ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2005 Справа N 28/318
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському
районі м. Києва
на постанову від 21.12.2004 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 28/318 господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Парадигма"
до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Васильченко О.П. (довіреність від
08.10.2004 р.)
від відповідача: Кішинський Д.Г. (довіреність від
22.10.2002 р. N 2865/9/10-104)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя -
Борисенко І.В.) від 08.11.2004 року, залишеним без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -
Муравйов О.В., судді - Сотніков С.В., Кот О.В.) від
21.12.2004 року, по справі N 28/318, позов задоволено повністю;
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Шевченківському районі м. Києва N 1078/23-1/31841387 від
26.08.2004 року в частині визначення податкового зобов'язання по
податку на прибуток у сумі 835 787,82 грн. (495 990,30 грн.
основного платежу та 339 797,52 грн. штрафних (фінансових)
санкцій; стягнуто з відповідача на користь позивача 203,00 грн.
судових витрат.
В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського
суду від 21.12.2004 року у справі N 28/318 та прийняти нове
рішення, яким відмовити в позові ТОВ "Парадигма", посилаючись на
порушення норм матеріального права, а саме: пп. 1.11.1 п. 1.11
ст. 1, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на
касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у
Шевченківському районі м. Києва податковим повідомленням-рішенням
N 1078/23-1/31841387 від 26.08.2004 року відповідно до пп. 5.3.9
п. 5.3, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, пп. 1.11.1 п. 1.11 ст. 11 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та
відповідно до пп. 17.1.3, пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
позивачу
визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі
836 794, 92 грн. (496 661,70 грн. основного платежу та
340 133, 22 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на
підставі акту N 485-23/1/0301/31841387 "Про результати комплексної
документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного
законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "Парадигма"
за період з 01.07.2001 року по 01.07.2004 року" (далі - акт
перевірки N 485-23/1/0301/31841387).
В акті перевірки N 485-23/1/0301/31841387, зокрема,
зазначено, що позивач згідно кредитного договору N 03-1027 KL від
05.11.2003 року, укладеного з АТ "Балтійська фінансова компанія"
(Естонська Республіка), отримав кредит за відсотковою ставкою 11%
річних, кредитні кошти не були спрямовані на ведення господарської
діяльності, а перераховані на депозитний рахунок у ТОВ
"Артем-банк" згідно депозитного договору N 53/03 від
05.11.2003 року.
На підставі викладеного в акті перевірки
N 485-23/1/0301/31841387 зроблений висновок про те, що кошти,
отримані позивачем згідно кредитного договору, використані ним не
за цільовим призначенням, оскільки ці кошти надавались для
поповнення оборотного капіталу, а фактично були вилучені з обігу
підприємства та використані у вигляді депозиту. А тому в порушення
вимог пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, пп. 1.11.1 ст. 1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
позивачем
безпідставно до складу валових витрат віднесено проценти із суми
кредиту, що призвело до завищення валових витрат у IV кв.
2003 року, I та II кварталах 2004 року на суму 1 916 519,00 грн.
та заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток на
суму 495 990,30 грн. за вказані податкові періоди.
Суди з доводами відповідача, викладеними в акті перевірки, не
погодились виходячи з наступного.
Так, між ТОВ "Парадигма" (замовник) та ТОВ "ФКТ" (виконавець)
укладений договір N 02-03-Н від 15.10.2003 року "Про надання
послуг по пошуку об'єкта нерухомості", предметом якого є пошук
об'єкта нерухомості вартістю до 35 550 000 грн. з метою його
подальшого придбання. В якості підтвердження фінансової
спроможності з метою виконання даного договору замовник
зобов'язаний представити виконавцю банківський документ,
підтверджуючий наявність на депозитному рахунку замовника грошових
коштів у сумі не менш 2/3 загальної максимальної вартості об'єкта
(на момент підписання Договору - 23 700 000,00 грн.).
