ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2005 Справа N 14/88
(постанову залишено без змін постановою
Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.08.2005)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Щотки С.О., суддів: Подоляк О.А., Семчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ПП "Фірма "Берілл" на постанову від 13.01.2005 р. Харківського
апеляційного господарського суду за скаргою ПП "Фірма "Берілл" на
дії ВДВС Крюківського РУЮ м. Кременчука у справі N 14/88 за
позовом ПП "Фірма "Берілл" (надалі - Фірма) до АППБ "Аваль" в
особі Кременчуцької філії (надалі - Банк); ТОВ "ВКФ "Азов ЛТД"
(надалі - Товариство); ВДВС Крюківського РУЮ м. Кременчука
(надалі - ВДВС), про відшкодування збитків в сумі 15725,50 грн.
шляхом звернення стягнення на майно, за участю представників: від
стягувача - Корнієнко В.П., від боржника - Гапон О.Я., від ВДВС -
Волочай Ю.В., В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Полтавської області від
15.05.2003 р. (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено частково:
по відношенню до Банку та ВДВС в задоволенні вимог відмовлено як
до неналежних відповідачів; звернуто стягнення на майно Товариства
для відшкодування збитків в сумі 15725,50 грн.; в іншій частині
позовних вимог відмовлено.
В січні 2004 р. Фірма звернулась до суду в порядку ст. 121-2
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зі скаргою на дії ВДВС щодо виконання
наказу господарського суду Полтавської області N 14/88 від
26.05.2003 р. В процесі розгляду скарги Фірма в порядку ст. 22 ГПК
України уточнила вимоги та просила суд визнати дії ВДВС щодо
виконання судового рішення і наказу у справі N 14/88 та
бездіяльність ВДВС по примусовому стягненню 15725,50 грн.
спричинених йому збитків, 157,26 грн. держмита та 118 грн. витрат
на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу за рахунок
майна Товариства - неправомірними, а постанову ВДВС від
30.12.2003 р. про закінчення виконавчого провадження скасувати.
ВДВС проти скарги заперечував.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від
18.03.2004 - 29.03.2004 р. (суддя Іваницький О.Т.) скаргу
задоволено частково: визнано неправомірними дії ВДВС щодо вчинення
виконавчих дій по виконанню наказу N 14/88 від 26.05.2003 р. щодо
стягнення 16000,76 грн. за рахунок майна боржника - Товариства на
користь стягувача - Фірми; скасовано постанову від 30.12.2003 р.
ВДВС про закінчення виконавчого провадження по наказу N 14/88 від
26.05.2003 р.; зобов'язано ВДВС усунути допущені порушення
гарантованих прав та законних інтересів стягувача; в іншій частині
скаргу залишено без задоволення.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
13.01.2005 р. (судді: Фоміна В.О., Білоконь Н.Д., Токар М.В.)
скасовано ухвалу господарського суду Полтавської області від
18.03.2004 - 29.03.2004 р., в задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Фірма звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
її скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в
силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши
матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Виносячи ухвалу місцевий господарський суд виходив з
правомірності та обґрунтованості вимог скарги. При цьому, судом
встановлено, що ВДВС порушив виконавче провадження та здійснював
виконавчі дії з порушенням передбачених Законом України "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
строків; в процесі здійснення
виконавчих дій ВДВС не повідомляв стягувача про хід виконавчого
провадження; дії ВДВС по об'єднанню виконання наказу N 14/88 у
зведене виконавче провадження зробили неможливим отримання
стягувачем коштів за рахунок майна боржника; в порушення ст. 124
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 115 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 1- 2, 4-5, 7-8, 10-12, 20, 25, 29, п. 4
ст. 30, 31, 39, 44-46, 49-55, 63-64 Закону України "Про виконавче
провадження", вимог Інструкції про проведення виконавчих дій,
затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 р.
N 74/5 ( z0865-99 ) (z0865-99)
, ВДВС вчинив неправомірні дії по виконанню
наказу N 14/88.
Наведені висновки місцевого господарського суду відповідають
фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам
матеріального і процесуального права, є обґрунтованими та не
спростовані судом апеляційної інстанції.
Приймаючи постанову, апеляційний господарський суд виходив з
того, що матеріалами справи доведено правомірність і законність
дій ВДВС. При цьому, в порушення ст.ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, доводи апеляційного господарського суду, за
якими він відхилив ті чи інші докази, які були предметом оцінки
місцевого господарського суду, та доводи, за якими апеляційна
інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції, - не
відповідають наявним матеріалам справи, зроблені з порушенням
правил оцінки доказів, є необґрунтованими та безпідставними.
Скасовуючи ухвалу, апеляційний господарський суд висновків
місцевого господарського суду не спростував та дійшов протилежних
висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам
законодавства. Крім того, здійснена апеляційним господарським
судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до
неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, що
унеможливило правильне застосування матеріального закону, що
регулює спірні правовідносини. Як наслідок, постанова апеляційного
господарського суду не відповідає положенням ст. 105 ГПК України
та вимогам, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду
України "Про судове рішення" від 29.12.76 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
із змінами та доповненнями.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення в ухвалі місцевого господарського суду, колегія
суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку
ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в
судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив
подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази;
належним чином проаналізував правовідносини сторін та дії ВДВС по
виконанню наказу N 14/88; з достатньою повнотою з'ясував
обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої
Фірмою скарги та заперечень ВДВС проти неї; дійшов мотивованого
висновку про задоволення скарги частково.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-7, ст. 111-13 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в ухвалі,
рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази.
В силу ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування постанови апеляційного господарського суду є порушення
або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального
права.
У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що
приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд
надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і
неправильно застосував норми матеріального та процесуального
права, в зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції
підлягає скасуванню, а законна і обґрунтована ухвала місцевого
господарського суду - залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-13
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ПП "Фірма "Берілл" задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
13.01.2005 р. у справі N 14/88 скасувати.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від
18.03.2004 - 29.03.2004 р. залишити без змін.