ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2005 Справа N 3/275-16/236-9/93
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної
державної податкової інспекції
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 16.11.2004 р.
у справі N 3/275-16/236-9/93 Господарського суду Полтавської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропрод"
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропрод" звернулося
з позовом щодо визнання недійсним рішення Кременчуцької об'єднаної
державної податкової інспекції від 07.05.2002 р.
N 1247/26-20/23542732/8644, щодо визнання первинної скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропрод" на рішення
Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від
07.05.2002 р. N 1247/26-20/23542732/8644 повністю задоволеною у
зв'язку з простроченням строків відповіді на скаргу, щодо визнання
відізваними: податкового повідомлення від 07.05.2002 р. та
податкової вимоги від 24.05.2002 р. N 1/174.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від
22.08.2002 р. (суддя Г.І. Бунякіна) позов задоволено частково:
визнано недійсним рішення Кременчуцької об'єднаної державної
податкової інспекції від 07.05.2002 р. за
N 1247/26-20/23542732/8644 в частині донарахування та стягнення
податку на додану вартість у сумі 115018 грн. та фінансової
санкції з цього податку у сумі 57509 грн.; визнано такими, що не
підлягають виконанню податкове повідомлення від 07.05.2002 р. на
суму 172527 грн. та податкова вимога N 1/174 від 24.05.2002 р.; в
іншій частині позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
28.11.2002 р. (судді: Ю.М. Філатов, Л.М. Бабакова, Т.В. Кравець)
рішення Господарського суду Полтавської області від 22.08.2002 р.
скасовано, в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від
20.05.2003 р. рішення Господарського суду Полтавської області від
22.08.2002 р. та постанова Харківського апеляційного
господарського суду від 28.11.2002 р. скасовано, а справу
направлено на новий розгляд до Господарського суду Полтавської
області.
При новому розгляді справи, якій присвоєно N 3/275-16/236,
рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.08.2003 р.
(суддя В.Ю. Шевченко) позовні вимоги Товариства з обмеженою
відповідальністю "Агропрод" задоволено частково: визнано недійсним
рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції
від 07.05.2002 р. N 1247/26-20/23542732/8644; в іншій частині
позову провадження у справі припинено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
13.11.2003 р. (судді: Л.В. Слюсарева, Н.Д. Білокінь, В.О. Фоміна)
рішення Господарського суду Полтавської області від 12.08.2003 р.
змінено: виключено з мотивувальної частини рішення абзаци 2, 3, 4,
5, 6; в іншій частині рішення залишене без змін.
Не погодившись з постановою Харківського апеляційного
господарського суду, Кременчуцька об'єднана державна податкова
інспекція подала касаційну скаргу.
Постановою Вищого господарського суду України від
02.06.2004 р. рішення Господарського суду Полтавської області від
12.08.2003 р. та постанова Харківського апеляційного
господарського суду від 13.11.2003 р. скасовано, а справу
направлено на новий розгляд до Господарського суду Полтавської
області.
При новому розгляді справи, якій присвоєно
N 3/275-6/236-9/93, рішенням Господарського суду Полтавської
області від 21.09.2004 р. (суддя К.В. Тимошенко), залишеним без
змін постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 16.11.2004 р. (судді: С.С. Самусенко,
О.М. Сибіга, М.О. Федорова), позовні вимоги Товариства з обмеженою
відповідальністю "Агропрод" задоволено частково: визнано недійсним
рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції
від 07.05.2002 р. N 1247/26-20/23542732/8644; в іншій частині
позову провадження у справі припинено.
Не погодившись з постановою Київського міжобласного
апеляційного господарського суду, Кременчуцька об'єднана державна
податкова інспекція подала касаційну скаргу, в якій просить дану
постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні
позову відмовити. Свою вимогу Кременчуцька об'єднана державна
податкова інспекція мотивує тим, що апеляційним господарським
судом неправильно застосовано норми матеріального та
процесуального права, а саме ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
п.п. 5.2.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Сторони не скористались правом, наданим ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо участі їх представників у судовому засіданні. Про
час і місце розгляду касаційної скарги були повідомлені.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування апеляційним господарським судом норм
матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку, що касаційна скарга Кременчуцької
об'єднаної державної податкової інспекції не підлягає задоволенню.
Господарським судом встановлено, що за перевіркою позивача
щодо дотримання податкового законодавства в період з 01.10.1999 р.
по 31.12.2001 р., про що 17.04.2002 р. складено акт, відповідачем
виявлено порушення позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та п.п. 7.3.1
п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
. За результатами
перевірки відповідачем прийнято рішення від 07.05.2002 р. за
N 1247/26-20/23542732/8644, яким позивачу донараховано податок на
додану вартість у сумі 115018 грн., штрафні санкції з податку на
додану вартість у сумі 57509 грн., пеня за порушення в сфері
зовнішньоекономічної діяльності у сумі 12792 грн., а всього на
суму 185319 грн. Дане рішення було отримано представником
позивача - директором, 07.05.2002 р. Позивач не погодившись з
зазначеним рішенням, 17.05.2002 р. звернувся до відповідача зі
скаргою, в якій просив дане рішення скасувати. Відповідачем скаргу
позивача було отримано 20.05.2002 р. Відповідачем 06.06.2002 р.
було прийнято рішення N 11364/10/25-20 про залишення скарги без
розгляду у зв'язку з порушенням десятиденного строку подання заяви
про перегляд рішення и вмотивоване рішення протягом
двадцятиденного строку відповідач не приймав.
Правила щодо апеляційного узгодження податкового зобов'язання
встановлені п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Згідно абз. 1 п.п. 5.2.2 п. 5.2
ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі
коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно
визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше
рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або
виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий
платник податків має право звернутися до контролюючого органу із
скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій
формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та
доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга
повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти
календарних днів, наступних за днем отримання платником податків
податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу,
що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти
вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти
календарних днів від дня отримання скарги платника податків на
його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому
під розписку. Отже, як випливає з приписів даної правової норми,
контролюючий орган, отримавши скаргу платника податків,
зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його
протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги на
адресу платника податків поштою або надати під розписку.
Як вже було зазначено, позивач у строки встановлені абз. 1
п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
подав відповідачу скаргу, за якою
відповідач був зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення щодо цієї
скарги. Проте, відповідачем вмотивоване рішення прийнято не було.
Відповідно до абз. 3 п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
якщо
вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається
платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом
строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу
(або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною
на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем
зазначених строків. Таким чином, якщо вмотивоване рішення за
скаргою не надсилається платнику податків, то така скарга
вважається повністю задоволеною на користь платника податків.
Оскільки відповідач не надсилав позивачу вмотивованого
рішення, оскільки скаргу позивача він залишив без розгляду, то за
таких обставин скарга позивача, згідно приписів вищенаведеної
правової норми є повністю задоволеною.
Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського
суду України погоджується з висновком господарського суду першої
та апеляційної інстанції про те, що оскільки відповідач скаргу
позивача не розглядав по суті і вмотивованого рішення за
наслідками такого розгляду йому не надіслав, скарга позивача на
рішення N 1247/26-20/23542732/8644 вважається повністю задоволеною
на користь платника податків.
Отже, постанова Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 16.11.2004 р. у справі N 3/275-16/236-9/93
відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам
справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної
податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
16.11.2004 р. у справі N 3/275-16/236-9/93 - без змін.