ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.04.2005 Справа N 39/210
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів: Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши у відкритому засіданні матеріали касаційної
скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Літо", м. Київ
(далі - ТОВ "Літо")
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.11.2004
у справі господарського суду м. Києва N 39/210
за позовом ТОВ "Літо"
до Національного комплексу "Експоцентр України", м. Київ
про надання комунальних послуг субабонентам та зобов'язання
не чинити перешкоди в користуванні власним та орендованим майном
за участю представників сторін:
від позивача - Дмитренко В.П., Канцедайл О.М.;
від відповідача - Степанець О.П.
В С Т А Н О В И Л А:
ТОВ "Літо" звернулося до суду з позовом про зобов'язання
Національного комплексу "Експоцентр України" укласти договір з
позивачем про надання комунальних послуг, які передбачені
договором N 20/200 від 04.01.2000 та зобов'язати відповідача не
чинити перешкод у користуванні власним та орендованим майном.
В процесі розгляду справи, позивач змінив позовні вимоги та
просить суд зобов'язати відповідача добросовісно виконувати
зобов'язання, тобто умови договору за N 20/200 від 04.01.2000 про
надання комунальних послуг позивачу субабонентами, а також
зобов'язати відповідача не чинити перешкод у користуванні власним
та орендованим майном, надаючи при цьому вільний доступ до
орендованих об'єктів нерухомості працівникам позивача і
транспортним засобам, які будуть обслуговувати виробничу
діяльність підприємства.
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.09.2004 (суддя
Гумега О.В.) позов задоволено повністю, зобов'язано відповідача
добросовісно виконувати зобов'язання за договором N 20/2000 від
04.01.2000 про надання комунальних послуг позивачу субабонентами
та не чинити перешкод у користуванні власним та орендованим
майном, надаючи при цьому вільний доступ до орендованих об'єктів
нерухомості працівникам та транспортним засобам, які обслуговують
виробничу діяльність позивача, оскільки зобов'язання мають
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання
зобов'язання не допускається; сторонами не надано доказів
розірвання договору N 20/2000 про надання комунальних послуг
субабонентам, тобто він продовжує діяти, проте не виконується
відповідачем.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
23.11.2004 (судді: Брайко А.І. - головуючий, Бившева Л.І.,
Розваляєва Т.С.) апеляційна скарга відповідача задоволена, в
позові відмовлено повністю, оскільки позивачем не надано доказів в
обгрунтування своїх позовних вимог, а також стягнуто з позивача на
користь відповідача витрати по сплаті державного мита за подання
апеляційної скарги.
ТОВ "Літо" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову апеляційного господарського суду і
вважає її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та
процесуального права у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а
рішення залишенню без змін, оскільки судом першої інстанції
встановлено, що договір за N 20/2000 є чинним, а апеляційна
інстанція при прийнятті постанови не звернула уваги на вказану
обставину; апеляційна інстанція не повідомила належним чином
позивача про час та місце розгляду скарги; апеляційним
господарським судом порушена стаття 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки
загальновідомим доказом в підтвердження позовних вимог є довідка
про порушення кримінальної справи з приводу тих вимог, які вказані
в позовній заяві.
Національний комплекс "Експоцентр України" у відзиві на
касаційну скаргу зазначає, що дія договору за N 20/2000 з
05.01.2005 припинена відповідно до листа за N 1-11/2212 від
29.11.2004, направленого на адресу позивача.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судом норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та
їх доказуванням.
Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду
першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові
господарського суду (стаття 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Судом зазначено, що факт правонаступництва ТОВ "Літо"
орендного виробничо-комерційного підприємства "Веста" та
приватизації майна кафе "Морозиво", кафе "Літо", адміністративного
будинку N 58, що знаходиться на території Національного комплексу
"Експоцентр України" у м. Києві по проспекту Академіка
Глушкова, 1, встановлено рішенням господарського суду міста Києва
від 18.04.2003 у справі N 6/144 та відповідно до частини 2
статті 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
та не потребує доведення знову.
На виконання цього рішення між Київською міською радою
(орендодавець) та ТОВ "Літо" (орендар) 11.12.2003 укладено договір
оренди будівель кафе "Літо", кафе "Морозиво" і відповідно до
пунктів 1.1, 2.1, 10.1 даного договору орендодавець передає, а
орендар приймає в строкове платне користування споруду кафе
"Морозиво", споруду кафе "Літо", споруду адміністративної будівлі
N 58; орендар вступає в строкове платне користування майном у
термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання
договору та акту приймання-передачі майна; договір укладено
строком на десять років, а доказом передачі орендарю споруд,
зазначених у договорі, є акт приймання-передачі, підписаний обома
сторонами.
Судом встановлено, що між Національним комплексом "Експоцентр
України" та ТОВ "Літо" 04.01.2000 укладено договір N 20/2000 про
надання комунальних послуг, відповідно до пунктів 2.1.1, 2.2.1,
3.4 якого постачальник зобов'язується відпускати споживачу
електроенергію в межах дозволеної до використання потужності,
теплову енергію, воду та приймати стоки в межах лімітів; споживач
зобов'язується дотримуватись режимів та лімітів споживання
електроенергії, теплоенергії, води та каналізації; розрахунки за
фактично спожиту електроенергію, теплоенергію, водопостачання та
водовідведення проводяться за рахунком-фактурою, які споживач
отримує у постачальника до 15 числа після розрахункового місяця і
оплачує протягом 5 банківських днів з дня отримання.
Пунктом 6.1. визначено, що договір укладено на один рік.
У разі не подання сторонами за місяць до закінчення терміну
дії вказаного договору письмової заяви про розірвання угоди,
договір вважається пролонгованим на новий строк.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на
які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового
процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають
значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні
бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що в
матеріалах справи відсутні будь-які докази в обґрунтовування
позовних вимог.
Такими доказами, зокрема, можуть бути акти, складені про не
надання послуг та перешкоду здійснення діяльності, передбаченою
статутом.
Також, правильно судом не взято до уваги посилання позивача
на те, що за фактом зловживання службовим становищем та
самоуправства з боку керівництва Національного комплексу
"Експоцентр України" у квітні 2003 року прокуратурою
Голосіївського району м. Києва було порушено кримінальну справу,
яка була направлена для організації досудового слідства до
слідчого відділу Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві,
оскільки це свідчить тільки про розгляд даного факту, а не про
висновки прокурати, які підтверджують дійсність даного факту.
Посилання Національного комплексу "Експоцентр України" на
припинення договору за N 20/2000 з 05.01.2005, про що свідчить
лист за N 1-11/2212 від 29.11.2004 не можуть прийматись касаційною
інстанцією до уваги, оскільки касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Позивачем не надано доказів щодо неотримання ухвали
апеляційної інстанції про прийняття апеляційної скарги до
провадження від 09.11.2004, оскільки матеріали справи свідчать про
надіслання даної ухвали 10.11.2004 сторонам у справі, тому
посилання на порушення процесу судом безпідставні.
Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі зводяться до
намагань надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить
вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, тому судовою колегією до уваги не приймаються.
У зв'язку з викладеним, судова колегія не вбачає підстав для
скасування оспорюваної постанови апеляційного господарського суду.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.11.2004 у справі господарського суду м. Києва N 39/210 залишити
без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "Літо" - без задоволення.