ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2005 Справа N 2/170-3/296
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В., Невдашенко Л.П., Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Київська профспілка "Незалежність"
на постанову від 16.09.2004 Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 2/170-3/296 господарського суду міста Києва
за позовом Київської профспілки "Незалежність"
до Київської профспілки "Солідарність"
3-я особа Підприємство фірма "Профінмед"
про стягнення 412314,13 грн.
за участю представників сторін:
позивача Деканська С.А., Ковзун Є.К.
відповідача не з'явились
3-ї особи Ковзун Є.К.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 05.08.2004 року N 2/170-3/296 господарський суд
м. Києва позов КП "Незалежність" до КП "Солідарність" за участю
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
на стороні позивача ПФ "Профінмед" про стягнення 412314,13 грн.,
залишив без задоволення, мотивуючи тим, що позивачем не надано
жодного доказу на підтвердження відсутності майна або неможливості
повернути його в натурі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
16.09.2004 вказане рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач у
касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування норм
матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування
обставин, що мають, значення для справи судом першої та
апеляційної інстанцій просить скасувати зазначене рішення та
постанову і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги,
правильність застосування норм матеріального і процесуального
права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Як встановили попередні судові інстанції, 29.03.1996 р.
згідно протоколу установчої конференції N 1 було засновано
Київську професійну спілку працівників підприємств місцевої
промисловості та сфери послуг "Незалежність" та затверджено її
статут.
26.12.1997 р. Київською профспілкою працівників підприємств
місцевої промисловості та сфери послуг "Незалежність" на своїй
власності було засновано підприємство-фірму "Профінмед".
Відповідно до п.п. 1.5, 1.6 статуту підприємства-фірми
"Профінмед", затвердженого радою профспілки "Незалежність",
підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, має право
набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов'язки,
виступати позивачем у суді. Згідно п. 5.2 статуту майно
підприємства-фірми "Профінмед" належить йому на праві власності.
Відповідно до п. 5.3 джерелами формування майна підприємства
є, в тому числі, матеріальні та грошові внески засновника до
статутного фонду підприємства.
У період з вересня 1996 р. по жовтень 1999 р. Київською
профспілкою працівників підприємств місцевої промисловості та
сфери послуг "Незалежність" за рахунок страхових внесків
страхувальників було придбано майно на загальну суму
23631,45 грн., що підтверджується наявними в справі копіями
накладних.
22.05.1998 р. Київською профспілкою працівників підприємств
місцевої промисловості та сфери послуг "Незалежність" за
видатковою накладною N 1174 було придбано діагностичне обладнання
УЗІ (ультразвуковий сканер ALOKA SSD-500) вартістю 32000 грн., яке
згодом було внесено до статутного фонду підприємства-фірми
"Профінмед" (п. 4.3. статуту підприємства). Крім того, у період з
вересня по листопад 1998 р. підприємство-фірма "Профінмед" за
рахунок власних коштів придбало майно загальною вартістю
17418,14 грн., що підтверджується наявними в справі копіями
накладних.
02.04.1999 р. конференцією Київської профспілки працівників
підприємств місцевої промисловості та сфери послуг "Незалежність"
було прийнято рішення про реорганізацію профспілки шляхом
приєднання її до Київської профспілки "Солідарність" з передачею
останній як правонаступнику всіх юридичних прав та обов'язків
профспілки "Незалежність", голові ради профспілки "Незалежність"
доручено здійснити передачу Київській профспілці "Солідарність"
всього майна, грошових коштів та документації профспілки
"Незалежність", а також зняти профспілку "Незалежність" зі всіх
реєстрів у державних органах і здати печатку для ліквідації в
органи дозвільної системи (протокол N 2 конференції профспілки
"Незалежність").
02.04.1999 р. рішенням конференції Київської профспілки
"Солідарність" Київську профспілку працівників підприємств
місцевої промисловості та сфери послуг "Незалежність" було
приєднано до Київської профспілки "Солідарність" (протокол N 3
конференції Київської профспілки "Солідарність").
Зазначені рішення про реорганізацію Київської профспілки
працівників підприємств місцевої промисловості та сфери послуг
"Незалежність" та її приєднання до Київської профспілки
"Солідарність" на даний час є чинними.
В результаті прийняття цих рішень, в травні 1999 р., майно
Київської профспілки "Незалежність" та підприємства-фірми
"Профінмед" було перевезене до приміщення Київської профспілки
"Солідарність". В матеріалах справи відсутні докази передачі
зазначеного майна Київською профспілкою "Незалежність" на користь
Київської профспілки "Солідарність", але відповідач не заперечує
проти того, що майно профспілки "Незалежність" з травня 1999 року
до теперішнього часу перебуває у володінні Київської профспілки
"Солідарність". У відзиві на позовну заяву відповідач визнав, що
все майно Київської профспілки "Незалежність" (меблі, оргтехніка,
медичне устаткування, придбане профспілкою "Незалежність") було
перевезене до приміщення Київської профспілки "Солідарність", де і
знаходиться на цей час. Однак, як вбачається з матеріалів справи
(постанова від 29.03.2002 року у справі N 2/36), фактична
реорганізація Київської профспілки працівників підприємств
місцевої промисловості та сфери послуг "Незалежність" не
відбулася, її не було і приєднано до Київської профспілки
"Солідарність", відповідні рішення, прийняті профспілками
"Незалежність" та "Солідарність" юридично не реалізовані.
Внаслідок цього Київська профспілка працівників підприємств
місцевої промисловості та сфери послуг "Незалежність" ліквідована
не була і продовжила своє існування як окрема юридична особа.