Відповідно до умов Кредитного договору N 03-1027-KL від
23.10.2003 року, позивач отримав від АТ "Балтійська фінансова
кампанія" кредит 5 000 000,00 EUR за відсотковою ставкою 11%
річних (реєстраційне свідоцтво N 2854 від 29.10.2003 року).
Так, грошові кошти у сумі 23 706 100,00 грн. згідно
депозитного договору N 53/03 від 05.11.2003 року були розміщені
позивачем на депозитному рахунку у ТОВ "Артем-банк" під 17%
річних.
Позивачем від розміщення кредитних коштів на депозитному
рахунку у банку під 17% річних отримано дохід.
Також в акті перевірки N 485-23/1/0301/31841387 зазначено, що
фактично валові доходи позивача за період, який перевірявся,
складалися з доходу, отриманого від депозитних операцій.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та
обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу
валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання
електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень,
установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Підпунктом 5.5 пункту 5 статті 5 вказаного Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачені особливості визначення складу витрат
платника податку у разі сплати процентів за борговими
зобов'язаними. А саме, згідно з пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 названого
Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати,
пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими
зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами)
протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування
здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності
платника податку.
Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
господарська діяльність - це
будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли
безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є
регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід
розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні
представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи,
а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка
діє від імені та на користь першої особи.
Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що
розміщення тимчасово вільних грошових коштів з метою отримання
прибутку є господарською діяльністю позивача, оскільки така
діяльність направлена на отримання доходу, є регулярною, постійною
та суттєвою.
Так, укладання та виконання позивачем договору N 02-03-Н від
15.10.2003 року "Про надання послуг по пошуку об'єкта нерухомості"
також є його господарською діяльністю. Тому, відсотки, що
сплачувалися позивачем по кредитному договору, який був укладений
ним на виконання договору N 02-03-Н від 15.10.2003 року, є
витратами позивача, понесеними у зв'язку з проведенням
господарської діяльності, а тому правомірно віднесені позивачем до
валових витрат у відповідних податкових періодах.
Підприємство самостійно планує свою діяльність (ст. 20 Закону
"Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 року N 887-XII
( 887-12 ) (887-12)
і визначає перспективи розвитку виходячи з попиту на
вироблювану продукцію, роботи, послуги та з необхідності
забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства,
підвищення доходів. Держава гарантує додержання прав і законних
інтересів підприємства (ст. 27 Закону), у т.ч. право підприємства
при здійсненні господарської та іншої діяльності з власної
ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать
законодавству України. Втручання в господарську та іншу діяльність
підприємства з боку державних, громадських і кооперативних
органів, політичних партій і рухів не допускається, крім випадків,
передбачених законодавством України. Державні органи і службові
особи можуть втручатись у діяльність підприємства тільки
відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У
разі видання державним чи іншим органом акта, що не відповідає
його компетенції або вимогам законодавства, або виникнення у
зв'язку з цим спірних питань, підприємство має право звернутися до
суду чи арбітражного суду з заявою про визнання такого акта
недійсним.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на
власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами
господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і
соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42
Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року N 436-IV
( 436-15 ) (436-15)
. Підприємці мають право без обмежень самостійно
здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено
законом (ст. 43 ГК України). Підприємництво здійснюється на основі
вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності
(ст. 44 ГК України).
Враховуючи викладене, суди дійшли вірного висновку відносно
того, що мотивація відповідача щодо визначення податкових
зобов'язань по податку на прибуток у сумі 495 990,30 грн. є
безпідставною та такою, що не випливає з норм права, та як
наслідок відсутні підстави для застосування до позивача штрафних
(фінансових) санкцій у розмірі 339 797,52 грн.
Враховуючи наведене, постанова Київського апеляційного
господарського суду є такою, що відповідає вимогам чинного
законодавства та фактичним обставинам справи, а касаційна скарга
не підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на довільному та
неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від
19.01.2005 року N 762/9/10-214 на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 21.12.2004 року у справі
N 28/318 залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 21.12.2004 року у справі
N 28/318 - без змін.