ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2005 Справа N 39/84
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого М.Остапенка,
суддів: Є. Борденюк, В. Харченка
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Універсальний Банк
Розвитку та Партнерства"
на постанову від 13.01.2005 року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі N 39/84
за позовом ВАТ "Універсальний Банк Розвитку та Партнерства"
до Акціонерного комерційного банку (АКБ) "Прем'єрбанк"
треті особи
ТОВ з іноземними інвестиціями "Торгова група "Планета",
ТОВ "Інтертранс"
про звернення стягнення на предмет застави та переведення
заставленого майнового права у розмірі 1 150 000,00 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
Позивача Динис Ю.Г. (дов. від 02.03.2005 року)
Заслухавши суддю-доповідача Є. Борденюк, пояснення
представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 24.03.2001 року між
сторонами у справі укладена генеральна угода N 84 про порядок
здійснення міжбанківських операцій. Відповідно до умов генеральної
угоди, 05.02.2004 року сторони уклали міжбанківську угоду шляхом
проведення переговорів та обміном телексними підтвердженнями
N 89-А та N DPUAH 20040205/01. Відповідно до міжбанківської угоди
позивач надав відповідачу міжбанківський кредит у сумі
2 000 000,00 грн. зі строком повернення 25.02.2004 року. За
наданий кредит встановлена плата у розмірі 13 відсотків річних.
Факт надання кредиту підтверджений актом звірки та випискою з
особового рахунку. За період з 05.02.2004 року по 25.02.2004 року
сума відсотків склала 14 246,58 грн. Відповідачем оплачені лише
відсотки.
В забезпечення виконання зобов'язань по поверненню
міжбанківського кредиту між сторонами у справі укладений договір
застави майнових прав N 110204/Z-5 від 11.02.2004 року, відповідно
до якого відповідач передав позивачу майнові права за
зобов'язаннями, які виникли та належать відповідачу згідно з
кредитним договором N 67 від 09.09.2003 року та додаткових угод до
нього від 25.11.2003 року та від 09.12.2003 року, укладеного між
відповідачем та третьою особою у справі вартістю 1 150 000,00 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
26.04.2004 року (суддя О. Ліпинська) позовні вимоги задоволені
шляхом переведення з відповідача на позивача право вимоги
1 150 000 грн. 00 коп. до третьої особи. Зобов'язано відповідача
передати позивачу оригінали документів, які засвідчують право
вимоги.
Рішення суду мотивоване тим, що у зв'язку з невиконанням
відповідачем зобов'язання за міжбанківською угодою від 05.02.2004
року, забезпеченої згідно з договором застави майнових прав
N 110204/Z-5 від 11.02.2004 року, позивач, виходячи з положень
ст. 20 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
, набув права
звернення стягнення на заставлене майнове право, беручи до увагу
невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, в момент
настання терміну його виконання.
За таких обставин, відповідно до ст. 23 Закону України "Про
заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
ВАТ "Універсальний Банк Розвитку та
Партнерства" як заставодержатель набув права вимагати в судовому
порядку переводу на нього заставленого права, яке реалізується
шляхом уступки заставодавцем вимоги заставодержателю.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 13.01.2005 року (колегія суддів: В. Головко, О. Лисенко,
І. Науменко) рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 26.04.2004 року у справі N 39/84 скасоване; в задоволенні
позовних вимог відмовлено.
Апеляційне провадження порушене за скаргою ТОВ з іноземними
інвестиціями "Торгова група "Планета" (третя особа у справі).
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, скаржник посилався
на те, що через неналежне повідомлення його про час та місце
розгляду спору він не зміг прийняти участь і не зміг повідомити
про припинення зобов'язання, що забезпечене заставою.
Так як відповідач зробив уступку права вимоги за предметним
договором N 67 від 09.09.2003 ТОВ "Інтертранс", ухвалою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.11.2004
залучено до справи як третю особу без самостійних вимог на стороні
відповідача - ТОВ "Інтертранс".
