ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.04.2005 Справа N 6/391
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Фролової Г.М.,
за участю представників: позивача - не з'явилися (про час і місце
судового засідання повідомлено належно), відповідача - не
з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено
належно), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Ленінської міжрайонного державної податкової інспекції у
м. Миколаєві на постанову від 24.12.2004 р. Одеського апеляційного
господарського суду у справі N 6/391 господарського суду
Миколаївської області за позовом Закритого акціонерного товариства
"Автотранспортне підприємство - 14827" до Ленінської міжрайонного
державної податкової інспекції у м. Миколаєві про визнання
частково недійсним податкового повідомлення-рішення Ленінської
МДПІ від 24.11.2003 р. N 0003402301/0/1473, В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської
області з позовом про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Ленінської МДПІ від 24.11.2003 р.
N 0003402301/0/1473 в частині нарахування фінансових санкцій у
розмірі 3995,50 грн.
Підставою для прийняття оспорюваного податкового
повідомлення-рішення є акт від 21.11.2003 р.
N 410/23-01-120-03117843/209 про результати комплексної
документальної перевірки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що застосування фінансових
санкцій згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
повинно обраховуватися з урахуванням максимального та мінімального
розміру, визначеного у цій статті.
Господарський суд Миколаївської області рішенням від
04.11.2004 р. (суддя Ткаченко О.В.) у задоволенні позовних вимог
відмовив.
Ухвалюючи рішення, господарський суд Миколаївської області
дійшов висновку, що на підставі приписів підпункт 17.1.3
пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
штрафні санкції не повинні
перевищувати "п'ятдесяти відсотків такої суми". "Така сума", на
думку суду - це "штраф у розмірі десяти відсотків від суми
недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з
податкових періодів, установлених для такого податку...".
В даному випадку сума штрафних санкцій за період з жовтня
2000 р. до липня 2003 р. складає 13205 грн., 50% від якої -
6602,50 грн.
За апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства
"Автотранспортне підприємство - 14827" Одеський апеляційний
господарський суд переглянув рішення господарського суду
Миколаївської області від 04.11.2004 р. і постановою від
24.12.2004 р. скасував його, позовні вимоги задовольнив частково,
а саме, податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ від
24.11.2003 р. N 0003402301/0/1473 визнано недійсним в частині
нарахування фінансових санкцій у розмірі 3995,50 грн., посилаючись
на те, що фактично визначений до сплати штраф за недоплату податку
на додану вартість перевищує максимальний розмір штрафу від суми
податкового зобов'язання, визначений у підпункті 17.1.3
пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Ленінська МДПІ подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 24.12.2004 р., в якій просить постанову у
даній справі скасувати, а рішення господарського суду
Миколаївської області від 04.11.2004 р. залишити без змін,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
судом норм матеріального права.
ДПІ у касаційній скарзі звертає увагу на помилкове тлумачення
господарським судом апеляційної інстанції приписів підпункту
17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
при визначенні максимального
розміру фінансових санкцій.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові суду,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній
справі є матеріально-правова вимога підприємства визнати недійсним
податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ від 24.11.2003 р.
N 0003402301/0/1473 в частині нарахування фінансових санкцій у
розмірі 3995,50 грн.
При цьому сума донарахованого податку на додану вартість
позивачем не оспорюється.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, запровадивши поняття "самостійне узгодження
податкового зобов'язання", встановив, що податкові декларації
подаються за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює:
календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, наступних
за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
календарному кварталу або календарному півріччю, - протягом
40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем
звітного (податкового) кварталу (півріччя);
календарному року, - протягом 60 календарних днів за останнім
календарним днем звітного (податкового) року;
календарному року для платників податку на доходи фізичних
осіб, - до 1 квітня року, наступного за звітним (абзац перший
підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Відповідно до абзацу другого підпункту 4.1.4 пункту 4.1
статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, під терміном "базовий
податковий період" слід розуміти податковий період, визначений
відповідним законом з питань оподаткування.
Базовим податковим (звітним) періодом для сплати вказаного
податку є квартал.
Згідно з підпунктом 17.1.3 статті 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(в редакції, що діяла
на момент проведення перевірки) у разі, коли контролюючий орган
самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника
податків за підставами, викладеними у підпункті "б"
підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник
податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків
від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених
для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з
податкового періоду, на який припадає така недоплата, та
закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким
платником податків податкового повідомлення від контролюючого
органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше
десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за
весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів,
що минули.
За змістом підпунктів 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 цього
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
граничний максимальний та мінімальний розмір
штрафної санкції стосується загальної суми недоплати і не може
бути застосований за кожний податковий період.
Таким чином, судова колегія вважає обґрунтованим висновок
суду апеляційної інстанції, що штрафні санкції можуть
застосовуватись до позивача в розмірі не більше 50% (2607 грн.)
від загальної суми недоплати, виявленої за результатами перевірки
підприємства позивача та донарахованої за оскаржуваним податковим
повідомленням-рішенням від 24.11.2003 р. N 0003402301/0/1473, а
саме 5214 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
24.12.2004 р. у справі N 6/391 господарського суду Миколаївської
області залишити без змін, а касаційну скаргу Ленінсько МДПІ - без
задоволення.