ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2005 Справа N 21/103-04-6341
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В., Невдашенко Л.П., Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Представництва по управлінню комунальною
власністю Одеської міської Ради на рішення Господарського суду
Одеської області від 22 вересня 2004 року та постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2004 року у справі
N 21/103-04-6341 Господарського суду Одеської області за позовом
Одеського приватного благодійного фонду "Братська допомога",
м. Одеса, до Представництва по управлінню комунальною власністю
Одеської міської Ради, Одеської міської Ради про визнання права
власності, за участю представників:
Одеського приватного благодійного фонду "Братська допомога" -
Капрана А.А. (дов. від 30.08.2004), Одношивкіна В.А. (дов. від
11.05.2004),
Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської
міської Ради - Яковлевої А.О. (дов. N 01-13/2932 від 12.04.2005),
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2004 року позивач Одеський приватний благодійний
фонд "Братська допомога" пред'явив у господарському суді позов до
відповідачів - Представництва по управлінню комунальною власністю
Одеської міської Ради та Одеської міської Ради - про визнання
права власності на одноповерхову будівлю та споруди площею
528,75 кв. м. під N 7, розташовану в провулку Обсерваторний в
м. Одеса.
Посилаючись на невиконання відповідачами рішення
Господарського суду одеської області від 28.10.2003 року про
задоволення заявлених ним вимог про визнання частково недійсним
рішення Одеської міської ради від 26.03.2003 року в частині
виключення з рішення сесії Одеської міської ради від 20.02.2003 р.
"Про програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної
власності територіальної общини м. Одеси на 2000 рік"
одноповерхового будинку і споруд загальною площею 528,75 кв. м.,
розташованих під N 7 в провулку Обсерваторний в м. Одеса та про
зобов'язання укласти договір купівлі-продажу зазначених споруд, а
також на сплату ним 391 148 грн. вартості будівель, позивач просив
задовольнити його вимоги.
Рішенням Господарського суду Одеської області від
22.09.2004 р. (суддя Зеленов Г.М.) позовні вимоги Одеського
приватного благодійного фонду "Братська допомога" задоволені.
Постановлено визнати право власності за Одеським приватним
благодійним фондом "Братська допомога" на не житлові будівлі та
споруди площею 528,75 кв. м., розташовані за адресою: м. Одеса,
пров. Обсерваторний, N 7.
Рішення мотивоване посиланнями на судові рішення, як
преюдицію у даній справі, та якими визнано, що спірний об'єкт
нерухомості підлягав відчуженню позивачеві у 2000 році, як
орендареві, шляхом викуп, а також ухилянням відповідачів від
оформлення договору купівлі-продажу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
18.10.2004 року (колегія суддів у складі: Разюк Г.П. - головуючий,
Колоколова С.І., Петрова М.С.) рішення залишене без змін.
У касаційній скарзі Представництво по управлінню комунальною
власністю Одеської міської Ради просить скасувати рішення
Господарського суду Одеської області від 22.09.2004 та постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2004,
посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права, зокрема ст. 143 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування
в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, ст. 6 Закону України "Про охорону
культурної спадщини" ( 1805-14 ) (1805-14)
, ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Дослідивши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив
Одеської міської ради, заслухавши доповідача, представників
сторін, перевіривши правильність застосування норм процесуального
права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних
підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року N 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого
суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням
господарського суду від 28.10.2003 року по справі N 15/79-03-1702
зобов'язано Представництво по управлінню комунальною власністю
Одеської міської Ради укласти з Одеським приватним благодійним
фондом "Братська допомога" договір купівлі-продажу спірного
об'єкту - не житлового приміщення під N 7, розташованого в
провулку Обсерваторний в м. Одеса. Зазначеним рішенням
встановлено, що спірні приміщення перебували у володінні позивача
на умовах договору оренди, укладеного з відповідачем,
Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської
міської Ради, 2 грудня 1996 року. Згідно рішення Одеської міської
ради N 685 від 29.12.200 року спірний об'єкт був визначений як
майно, що підлягало відчуженню у 2000 році шляхом викупу
орендарем. Позивач, як орендар, мав переважне право на його викуп,
але це право не міг реалізувати через ухиляння відповідачів від
укладення договору купівлі-продажу в порядку і на умовах
визначених самою Радою.
Вказане рішення суду постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 25.12. 2003 року та постановою Верховного
суду України від 13.07.2004 року залишене без змін.
Від виконання цього рішення відповідач ухилявся, про що
свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження по
виконанню наказу N 15/79-03-1702 від 30.08.2004 року, постанови
про накладення штрафу від 06.09.2004 року та від 10.09.2004 року,
подання до прокуратури Приморського району від 17.09.2004 року про
притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних
посадових осіб Представництва по Управлінню комунальною власністю
Одеської міської Ради.
