ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.04.2005 Справа N 23/744
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення
господарського суду м. Києва від 06.12.2004 р. та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2005 року
у справі N 23/744 господарського суду м. Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації "Львівгаз"
до відповідача Дочірньої компанії "Газ України" Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про стягнення 147 237 884,14 грн.
за участю представників: ВАТ "Львівгаз" - Козлюк З.Р.;
ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - Забава С.В.,
Калініченко Т.Г., Кожема В.П., Несвіщук С.В.
В С Т А Н О В И Л А:
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та
газифікації "Львівгаз" звернулося до господарського суду м. Києва
з позовом та просило стягнути з Дочірньої компанії "Газ України"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
147 237 884,14 грн. заборгованості щодо відшкодування різниці між
повною вартістю транспортування газу і часткою витрат, що
відшкодовуються споживачами за період 1995-1998 рр.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що
відповідач, як правонаступник ліквідованої ДАХК "Укргаз", не
відшкодував різницю у тарифах (а.с.6-9).
Відповідач у справі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
у відзиві на позов заявлені вимоги відхилив, посилаючись на те,
що:
- позивачем не доведено факту правонаступництва НАК "Нафтогаз
України" ліквідованої ДАХК "Укргаз";
- пропущено строк позовної давності.
Також у відзиві на позов відповідач посилається на те, що
позивачем не направлено разом з копією позовної заяви актів
прийому-передачі природного газу (а.с.53-54).
Рішенням господарського суду м. Києва від 06.12.2004 р. позов
задоволено. Відповідно до рішення суду з відповідача на користь
позивача стягнуто 147 237 884,14 грн. (а.с.158-161).
Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з
того, що ДАХК "Укргаз", правонаступником якої є відповідач у
справі, була зобов'язана відшкодувати позивачу різницю у тарифах
на транспортування природного газу, яке здійснено протягом
1995-1998 рр.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
26.01.2005 р. рішення господарського суду м. Києва від
06.12.2004 р. залишено без змін (а.с.183-186).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДК
"Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх
скасувати, а у позові відмовити.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на порушення
ст.ст. 4,43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та неправильне застосування
ст. 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до наданих йому повноважень, Міністерством
економіки України наказами від 20.12.95 р. N 186 ( z0472-95 ) (z0472-95)
"Про
встановлення оптових цін на газ природний та тарифів на його
транспортування" та від 31.10.97 р. N 121 ( z0561-97 ) (z0561-97)
"Про
затвердження цін на природний газ і тарифів на послуги з його
транспортування на 1998 рік" для ДАХК "Укргаз" встановлювався
середній тариф на послуги з транспортування природного газу. При
цьому, визначено, що диференційовані тарифи обласним і міським
господарствам ДАХК "Укргаз" затверджує своїм наказом у межах
середнього тарифу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.96 р. N 750
( 750-96-п ) (750-96-п)
"Питання Державної акціонерної холдингової компанії
"Укргаз", встановлено, що Державна акціонерна холдингова компанія
"Укргаз" володіє пакетами акцій підприємств, що входять до її
складу. Зазначеною постановою також затверджено перелік відкритих
акціонерних товариств газопостачання та газифікації, створених
шляхом корпоратизації та приватизації державних підприємств, які
входили до складу Української газової корпорації "Укргаз", акції
яких передаються до статутного фонду Компанії. До зазначеного
переліку включений також і позивач у справі - ВАТ "Львівгаз".
Отже, до повноважень ДАХК "Укргаз" належало встановлення
диференційованих тарифів на послуги з транспортування природного
газу для позивача.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог, судом
першої інстанції та, перегляді прийнятого рішення в апеляційному
порядку, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач - ВАТ
"Львівгаз" здійснювало транспортування природного газу
газорозподільними мережами протягом 1995-1998 рр.
В цей період ДАХК "Укргаз" встановлювались наступні
диференційовані тарифи на послуги з транспортування природного
газу для ВАТ "Львівгаз":
- за погодженням з Мінекономіки наказом N 23-8-238а від
23.02.95 р. у розмірі 3,95 доларів США за 1 000 куб. м.
(з 05.03.95 р.);
- за погодженням з Мінекономіки наказом N 23-8-747а від
10.07.95 р. у розмірі 5,90 доларів США за 1 000 куб. м.
(з 10.0.95 р.);
- за погодженням з Мінекономіки наказом N 23/2-1442 від
28.12.95 р. у розмірі 6 доларів США за 1 000 куб. м.
(з 01.01.96 р.);
- наказом N 6 від 05.02.97 р. у розмірі 5 доларів США за
1 000 куб. м., а з 01.10.97 р. - 9,12 доларів США;
- наказом N 75 від 22.12.97 р. у розмірі 9,48 доларів США за
1 000 куб. м., а з 01.10.98 р. - 7,25 доларів США.
При цьому, ДАХК "Укргаз" зобов'язана була відшкодувати ВАТ
"Львівгаз" різницю у тарифах.
Як встановлено судами, розмір заборгованості з відшкодування
різниці у тарифах на послуги з транспортування природного газу
становить 147 839 862,82 грн.
Указом Президента України від 21.08.98 р. N 902/98 ( 902/98 ) (902/98)
"Про ліквідацію Державної акціонерної компанії Укргаз", Кабінету
Міністрів України доручено здійснити ліквідацію ДАХК "Укргаз".
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.98 р. N 1534
( 1534-98-п ) (1534-98-п)
"Про ліквідацію Державної акціонерної холдингової
компанії "Укргаз" постановлено ліквідувати ДАХК "Укргаз".
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.04.99 р.
N 318-р ( 318-99-р ) (318-99-р)
затверджено ліквідаційний баланс та звіт
ліквідаційної комісії та визначено, що правонаступником прав і
обов'язків ліквідованої компанії є НАК "Нафтогаз України".
Вищевказане розпорядження має ненормативний характер і не
визнано у встановленому порядку недійсним на момент прийняття
рішення судом першої інстанції, у зв'язку з чим твердження
скаржника щодо порушення судами ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
помилкові.
Заборгованість з відшкодування різниці у тарифах на
транспортування природного газу перед ВАТ "Львівгаз" передана НАК
"Нафтогаз України" ГУ "Головпобутгаз".
Наказом НАК "Нафтогаз України" від 18.01.2001 р. N 14 "Про
вжиття заходів у зв'язку із створенням Дочірньої компанії "Газ
України", ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" визнано
правонаступником прав та зобов'язань ДК "Торговий дім "Газ
України" та Головного управління з експлуатації систем
газопостачання природного та скрапленого газу "Головпобутгаз" ДК
"Укртрансгаз".
За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про те,
що ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" є належним відповідачем
у справі.
Посилання скаржника на порушення судами вимог ст. 71 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
необґрунтовані.
Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, загальний строк для
захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна
давність), встановлюється в три роки. При цьому, в силу ст. 76 ЦК
УРСР, перебіг строку позовної давності починається з дня
виникнення права на позов - дня, коли особа дізналася або повинна
була дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, його правила щодо позовної
давності, застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких,
встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання
чинності ЦК України.
Як встановлено судами, строк позовної давності для звернення
з даним позовом на момент його пред'явлення не закінчився, отже,
відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень, підлягають
застосуванню правила щодо позовної давності, визначені ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, а саме нормами гл. 19 ЦК України.
За таких обставин, судові акти у даній справі прийняті у
відповідності з нормами матеріального та процесуального права, в
зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для їх зміни чи
скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
рішення господарського суду м. Києва від 06.12.2004 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.01.2005 р. у справі N 23/744 господарського суду м. Києва
залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ
України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" -
без задоволення.