ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2005 Справа N 15/4317
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
сторін:
від позивача: Павленко С.І., Мірошниченко В.А.
від відповідача: Трохименко Н.О.
розглянувши касаційну скаргу Звенигородської об'єднаної
державної податкової інспекції Черкаської області
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
30.06.2004 р.
у справі N 15/4317 Господарського суду Черкаської області
за позовом Приватного підприємця Мірошниченко В.А.
до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції
Черкаської області
про визнання недійсним рішення,
В С Т А Н О В И В:
Приватний підприємець Мірошниченко В.А. звернувся до
Господарського суду Черкаської області з позовом до
Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції
Черкаської області щодо визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень Звенигородської об'єднаної державної податкової
інспекції Черкаської області від 04.11.2003 р. N 0000101730/0 та
N 0000091730/0.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від
26.01.2004 р. (суддя В.В. Потапенко), залишеним без змін
постановою Київського апеляційного господарського суду від
30.06.2004 р. (судді: О.В. Муравйов, О.В. Кот, С.В. Сотнікова),
позовні вимоги приватного підприємця Мірошниченко В.А. задоволено:
визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Звенигородської
об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області від
04.11.2003 р. N 0000101730/0 та N 0000091730/0; стягнуто з
Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції
Черкаської області на користь приватного підприємця
Мірошниченко В.А. витрати по сплаті держмита у розмірі 85,00 грн.,
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та
витрати за послуги адвоката у розмірі 1400,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими
рішеннями, Звенигородська об'єднана державна податкова інспекція
Черкаської області подала касаційну скаргу, в якій просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 30.06.2004 р. та прийняти нове рішення. Свою вимогу
Звенигородська об'єднана державна податкова інспекція Черкаської
області мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної
інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши представників
сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом
норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський
суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Звенигородської
об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області
підлягає задоволенню частково.
Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку
дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з
01.01.2002 р. по 14.03.2003 р., про що 25.06.2003 р. складено акт.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято спірні податкові
повідомлення-рішення від 04.11.2003 р.: N 0000101730/0 про
донарахування податку на додану вартість у розмірі 6516,24 грн. і
застосування штрафних санкцій у сумі 1745,12 грн. та
N 0000091730/0 про донарахування прибуткового податку на доходи
від підприємницької діяльності на суму 6044,16 грн.
Згідно п.п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
обов'язок доведення
того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у
випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим,
покладається на платника податків за винятком випадків, визначених
пунктом 4.3 цієї статті. Отже, як випливає з приписів даної
правової норми, у випадку нарахування контролюючим органом
платнику податків податкових зобов'язань, якщо дані перевірок
результатів діяльності платника податків свідчать про заниження
або завищення суми його податкових зобов'язань, обов'язок
доведення того, що здійснене контролюючим органом нарахування є
помилковим покладається на платника податків.
Як вже було зазначено, відповідач здійснив перевірку позивача
та нарахував йому податкові зобов'язання, отже саме на позивача
покладено обов'язок доведення помилковості нарахування податкових
зобов'язань відповідачем.
Правила щодо належності та допустимості доказів встановлені
ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно ч. 2 якої обставини справи,
які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування. Оскільки на позивача покладено обов'язок доведення,
що нарахування податку на прибуток здійснено відповідачем
помилково, то належними доказами, які має дослідити господарський
суд, та на підставі яких у встановленому законом порядку
встановити відповідні обставини є первинні документи, що має
надати позивач в обгрунтування своїх доводів. Проте, господарський
суд не досліджував належні докази та не встановлював відповідні
обставини на підставі таких доказів, чим порушив ст. ст. 32, 34,
36, 38 ГПК України щодо дослідження доказів. Натомість
господарський суд досліджував акт перевірки відповідачем позивача,
що є порушенням п.п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої та
апеляційної інстанції виходив з того, що проведена відповідачем
перевірка здійснена з порушенням вимог чинного законодавства
України. При цьому господарський суд не звернув уваги на те, що
предметом даного позову були прийняті відповідачем податкові
повідомлення-рішення, а не акт перевірки.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом та
апеляційним господарським судом порушено вищезгадані норми
матеріального та процесуального права, то прийняті зазначеними
судовими інстанціями у даній справі рішення підлягають скасуванню.
Межі перегляду справи в касаційній інстанції встановлені
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою визначено, що переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на те, що попередніми судовими інстанціями не було
досліджено доказів та не встановлено обставини справи, які мають
значення для правильного вирішення даного господарського спору, а
касаційній інстанції таке право не надано, то справа підлягає
направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної
податкової інспекції Черкаської області задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Черкаської області від
26.01.2004 р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 30.06.2004 р. у справі N 15/4317 скасувати, а справу
передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської
області.