На підставі поданих скаржником та ТОВ "Інтертранс" до суду
апеляційної інстанції доказів оскаржуваною постановою встановлено,
що АКБ "Прем'єрбанк" 15.07.2004 уклав угоду з ТОВ "Інтертранс" про
уступку права вимоги за кредитним договором N 67 від 09.09.2003,
на виконання якої ТОВ "Інтертранс" отримав від ТОВ "Торгова група
"Планета" векселі на суму 1 150 000 грн. та 200 000 грн.
Підставою заявлення позову про звернення стягнення на предмет
застави та переведення замовленого майнового права є укладений між
позивачем та відповідачем 11.02.2004 договір N 110204/Z-5 про
заставу майнових прав, відповідно до п.3.1 якого заставодавець
(відповідач) передав в заставу позивачу майнові права за
зобов'язаннями, які виникли і належать заставодавцю у
відповідності до кредитного договору N 67 від 09.09.2003,
додаткових угод від 25.11 та 09.12.2003, укладених між ТОВ з
іноземними інвестиціями "Торгова група "Планета" та заставодавцем.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
у договорі застави повинна бути вказана особа, яка є
боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець
зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав.
Такі вимоги закону виконані не були, відповідач, тобто АКБ
"Прем'єрбанк" доказів щодо повідомлення боржника про здійснену
заставу майновий прав не надав.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається
на порушення господарським судом при ухваленні оскаржуваної
постанови норм права.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що рішення та постанова у справі підлягають до
скасування з направленням справи на новий розгляд, виходячи з
такого.
Відповідно до положень статей 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у процесі перегляду
справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і
додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові
докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх
подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Однією з підстав відмови судом апеляційної інстанції у позові
є поданий скаржником доказ про уступку відповідачем, по відношенню
до якого скаржник є боржником, право вимоги ТОВ "Інтертранс".
Зазначений доказ є додатковим, однак залишений судом без
обґрунтування необхідності його прийняття. Приймаючи додатковий
доказ як заперечення третьою особою обставин позову, судом
апеляційної інстанції залучено до справи ТОВ "Інтертранс" як третю
особу, яка не заявляла самостійних вимог на предмет спору на
стороні відповідача. Однак, відповідно до положень статті 27
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
треті
особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть
вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття
рішення господарським судом. Отже, апеляційною інстанцією прийняте
рішення, яке базується на доказах, що не могли бути залучені на
стадії апеляційного провадження.
Крім того, відмовляючи у праві позивача на переведення на
нього заставленого відповідачем майнового права, суд апеляційної
інстанції посилається на відсутність доказів щодо повідомлення
боржника про здійснення кредитором заставу майнових прав, що є
порушенням ч. 2 ст. 49 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
, а
відсутність згоди боржника на таку заставу порушує ч. 3 ст. 583 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника
про здійснення застави прав. Висновок суду (апеляційної інстанції,
викладений у мотивувальній частині постанови про неповідомлення
заставодавцем (відповідачем) боржника про здійснення застави прав
суперечить висновку суду, викладеному у наступному абзаці
мотивувальної частини постанови про повідомлення боржника щодо
здійсненої застави у травні 2004 р. Відсутній і в оскаржуваній
постанові аналіз наслідків для заставодавця, який є відповідачем у
справі, щодо неповідомлення ним боржника про заставу прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 583 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
застава
права на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо
для відчуження цього права відповідно до договору або закону
потрібна згода власника.
Посилання оскаржуваною постановою на порушення цієї норми
закону не супроводжується аналізом правовідносин, що унеможливлює
зробити висновок про правильність застосування норм права.
Зважаючи на те, що ТОВ з іноземними інвестиціями "Торгова
група "Планета", яка є боржником за заставленими майновими
правами, не приймала участь у розгляді спору судом першої
інстанції, а подані нею до суду апеляційної інстанції докази
можуть бути істотними для вирішення спору, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про необхідність скасування рішення та
постанови у справі для направлення спору на новий розгляд у
сукупності доказів, зібраних у справі.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "Універсальний банк розвитку та
партнерства" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
26.04.2004, постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 13.01.2005 у справі N 39/84 скасувати.
Справу передати до господарського суду Дніпропетровської
області на новий розгляд.