ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2005 Справа N 9/2
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В., Невдашенко Л.П., Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Корпорація
"Дніпродормостобуд" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 04 березня 2005 року у справі N 9/2
Господарського суду Дніпропетровської області за позовом
Підприємства "Спецтехтранс" Благодійного правозахисного фонду
"Безпека і законність", м. Дніпропетровськ, до Товариства з
обмеженою відповідальністю "ЛесМетПром", м. Дніпропетровськ,
Закритого акціонерного товариства "Корпорація "Дніпродормостобуд",
м. Дніпропетровськ, третя особа: Житлово-будівельний кооператив
N 431, м. Дніпропетровськ, про визнання недійсним договору,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2004 року Підприємство "Спецтехтранс" Благодійного
правозахисного фонду "Безпека і законність" звернулось до
господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою
відповідальністю "ЛесМетПром", Закритого акціонерного товариства
"Корпорація "Дніпродормостобуд", третя особа: Житлово-будівельний
кооператив N 431, м. Дніпропетровськ, про визнання недійсним
договору зберігання.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
08 лютого 2005 року (суддя: Подобєд І.М.) в позові відмовлено.
Закрите акціонерне товариство "Корпорація "Дніпродормостобуд"
звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 04 березня 2005 року (судді: Коршун А.О. - головуючий,
Герасименко І.М., Джихур О.В.) апеляційну скаргу повернуто
заявнику з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
В касаційній скарзі ЗАТ "Корпорація "Дніпродормостобуд"
просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 04.03.2005, посилаючись на порушення судом
норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши правильність
застосування апеляційним господарським судом норм процесуального
права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а
ухвала суду - до скасування з наступних підстав.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги визначено
статтею 94 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, якою зокрема, встановлено, що до скарги повинні
додаватися докази сплати державного мита.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд виходив з невідповідності
апеляційної скарги вимогам статті 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а
саме: до скарги не додано доказів сплати державного мита у
встановленому порядку та розмірі.
Проте, погодитись з таким висновком апеляційного суду
неможливо з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 46 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
державне мито
сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в
порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Згідно з
частиною 4 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
державне мито" від 21.01.1993 року N 7-93 ( 7-93 ) (7-93)
із змінами і
доповненнями порядок сплати державного мита встановлюється
Міністерством фінансів України. Пунктом 14 Інструкції про порядок
обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом
Головної державної податкової інспекції України від
22.04.1993 року N 15 ( z0050-93 ) (z0050-93)
із змінами і доповненнями
(далі - Інструкція), передбачено, що при перерахуванні державного
мита з рахунку платника до документа, щодо якого вчинюється
відповідна дія, додається останній примірник платіжного доручення
з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: "Зараховано
в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і
другим підписами посадових осіб і відбитком печаткою кредитної
установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
До апеляційної скарги, що була подана ЗАТ "Корпорація
"Дніпродормостобуд" до Дніпропетровського апеляційного
господарського суду, додавався примірник платіжного доручення від
14.02.2005 року N 900, на звороті якого вчинено відповідний напис
про зарахування державного мита в сумі 42 грн. 50 коп. до
державного бюджету, скріплений першим і другим підписами посадових
осіб і відбитком печатки Дніпропетровської філії Укрсиббанку, як
цього вимагає пункт 14 Інструкції ( z0050-93 ) (z0050-93)
.
Не визнаючи поданий скаржником примірник платіжного доручення
доказом сплати державного мита, суд апеляційної інстанції не навів
правового обґрунтування щодо недотримання заявником порядку сплати
державного мита, встановленого законодавчими актами України.
Як свідчить практика Верховного суду України та Вищого
господарського суду України, оскільки однією з основних умов, за
якої господарський суд приймає заяву, скаргу до розгляду, є факт
надходження державного мита до Державного бюджету України,
господарський суд у разі виникнення сумнівів щодо надходження і
зарахування державного мита до державного бюджету вправі
витребувати від скаржника відповідне підтвердження територіального
органу державного казначейства, якому мито перераховано.
Повернувши незаконно апеляційну скаргу, Дніпропетровський
апеляційний господарський суд, всупереч статті 19 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні
прав, передбачених пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції
України і фактично ухилився від здійснення визначених законом
повноважень.
З огляду на викладене, ухвала апеляційного суду, як
постановлена з порушенням вимог ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
може залишатися в силі і підлягає до скасування, а справа -
передачі на розгляд до Дніпропетровського апеляційного
господарського суду.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11,
111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
"Корпорація "Дніпродормостобуд" задовольнити.
2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 04 березня 2005 року у справі N 9/2 скасувати.
3. Справу передати до Дніпропетровського апеляційного
господарського суду для розгляду апеляційної скарги.