ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2005 Справа N 28/463
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: Першикова Є.В., суддів: Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П., розглянула касаційну скаргу державної
податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (надалі -
ДПІ у Солом'янському районі) на ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 22.12.2004 у справі N 28/463
господарського суду міста Києва за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю "Українська фінансова компанія "Альфа Капітал"
(надалі - Товариство) до ДПІ у Солом'янському районі, відділення
державного казначейства у Солом'янському районі м. Києва (ВДК у
Солом'янському районі) про стягнення 2721866,69 грн. В засіданні
взяли участь представники - позивача: Понікарій Л.О. (за дов.
N 07/05 від 04.02.2005); - відповідачів: Возний О.І. (за дов. N 3
від 05.11.2004); Конограй В.В. (за дов. б/н від 15.10.2004).
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у
судовому засіданні 14.04.2005 було оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Ухвалою від 22.11.2004 господарського суду міста Києва (суддя
Борисенко І.В.) позовну заяву Товариства прийнято до розгляду та
порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на
14.12.2004.
При винесенні даної ухвали суд керувався ст.ст. 64, 65
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Не погоджуючись з ухвалою від 22.11.2004, ДПІ у
Солом'янському районі звернулася до суду апеляційної інстанції з
апеляційною скаргою, в якій просила зазначену ухвалу скасувати та
повернути позовну заяву Товариства без розгляду.
Ухвалою від 22.12.2004 Київського апеляційного господарського
суду (колегія суддів у складі: головуючого Зеленіна В.О., суддів
Рєпіної Л.О., Синиці О.Ф.), на підставі ст. 106 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у прийнятті апеляційної
скарги ДПІ у Солом'янському районі було відмовлено з тих підстав,
що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено
можливості оскарження ухвал про порушення провадження у справі.
Матеріали справи повернуто до господарського суду міста
Києва.
Вважаючи, що ухвала від 22.12.2004 прийнята з порушенням та
неправильним застосуванням норм процесуального права, а саме
ст.ст. 63, 54, 58, 87 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ДПІ у Солом'янському районі звернулася до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить оскаржену ухвалу скасувати.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом апеляційної
інстанції при винесенні оскарженої ухвали порушено приписи ч. 2
ст. 101 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в частині обов'язку щодо перевірки законності та обгрунтованості
винесення ухвали по справі, чим порушив п. 8 ч. 3 ст. 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, а саме конституційне право ДПІ
у Солом'янському районі на апеляційне оскарження.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів
ДПІ у Солом'янському районі заперечує, вважаючи їх безпідставними,
у зв'язку з чим просить ухвалу від 22.12.2004 залишити без змін,
касаційну скаргу без задоволення, а матеріали справи повернути до
господарського суду міста Києва для розгляду по суті.
Зокрема, Товариство вважає, що апеляційний суд при винесенні
оскарженої ухвали керувався нормами діючого законодавства і
здійснював судочинство на засадах законності, як це передбачено
ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, а дії податкового
органу, в частині оскарження ухвали, щодо якої законодавчо не
передбачена можливість оскарження, спрямовані на затягування
судового процесу у зв'язку з пересиланням матеріалів справи до
суду вищого рівня, і є порушенням приписів ст. 22 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно обов'язку
сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними
правами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку
встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність
застосування господарськими судами норм процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що стаття 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлює
основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення
апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім
випадків, встановлених законом.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у
ст. 12 Закону України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
, згідно
з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і
порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на
апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та
касаційне оскарження судового рішення названим Законом ( 3018-14 ) (3018-14)
ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Тобто Господарський процесуальний кодекс ( 1798-12 ) (1798-12)
повинен
містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники
судового процесу та інші особи мають право на апеляційне
оскарження ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до принципів ч. 1 ст. 106 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвали місцевого
господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у
випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Отже, оскарженню підлягають лише ті ухвали, про можливість
яких прямо зазначено у відповідній статті Господарського
процесуального кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
України або Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, в яких йдеться про винесення судом даних
ухвал.
Приписами ст. 64 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не передбачено можливості оскарження судової
ухвали про порушення провадження у справі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до
уваги та наголошує, що відповідно до ст. 8 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
в Україні визнається і діє принцип верховенства
права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод
людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України
гарантується.
Статтею 55 Основного Закону ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
регламентовано, що
права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному
гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи
бездіяльності органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право
будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і
свободи від порушень і протиправних посягань.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
звертає увагу скаржника, у відповідності до ст.ст. 106, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
місцеві
господарські суди мають повноваження відмовляти у прийнятті скарг,
можливість оскарження яких не передбачена Господарським
процесуальним кодексом України та Законом України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, з посиланням на ч. 1, 4 ст. 106 Господарського
процесуального кодексу України.
Таким чином, висновок апеляційного суду про відмову ДПІ у
Солом'янському районі у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу від
22.11.2004 господарського суду міста Києва є обґрунтованим і
таким, що відповідає вимогам процесуального закону, а також ч. 2
ст. 6 Конституції України ( 1798-12 ) (1798-12)
, де передбачено, що органи
законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої
повноваження у встановлених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
межах і відповідно до Законів України, оскільки ухвала місцевого
господарського суду, оскарження якої не передбачено Господарським
процесуальним кодексом України, не може бути предметом
апеляційного перегляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що підстав для скасування ухвали від
22.12.2004 Київського апеляційного суду немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва N 28/9/10-005 від 05.01.2005
залишити без задоволення.
Ухвалу від 22.12.2004 Київського апеляційного господарського
суду у справі N 28/463 господарського суду міста Києва залишити
без змін.