ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.04.2005 Справа N 21/302
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого, Н. Волковицької, Г. Фролової, за
участю представників: позивача Гавриловського О.С., дов. від
19.08.2004, відповідачів Костюк В.А., дов. від 02.08.2004 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва
на постанову від 28.10.2004 року Київського апеляційного
господарського суду у справі N 21/302 господарського суду міста
Києва за позовом Закритого акціонерного товариства "Крим-93" до
Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
N 0000502360/0 від 27.02.2004 року, В С Т А Н О В И В:
Закрите акціонерне товариство "Крим-93" звернулось з позовом
до господарського суду міста Києва про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення N 0000502360/0 від
27.02.2004 року, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові)
санкції в сумі 149466,45 грн., прийнятого на підставі акта від
20.02.2004 року перевірки щодо контролю за здійсненням
розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу
суб'єктами підприємницької діяльності.
В акті встановлено, що в порушення пункту 1 статті 3,
пункту 1 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
за період з 01.01.2002 року по
31.01.2004 року сума 29893,29 грн. орендної плати та плати за
комунальні послуги за надані в оренду торгівельні, складські
приміщення позивачем приймалась в касу підприємства з оформленням
прибуткових касових ордерів та не проведена через РРО, у зв'язку з
чим до позивача застосована відповідальність, передбачена
пунктом 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг".
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.09.2004 року
позовні вимоги задоволено в повному обсязі, шляхом визнання
недійсним податкового повідомлення - рішення N 0000502360/0 від
27.02.2004 року.
Приймаючи рішення, суд виходив з того, що орендна плата, яка
була перерахована ЗАТ "Крим-93" як орендодавцеві від орендарів
не є розрахунковою операцією, яка має проводитись з
застосуванням РРО.
Орендні відносини, які виникли у ЗАТ "Крим-93" та орендарями,
та відносини в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг
регулюються різними законодавчими актами, мають різну правову
природу, а тому орендні правовідносини не підпадають під дію
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у
Оболонському районі міста Києва Київський апеляційний
господарський суд постановою від 28.10.2004 року рішення суду
першої інстанції залишив без змін з тих же підстав.
ДПІ у Оболонському районі міста Києва звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення,
яким відмовити у задоволені позовних вимог, мотивуючи касаційну
скаргу доводами про порушення судами норм матеріального права, а
саме: пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Скаржник зауважує на тому, що здача в оренду приміщень
магазинів і складів, а також виконання комплексу послуг,
необхідних для забезпечення функціонування нерухомого майна
магазину, є діяльністю в сфері послуг. При цьому плата готівкою за
такі послуги повинна реєструватися через належним чином
зареєстрований реєстратор розрахункових операцій, виходячи з вимог
пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та присутніх у судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до вимог статті 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
переглядає рішення господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів за касаційними скаргами та виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанції.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій та вбачається з матеріалів справи, спір виник з приводу
застосування до позивача відповідальності, передбаченої Законом
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
реєстратори розрахункових
операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами
підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями,
відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти
підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків
в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням
платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу
товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами
підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу
іноземної валюти. При цьому розрахунковою операцією вважається
приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток,
платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів, а
місце проведення розрахунків визначене місце, де здійснюються
розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та
зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги)
готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо
оплачених товарів (послуг) і застосуванням платіжних карток,
платіжних чеків, жетонів тощо. Проведені операції по реалізації
товарів та матеріалів не відносяться до торгівельної діяльності, а
тому не підпадають під дію Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг".
Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що за
період з 01.01.2002 року по 31.01.2004 року позивачем отримано
29893,29 грн. орендної плати та плати за комунальні послуги за
надані в оренду торгівельні, складські приміщення в касу
підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів.
Відповідно статті 256 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
/що
діяв до 01.01.2004 р./ за договором майнового найму наймодавець
зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за
плату. Аналогічне поняття оренди наведене у статті 2 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з
якою орендою є засноване на договорі строкове платне користування
майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та
іншої діяльності.
Аналіз наведених приписів законодавства свідчить, що
господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли
обґрунтованого висновку, що дія Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не розповсюджується на
правовідносини, пов'язані з орендою та розрахунками за оренду.
Таким чином посилання відповідача на порушення і неправильне
застосування судом норм матеріального права при прийнятті рішення
та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать
матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
рішення господарського суду міста Києва та постанови Київського
апеляційного господарського суду колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2004 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
28.10.2004 року у справі N 21/302 господарського суду міста Києва
залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової
інспекції у Оболонському районі міста Києва - без задоволення.