Згідно ст. 187 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
днем укладання відповідного господарського договору вважається
день набрання чинності рішення суду, яким вирішено питання щодо
переддоговірного спору, якщо рішенням суду не визначено інше.
За висновком Господарського суду Одеської області днем
укладення договору купівлі-продажу спірного об'єкту між
відповідачем і позивачем вважається 25.12.2003 року, тобто день
набрання чинності постановою Одеського апеляційного господарського
суду про залишення рішення суду від 28.10.2003 року по справі
N 15/79-031702 без змін.
Статтею 655 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що за
договором купівлі-продажу продавець передає або зобов'язується
передати майно у власність покупця, а покупець приймає, або
зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну суму.
Одеським приватним благодійним фондом "Братська допомога"
спірне приміщення прийнято, згідно платіжного доручення N 5 від
11.08.2004 року позивачем на користь Представництва по управлінню
комунальною власність Одеської міської ради перерахована вартість
спірного об'єкта у повному обсязі.
Задовольняючи вимоги позивача, місцевий господарський суд
повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини даної справи,
правильно встановив, і виклав у рішенні обгрунтовані висновки про
те, що між позивачем Одеським приватним благодійним фондом
"Братська допомога" та Представництвом по управлінню комунальною
власністю Одеської міської Ради було досягнуто згоди з усіх
істотних умов договору купівлі-продажу нежитлових будівель і
споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, пров. Обсерваторний,
N 7; позивачем виконані умови договору купівлі-продажу спірного
об'єкту щодо сплати його дійсної вартості та прийняття предмету
договору, у зв'язку з чим останній набув право власності на
спірний об'єкт.
Згідно ст. 392 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
власник майна може
пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право
оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати
ним документа, який засвідчує йо право власності.
Встановивши факт ухиляння відповідача від укладення з
позивачем договору купівлі-продажу та здійснення останнім заходів
щодо повторної приватизації спірного об'єкту, виклав у рішенні
відповідні до вимог закону висновки про визнання права власності
позивача на спірний об'єкт.
З заведеними висновками правильно погодився суд апеляційної
інстанції розглядаючи справу в апеляційному провадженні та
підставно залишив рішення місцевого суду без змін.
Твердження касаційної скарги про помилковість висновків суду
щодо характеру спірних правовідносин грунтуються на неправильному
тлумаченні норм права, не відповідають встановленим судами
обставинам і тому їх належить залишити поза увагою. З зазначених
підстав слід вважати необгрунтованими і посилання на неправильне
застосування судами вимог норм матеріального права.
Посилання скаржника на те, що між сторонами не досягнуто з
усіх істотних умов договору, а саме: не визначена вартість
об'єкту, а також те, що представництво не являється власником
спірного об'єкту, а тому не може укладати договір купівлі-продажу
спростовуються рішенням господарського суду Одеської області від
28.10.2003 року по справі N 15/79-03-1702, оскільки ці
правовідносини були предметом спору при розгляді справи
N 15/79-03-1702.
З цих же підстав не приймаються до уваги твердження скаржника
про те, що судами порушена ст. 143 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, оскільки спірним майном
може розпоряджатися лише Одеська міська рада, що порушена ст. 6
Закону України "Про охорону культурної спадщини" ( 1805-14 ) (1805-14)
,
оскільки без погодження управління з питань охорони об'єктів
культурної спадщини Одеської міської ради було здійснено
відчуження будівлі за адресою м. Одеса, пров. Обсерваторний, 7,
яка являється пам'яткою "Житловий будинок" 1890 р. і занесена до
списків пам'яток архітектури і містобудування.
Не приймаються до уваги і твердження скаржника про те, що
переддоговірний спір рішенням господарського суду Одеської області
від 28.10.2003 року по справі N 15/79-03-1702 не був вирішений,
оскільки відсутній договір купівлі-продажу та протокол
розбіжностей. В матеріалах справи є проект договору
купівлі-продажу спірного об'єкту, що був надісланий Представництву
08.06.2001 року.
Посилання скаржника на порушення судами двох інстанцій норм
процесуального права, а саме: прийняття рішень без участі в якості
відповідача Управління з питань охорони об'єктів культурної
спадщини Одеської міської ради, - колегія суддів відхиляє як
безпідставні, оскільки питання щодо необхідності участі
зазначеного Управління вирішувалося судами при розгляді справи
N 15/79-03-1702, по якій винесено рішення, яке має преюдіциальне
значення для даної справи.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до
намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що
суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Господарські суди першої та апеляційної інстанції, на
підставі зібраних доказів, повно встановили всі обставини справи,
які мають значення для правильного вирішення даного спору, вірно
застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та
ухвалили законне рішення.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається
за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та
їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного
законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Представництва по управлінню комунальною
власністю Одеської міської Ради залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 22 вересня
2004 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 18 жовтня 2004 року у справі N 21/103-04-6341 залишити без
змін.