ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.04.2005 Справа N 5/2018-25/229
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 22.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Овечкіна В.Е.
суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л.
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ДПІ у Личаківському районі м. Львова
на постанову від 31.01.2005 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі N 5/2018-25/229
за позовом ПП "Іно-Тур"
до ДПІ у Личаківському районі м. Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від
26.10.2004 (суддя Якімець Г.Г.) позов задоволено у зв'язку з
необгрунтованістю оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
31.01.2005 (судді: Орищин Г.В., Бобеляк О.М., Дубник О.П.) рішення
залишено без змін з тих же підстав.
ДПІ у Личаківському районі м. Львова в поданій касаційній
скарзі просить рішення та постанову скасувати, в позові відмовити,
оскільки вважає, що відповідно до представлених підприємством для
перевірки документів та наданої довідки-підтвердження АКБ "Львів"
встановлено наступні ліміти залишку готівки в касі, а саме з
15.02.2001 по 28.12.2001 в сумі 17 грн., з 29.12.2001 по
11.08.2001 в сумі 17 грн. Інших лімітів підприємству установами
банків не встановлено і не доведено та для перевірки інші
банківські ліміти позивач не представляв.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на
предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх
інстанцій, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова - залишенню без
змін з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що
твердження відповідача про перевищення позивачем за період з
27.03.2003 по 08.08.2003 встановленого ліміту залишку готівки в
касі грунтуються лише на ліміті в сумі 17 грн., встановленому
позивачу на 2002 рік, в той час як у відповідності до додатку
договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування
(заявка-розрахунок від 30.12.2002) позивачу на 2003 рік було
встановлено ліміт залишку готівки в касі в розмірі 100 грн., що
підтверджується довідкою АКБ "Львів" від 10.11.2003.
Колегія погоджується з таким висновком суду та відхиляє
бездоказові посилання скаржника на довідку ПП "Іно-Тур" від
11.08.2003, яка в матеріалах справ відсутня. Проте, в будь-якому
випадку доводи скаржника щодо встановлення цією довідкою ліміту
залишку готівки в касі в сумі 17 грн. спростовуютсья наявними у
справі заявою-розрахунком від 30.12.2002 для встановлення
загального ліміту залишку готівки в касі на 2003 рік (а.с.22) та
довідкою АКБ "Львів" від 10.11.2003 N 0231/01 (а.с.23), які
фіксують встановлення відповідного щоденного ліміту в розмірі
100 грн., і ці обставини встановлено судом. В зв'язку з цим
виявлений відповідачем факт неналежного оформлення позивачем
видаткового касового ордера від 27.03.2003 на суму 97,35 грн. не
свідчить про перевищення позивачем встановленого ліміту залишку
готівки в касі в охоплений перевіркою період (з 27.03.2003 по
08.08.2003), а тому не може бути підставою для застосування до
підприємства штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки. Окрім того, судом апеляційної інстанції також
встановлено порушення відповідачем порядку перевірки дотримання
встановленого ліміту готівки в касі. Адже, помилковий висновок
податкового органу про виявлення понадлімітних залишків готівки не
грунтується на порівняльному аналізі записів в касовій книзі
підприємства із встановленим для нього лімітом каси, як того
вимагає п. 5.4.3 Положення про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні ( z0040-05 ) (z0040-05)
, а виключно на
обставинах неналежного оформлення працівниками підприємства
видаткового касового ордеру. Зважаючи на вищенаведене колегія не
вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови,
прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій без порушення
норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
31.01.2005 у справі N 5/2018-25/229 залишити без змін, а касаційну
скаргу ДПІ у Личаківському районі м. Львова - без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун