ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2005 Справа N 6/310
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Інвест" на
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
23.11.2004 року у справі за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "Інтер-Інвест" до Відкритого акціонерного
товариства "Проектно-конструкторського та технологічного інституту
"Газоапарат" про стягнення збитків, У С Т А Н О В И В:
У липні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Донецької області з позовною заявою до відповідача про стягнення
збитків у сумі 2268000 грн., посилаючись на те, що зазначені
збитки були завдані йому внаслідок порушення останнім зобов'язань
з повернення майна за договором схову.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач
уточнив заявлені вимоги і просив стягнути з відповідача прямі
збитки в сумі 4320 грн. та не одержані доходи в сумі
348998,61 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від
04.10.2004 року позов задоволено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
23.11.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано
та в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним судом
порушено і неправильно застосовано норми матеріального та
процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову
скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не
надходив.
У судовому засіданні оголошувалась перерва на 30.03.2005 року
та на 20.04.2005 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній
судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що між сторонами було
укладено договір N 8/02 від 02.01.2002 року, за умовами якого
позивач передав, а відповідач зобов'язався прийняти на схов
обладнання згідно додатків, які є невід'ємною частиною цього
договору, та на вимогу позивача повернути прийняте на схов майно.
За актами приймання-передачі N 5 від 14.03.2002 року, N 19
від 02.09.2002 року, N 23 від 10.10.2002 року позивач передав, а
відповідач прийняв на схов станок токарний 16А20 d3 С15 з ЧПУ,
станок токарно-револьверний 1ПУ28Д3 з ЧПУ та обробний центр
2206 ВМФ4.
21.01.2003 року позивач звернувся до відповідача з вимогою
повернути передане на схов майно.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що на першу
вимогу позивача охоронець не повернув передане йому на схов майно,
а повернув відповідно: станок токарний 16А20 d3 С15 з ЧПУ
24.01.2003 року, обробний центр 2206 ВМФ4 14.02.2003 року та
станок токарно-револьверний 1ПУ28Д3 21.10.2003 року.
Скасовуючи рішення суду першої та відмовляючи в позові,
апеляційний суд виходив з того, що у відповідача відсутня вина та
позивачем не доведено причинного зв'язку між його діями та
завданими збитками, як і не доведено наявність збитків та не
встановлено протиправної поведінки відповідача.
Проте такий висновок апеляційного господарського суду є
необгрунтованим, оскільки не відповідає встановленим судами
обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ст. 413 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
за договором схову
одна сторона (охоронець) зобов'язується зберігати майно, передане
їй другою стороною, і повернути це майно в цілості.
Зі свого боку особа, яка здала майно на схов, має право у
будь-який час зажадати його від охоронця, а охоронець зобов'язаний
повернути майно на першу її вимогу, незалежно від строку схову
(ст. 415 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
За вимогами ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок -
відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в разі невиконання або
неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний
відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата
або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи,
які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.
Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку із затримкою
відповідачем повернення зі схову майна мав місце простій
орендованого позивачем автомобіля, чим останньому були завдані
прямі збитки в сумі 4320 грн.
Разом з цим, місцевим господарським судом встановлено, що у
зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з повернення
переданого йому на схов майна на першу вимогу позивача останньому
були завдані збитки у вигляді неодержаних доходів в сумі
348998,61 грн., які він одержав би за договором оренди майна, що
перебувало на схові, укладеного з ВАТ "Донбасенергоремонт", якби
зобов'язання було виконано відповідачем.
Отже, судом першої інстанції встановлено наявність умов для
покладення на відповідача обов'язку відшкодувати завдані позивачу
збитки відповідно до ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Зазначені обставини апеляційний суд вмотивованими висновками
не спростував, а тому має місце факт невиконання відповідачем
взятих на себе зобов'язань за договором схову, і як наслідок є
підстави для застосування до нього відповідальності, передбаченої
ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Таким чином, апеляційний господарський суд не мав підстав для
скасування рішення місцевого господарського суду, який дійшов
правильного висновку про задоволення позову.
Відтак, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню як
незаконна і необгрунтована, а законне рішення суду першої
інстанції - залишенню без змін.
З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Інтер-Інвест" задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
23.11.2004 року скасувати, а рішення господарського суду Донецької
області від 04.10.2004 року залишити без змін.