 13 вказаної Методології ( 568-98-п ) (568-98-п)
передбачено
вичерпний перелік документів, які є підставою для зарахування сум
інвестицій у зменшення податкових зобов'язань.
Господарським судом до матеріалів справи залучено копії
документів, які підтверджують правомірність зменшення позивачем
податкових зобов'язань на суми інвестицій у будівництво житла для
військовослужбовців: договір про інвестування будівництва
(придбання) житла для військовослужбовців та додаткові угоди до
нього N 19/674 від 14.12.1999, N 4/04/83 від 17.04.2001 та
N 35/06/11; довідки про надання інвестором УМГ "Прикарпаттрансгаз"
інвестицій на будівництво житла військовослужбовцям та членам їх
сімей, надані замовником Управлінням капітального будівництва МВС
України за період червень, липень, вересень та грудень 2001 року;
довідки про цільове використання інвестицій на будівництво житла
військовослужбовцям та членам їх сімей, надані замовником
Управлінням капітального будівництва МВС України за період
червень, липень, вересень та грудень 2001 року; акти
приймання-передачі векселів; акти вексельних платежів. Матеріалами
справи підтверджено, що передані позивачем векселі, були
спрямовані саме на будівництво житла для військовослужбовців.
Отже суд першої інстанції встановив, що позивач правомірно
зменшив податкові зобов'язання відповідно до вимог пункту 22.3
статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
ДК "Укртрансгаз" також уклало угоду від 17.09.2001 за
N 4-7002-10094 з фірмою "РОЗЕН Europe В.У." (Нідерланди).
Предметом угоди є виконання робіт щодо тестування трубопроводу.
Загальна вартість угоди складає 2240620 дол. США. Крім того була
укладена угода від 28.02.2003 за N 4-7002-10143/11-153 з фірмою
"РОЗЕН Europe В.У." (Нідерланди). Предметом цієї угоди є виконання
робіт по внутрішньотрубній діагностиці газопроводів. Загальна
вартість угоди складає 3466430 дол. США.
На виконання вищезазначених угод ДК "Укртрансгаз" здійснило
оплату на користь нерезидента, про що свідчать виписки банку від
28.09.2001 на суму 1172908 грн., від 03.02.2003 на суму
1172171 грн. та від 24.04.2003 на суму 1600140 грн. Виконання
робіт підтверджується актами виконаних робіт від 14.12.2001 та від
03.02.2003 на суму 3945219 грн. Суми ПДВ за вказаними платежами не
були віднесені до складу податкових зобов'язань: за вересень
2001 року - 234582 грн.; лютий 2003 року - 234434 грн.; квітень
2003 року - 320028 грн.
Господарським судом встановлено, що суми податку на додану
вартість за зовнішньоекономічними угодами були нараховані та
сплачені підприємством, що підтверджується податковими
деклараціями з податку на додану вартість за квітень 2003 у сумі
320 028 грн. за контрактом N 4-7002-10143/11-153 від 28.02.2003.
Суми податку на додану вартість не були відображені позивачем у
рядку 7 податкової декларації з податку на додану вартість за
лютий 2003 року та квітень 2003 року з технічних причин, але були
включені до рядка 9 декларації у загальному складі податкових
зобов'язань з податку на додану вартість. Таким чином, розмір
податкових зобов'язань позивача за вказані періоди зменшено не
було.
Щодо сум податку на додану вартість за вересень 2001, то
позивачем у жовтні 2002 самостійно подано до податкового органу
довідку про заниження податкових зобов'язань з уточненими даними
зі сплати податку на додану вартість та сплаті штрафних санкцій.
Вказане підтверджується копіями зазначених вище документів та
копією Книги обліку продажу товарів за відповідні періоди.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 03.02.2005 Київського апеляційного
господарського суду зі справи N 25/336 залишити без змін.