ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.04.2005 Справа N 5/130
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкіна - головуючого, Є. Чернова, В. Цвігун
за участю представників:
позивача - Смирнов О.М.,
відповідача - Букрєєв М.Ю., Рещук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя
на постанову від 28.01.2005 Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі N 5/130
за позовом ДП "Запорізький науково-дослідний інститут
радіозв'язку" (надалі - ДП "Запорізький НДІ радіозв'язку)
до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
08.08.2003 N 0000732302/0
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області позов
задоволено у зв'язку з необґрунтованістю оспорюваного податкового
повідомлення-рішення.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
28.01.2005 рішення залишено без змін з тих же підстав.
ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя просить рішення та
постанову скасувати, в позові відмовити, оскільки вважає, що
відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону України "Про наукову і
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
одним з видів державної
підтримки є надання права користування податковими пільгами,
проте, така державна підтримка розповсюджується лише на наукові
установи, які включені до державного реєстру наукових установ, не
можуть змінювати наукову і науково-технічну діяльність на інші
види діяльності тощо. Окрім того, скаржник вказує на те, що
апеляційним судом в порушення ст. 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
прийнято від позивача
додаткові докази, які не розглядалися судом першої інстанції, без
обґрунтування неможливості їх подання до суду з причин, що не
залежали від позивача.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на
предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх
інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у засіданні
представників сторін, дійшла висновку, що оскаржувані рішення та
постанова підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга -
відхиленню з наступних підстав.
Пунктом 4 частини першої статті 12 Закону України "Про плату
за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
передбачено, що від земельного податку
звільняються: вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони
здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту,
спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим
призначенням. Вживаючи термін "заклад науки", Закон України "Про
плату за землю" не містить його спеціального визначення для цілей
цього Закону.
Проте, "заклад науки" вживається у законодавстві про наукову
діяльність, де цей термін має самостійне значення, що дає
можливість дійти висновку щодо його змісту.
Зокрема, в ст. 1 Закону України "Про наукову і
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
визначено, що
науково-дослідна (науково-технічна) установа (далі - наукова
установа) - це юридична особа незалежно від форми власності, що
створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова
або науково-технічна діяльність є основною і становить понад
70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт.
Задовольняючи позов суд виходив з того, що ДП "Запорізький
НДІ радіозв'язку" діє на підставі Статуту, відповідно до п. 2
якого метою діяльності інституту є розробка і модернізація засобів
зв'язку і непродовольчих товарів широкого вжитку за профілем
інституту, виробництво дослідних зразків і дослідних серій
розроблених виробів, їх реалізація.
Основними напрямками діяльності інституту є забезпечення
зміцнення зв'язків науки з виробництвом, проведення
науково-дослідних робіт за закріпленими напрямками. Згідно довідки
від 06.02.2001 N 24/586 про включення до ЄДРПОУ, виданої
Запорізьким облстатуправлінням, одним із видів діяльності, які
проводяться позивачем по (ЗКГНГ), є (95120) наукові установи
галузевого профілю, а в розділі "Види діяльності по (КВЕД)"
позивачу закріплено вид діяльності - 73.10.0 "Дослідження та
розробки в галузі природничих та технічних наук".
Судом також встановлено, що за рішеннями Запорізького
міськвиконкому від 27.04.95 N 165/6 та від 27.03.97 N 147/80
позивачу відведено у постійне користування для функціонування
інституту земельну ділянку площею 4,347 га, причому випадків
нецільового використання цієї ділянки перевіркою не виявлено.
В той же час в процесі перевірки обсяг науково-технічної
діяльності позивача органом державної податкової служби не
досліджувався, оскільки судом зафіксовано відсутність в акті
перевірки від 06.08.2003 будь-яких вказівок щодо загального обсягу
виконаних позивачем робіт, їх розмежування на науково-дослідні
(науково-технічні) чи інші роботи.
На противагу цьому судом апеляційної інстанції на підставі
ретельної правової оцінки наявного у справі переліку робіт
позивача у комплексній цільовій програмі "Засоби зв'язку - 2005",
виконаних позивачем протягом 2001-2003 рр., відповідної технічної
документації та угод із замовниками науково-технічної продукції,
патентів на винаходи та промислові зразки, з достовірністю
встановлено, а скаржником не спростовано факт виконання інститутом
в охоплений перевіркою період науково-дослідних робіт.
Колегія відхиляє посилання скаржника на прийняття судом
апеляційної інстанції від позивача додаткових доказів з порушенням
вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки апеляційний господарський суд перевіряє
законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду
в повному обсязі і з цією метою вправі приймати від сторін
додаткові докази, які мають істотне значення для справи. Окрім
того, згідно імперативних вимог ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права
збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі
докази, а значить і позбавлена права оцінювати правомірність
прийняття та оцінки додаткових доказів судом апеляційної
інстанції.
Колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій
про те, що одна лише відсутність включення позивача до Державного
реєстру наукових установ, яким надається державна підтримка, так
само як і відсутність державної підтримки не є підставою для
позбавлення інституту пільг щодо сплати земельного податку з
огляду на таке.
Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність"
( 1977-12 ) (1977-12)
, який визначає правові, організаційні та фінансові
засади функціонування і розвитку науково-технічної сфери, на
відміну від Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
не
відноситься до законів з питань оподаткування, а тому не може
обмежувати визначене в п. 4 ч. 1 ст. 12 останнього закону коло
закладів науки, які звільняються від сплати земельного податку, в
залежності від надання цим закладам державної підтримки,
проходження державної атестації тощо. В зв'язку з цим колегія
відхиляє твердження скаржника про надання права користуватися
податковими пільгами лише науковим установам, яким надається
підтримка держави, оскільки такі доводи ґрунтуються виключно на
довільному тлумаченні норм ст.ст. 11, 12 Закону України "Про
наукову і науково-технічну діяльність", який не є законом з питань
оподаткування, а тому не може змінювати чи скасовувати податкові
пільги, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про плату за
землю".
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
пільги щодо оподаткування не можуть
встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім
законів про оподаткування.
Не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на
відсутність проходження позивачем державної атестації як наукової
установи в якості підстави для позбавлення пільг по земельному
податку, оскільки виходячи зі змісту ч. 2 ст. 11 Закону України
"Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
такій
атестації підлягають лише наукові установи, що внесені або
претендують на внесення до Державного реєстру наукових установ,
яким надається підтримка держави. Однак, позивач не відноситься до
категорії таких наукових установ, а тому відповідна державна
атестація для нього не є обов'язковою. При цьому колегія враховує,
що вищевикладений закон та постанова Кабінету Міністрів України
від 07.04.98 N 469 ( 469-98-п ) (469-98-п)
не передбачають такого заходу
відповідальності як позбавлення наукової установи статусу закладу
науки в разі відсутності проходження державної атестації протягом
встановленого п'ятирічного терміну.
За таких обставин суди цілком обґрунтовано дійшли висновку
про наявність у позивача статусу закладу науки та правильно
застосували положення п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про плату
за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, а тому колегія не вбачає достатніх підстав
для скасування оскаржуваних рішення та постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
28.01.2005 у справі N 5/130 залишити без змін, а касаційну скаргу
ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя - без задоволення.