В квітні 2000 року на виконання п. 2 Прикінцевих положень
Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії
діяльності" ( v1818400-90 ) (v1818400-90)
Київським міським управлінням юстиції
було проведено легалізацію Київської профспілки "Незалежність",
видано свідоцтво про реєстрацію Київської профспілки
"Незалежність" N 0086-2000 П.С. від 12.04.2000 р., зареєстровано
статут.
Згідно п. 1.1 статуту Київської профспілки "Незалежність"
вона є правонаступником Київської профспілки працівників
підприємств місцевої промисловості та сфери побуту "Незалежність".
Про зазначене також йдеться в листі Київського міського управління
юстиції N 10-12-41/2 від 22.06.2001 року, копію якого додано до
матеріалів справи відповідачем.
Необхідно зазначити, що статут Київської профспілки
"Солідарність", зареєстрований Київським міським управлінням
юстиції 07.02.2000 р., не містить положень про правонаступництво
щодо Київської профспілки "Незалежність".
Суд не приймає до уваги, твердження відповідача, викладене у
відзиві на позовну заяву, про нелегітимність Київської профспілки
"Незалежність" та її керівника, оскільки позивачем надані суду
докази на підтвердження власної легітимності, належної
правосуб'єктності та повноважень керівництва, а саме: статут
Київської профспілки "Незалежність", свідоцтво про реєстрацію,
довідка статистики про включення до ЄДРПОУ, протокол N 1 від
10.01.2000 року про обрання керівних органів.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що спірне майно на
загальну суму 23631,45 грн., набуте на законних підставах
Київською профспілкою "Незалежність" - позивачем по справі, до
теперішнього часу є його власністю, а спірне майно на загальну
суму 49418,14 грн. (в тому числі діагностичне обладнання УЗІ -
ультразвуковий сканер ALOKA SSD-500), набуте на законних підставах
підприємством-фірмою "Профінмед" - третьою особою у справі, яка не
заявляє самостійних вимог на предмет спору, є власністю цього
підприємства.
Згідно ст. 34 Закону України "Про професійні спілки, їх права
та гарантії діяльності" ( v1818400-90 ) (v1818400-90)
позбавлення профспілок
права власності, а також права володіння та користування майном,
переданим їм у господарське відання, може мати місце лише за
рішенням суду на підставах, визначених законом. Згідно ст. 55
Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
власник не може бути
позбавлений права власності на своє майно, крім випадків,
передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач
володіє зазначеним вище майном за відсутності законних підстав.
Однак, оцінюючи подані докази, суд вважає, що в позові слід
відмовити з наступних підстав.
Вимоги позивача в частині повернення діагностичного
устаткування (апарату УЗІ та принтеру до нього), а також
відшкодування вартості іншого майна, що є власністю
підприємства-фірми "Профінмед", і знаходиться у незаконному
володінні відповідача, є необґрунтованими та такими, що не
підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної
правової підстави заволоділа ним має власник такого майна. Згідно
ст. 390 ЦК України власник майна має право вимагати від особи, яка
знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно
(недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які
вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.
Відповідно до ст. 50 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
право на пред'явлення віндикаційного позову має власник
майна.
Як було зазначено вище підприємство-фірма "Профінмед", яке
виступає у справі в якості третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору, згідно власного статуту є
самостійною юридичною особою, яке наділене правом самостійно
виступати позивачем у суді. Майно підприємства-фірми "Профінмед"
належить йому на праві власності.
В матеріалах справи міститься протокол засідання ради
Київської профспілки "Незалежність" за участю директора
підприємства-фірми "Профінмед" від 31.01.2003 р. N 3, згідно якого
підприємство-фірма "Профінмед" делегувало позивачу право
пред'явити позов про повернення та стягнення вартості майна та
представляти інтереси підприємства у відповідному процесі. Але
вказаний протокол не надає позивачу права заявляти віндикаційні
вимоги на свою користь щодо майна, власником якого є
підприємство-фірма "Профінмед". Такі вимоги, на думку суду,
повинні бути заявлені підприємством самостійно.
Із зазначених підстав не підлягають задоволенню і вимоги про
відшкодування доходів одержаних відповідачем від використання
діагностичного устаткування.
Стосовно вимог позивача в частині відшкодування вартості
майна, яке є його власністю і знаходиться у незаконному володінні
відповідача, яке ним використано і відсутнє в натурі, то такі
вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню,
з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте
майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому
безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка
визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Позивач стверджує, що "в даний період майно, що знаходиться у
користуванні відповідача втратило свій товарний вигляд, а частина
майна взагалі відсутня так, як відповідач використав його у своїй
діяльності", а також, що "майно, яке знаходиться у відповідача
зношене і в подальшому неможливе його використання".
Але позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження
того, що майно відсутнє, і неможливо повернути його в натурі, тоді
як згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не було заявлено вимогу про повернення в натурі
майна, що є його власністю, а відповідно до ст. 83 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд має
право виходити за межі позовних вимог тільки за наявності
відповідного клопотання заінтересованої сторони.
З даними висновками погодився і Київський апеляційний
господарський суд.
Враховуючи зазначені обставини справи, колегія суддів Вищого
господарського суду України також погоджується з вищезазначеними
висновками попередніх судових інстанцій і вважає їх обґрунтованими
і законними.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони спростовуються
матеріалами справи, а, крім того, відповідно до ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Відповідно до імперативних вимог ч. 1 цієї ж статті
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція лише на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що підстав для скасування постанови
апеляційного господарського суду у даній справі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.09.2004 у справі N 2/170-3/296 залишити без змін, а касаційну
скаргу - без задоволення.