ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.04.2005 Справа N 24/695-б
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Грека Б.М. - головуючого, Бур'янової С.С. (доповідач),
Кравчука Г.А., розглянувши касаційну скаргу АФ ТОВ "Бізнесексперт"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.12.2004 р. у справі N 24/695-б господарського суду м. Києва за
заявою АФ ТОВ "Бізнесексперт" до ТОВ "Чайка" про банкрутство, за
участю представників сторін: від кредитора - не з'явилися, від
боржника - не з'явилися, В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.08.2004 року
(суддя Хоменко М.Г.) провадження у справі N 24/695-б зупинено до
вирішення питання слідчими органами щодо правомірності дій
директора ТОВ "Чайка" Михайлова Т.Г.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
14.12.2004 року зазначену ухвалу суду першої інстанції скасовано,
провадження у справі припинено. Апеляційний суд в обґрунтування
прийнятої постанови посилається на те, що до заяви ініціюючого
кредитора про порушення справ про банкрутство боржника додана
відповідь останнього від 15.05.2002 року N 1 на претензію від
15.05.2002 р. N 1, в якій боржник визнав борг в сумі
58621,44 грн., однак вищезазначена відповідь на претензію не
відповідає нормам чинного законодавства, оскільки відповідно до
ст. 5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
досудове врегулювання порядку вирішення спорів передбачає лише для
спорів, що виникають з договору перевезення, договору про надання
послуг зв'язку та договору, заснованому на державному замовленні.
Інші спори врегульовуються безпосередньо в судовому порядку.
Не погоджуючись з рішеннями господарських судів попередніх
інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського
апеляційного господарського суду від 14.12.2004 року скасувати і
справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції,
посилаючись на не вірне застосування судом норм матеріального і
процесуального права, а саме ст. 1 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі по тексту - Закон) та ст.ст. 5, 8, 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, 14.06.2002 року кредитор
звернувся із заявою до господарського суду про порушення справи
про банкрутство ТОВ "Чайка" на загальних підставах відповідно до
ст. 7 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Ухвалою того ж суду від 19.02.2004 року порушено провадження
у справі про банкрутство боржника.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що до
заяви ініціюючого кредитора про порушення справ про банкрутство
боржника додана відповідь останнього від 15.05.2002 року N 1 на
претензію від 15.05.2002 р. N 1, в якій боржник визнав борг в сумі
58621,44 грн.
Згідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
досудове врегулювання порядку вирішення спорів
передбачає лише для спорів, що виникають з договору перевезення,
договору про надання послуг зв'язку та договору, заснованому на
державному замовленні. Інші спори врегульовуються безпосередньо в
судовому порядку.
Виходячи з положень зазначеної норми, колегія погоджується з
висновком апеляційного суду про те, що згадана відповідь на
претензію не відповідає нормам чинного законодавства.
Згідно із п. 8 ст. 7 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
до заяви кредитора
додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду,
які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого
розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства
здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням
банківською установою боржника про прийняття цього документа до
виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи
(виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші
документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.
Суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що ініціюючий
кредитор не надав документів, які підтверджують
неплатоспроможність боржника, оскільки в матеріалах справи
відсутні докази звернення кредитора до господарського суду про
стягнення заборгованості та до виконавчої служби про виконання
відповідних заходів щодо стягнення боргу в установленому порядку.
Крім того, апеляційний суд підставно звернув увагу на те, що
до матеріалів справи долучені докази про те, що боржник ніколи не
підписував зазначеної відповіді на претензію, а також у справі
відсутні докази направлення претензії на адресу боржника, і тому
претензія від 15.05.2002 р. N 1 фактична була не визнана
боржником.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те,
що апеляційний господарський суд на підставі встановлених
фактичних обставин та матеріалів у справі, вірно застосував норми
діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини, надав
вірну юридичну оцінку обставинам справи, повно їх встановив, а
тому підстав для скасування оскаржуваної постанови та задоволення
касаційної скарги не має.
За таких обставин, постанова Київського апеляційного
господарського суду від 14.12.2004 року по справі N 24/695-б
прийнята судом у відповідності з вимогами чинного законодавства та
фактичних обставин справи, а тому підстав для її скасування не
має.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків
апеляційного суду, які викладені в оскаржуваній постанові.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 -
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу АФ ТОВ "Бізнесексперт" залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.12.2004 р. залишити без змін.