ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2005 Справа N 17/24
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Добролюбової Т.В.
суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної
податкової інспекції
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду
від 16 червня 2004 року
за позовом Відкритого акціонерного товариства Павлоградський
завод "Буддеталь"
до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової
інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Західно-Донбаської ОДПІ від 26.11.2003 N 0004082342/2
в судовому засіданні взяли участь представники сторін:
від позивача: Ярошенко Л.П. дов. від 21.05.05 N 6.
від відповідача: Самсоненко Н.О. дов. від 14.01.05 N 953/10,
Шульга С.М. дов. від 10.01.04 3207/10.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.04.2005.
Відкритим акціонерним товариством Павлоградський завод
"Буддеталь" у січні 2004 р. заявлений позов про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної
державної податкової інспекції від 26.11.2003 N 0004082342/2, яким
позивачеві донараховано 43198,28 грн. податку на додану вартість
та 21599,14 грн. штрафних санкцій за несплату донарахованої суми
податку. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача
порушень вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2,
підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
17 березня 2004 р., що ухвалене суддею Стрелець Т.Г., в
задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної
податкової інспекції від 26.11.2003 N 0004082342/2 відмовлено.
Рішення суду вмотивоване тим, що донарахування позивачеві податку
на додану вартість і застосування фінансових санкцій з ПДВ є
правомірним з огляду на вимоги підпунктів 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Господарський суд дійшов висновку, що податкові
накладні, які підтверджують право позивача на включення до
податкового кредиту сум ПДВ, оформлені з порушенням приписів
підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість".
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі:
головуючого Чимбар Л.О, суддів Ільєнок Т.В., Голяшкіна О.В.
постановою від 16 червня 2004 р. перевірене рішення господарського
суду Дніпропетровської області змінив - визнав недійсним податкове
повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної
податкової інспекції від 26.11.2003 N 0004082342/2 в частині
донарахування 21055,84 грн. податку на додану вартість та
10527,92 грн. штрафних санкцій з цього податку. В цій частині
постанова вмотивована приписами статті 19 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
та приписами Положення "Про
організацію виконання українськими підрядниками робіт з ліквідації
в Україні стратегічних наступальних озброєнь і робіт, пов'язаних з
реалізацією конверсійних проектів" затвердженого Постановою
Кабінету Міністрів України від 30.11.99 N 2185 ( 2185-99-п ) (2185-99-п)
.
Апеляційна інстанція дійшла висновку про правомірність віднесення
позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ, з огляду на
відсутність порушень позивачем приписів підпункту 7.4.3 пункту 7.4
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено з
мотивів викладених в рішенні господарського суду.
Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція
вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 16.06.2004 р. прийнята з порушенням
матеріального права. Просить Вищий господарський суд України
здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку,
скасувати постанову у справі в частині визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної
державної податкової інспекції від 26.11.2003 N 0004082342/2 про
донарахування 21055,84 грн. податку на додану вартість та
10527,92 грн. штрафних санкцій з цього податку, а рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2004 р.
залишити без змін. Скаржник обґрунтовує касаційну скаргу
помилковим застосуванням норм Міжнародної угоди між Україною і
Сполученими Штатами Америки "Про надання допомоги Україні в
ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також розповсюдженню
зброї масового знищення" від 25.10.1993 р. ( 840_007 ) (840_007)
та
незастосуванням приписів статті 9 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статті 19 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
. При цьому заявник вважає, що роботи,
які здійснювались позивачем на виконання вказаної Угоди є
неоподатковуваними операціями, на які поширюються приписи
підпункту 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. З огляду на це, заявник
вважає помилковим і висновок апеляційної інстанції про
правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту
суми ПДВ за операціями, виконаними в межах Рамкової Угоди.
Від Відкритого акціонерного товариства Павлоградський завод
"Буддеталь" відзив на касаційну скаргу судом не отримано.
Переглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В., пояснення представників сторін, перевіривши
повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної
оцінки Дніпропетровським апеляційним господарським судом, Вищий
господарський суд України відзначає наступне.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що
податковим повідомленням-рішенням Західно-Донбаської об'єднаної
державної податкової інспекції від 26.11.2003 N 0004082342/2
позивачеві донараховано 43198,28 грн. податку на додану вартість
та 21599,14 грн. штрафних санкцій за несплату донарахованої суми
податку. Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на
підставі акта перевірки за період з 01.04.2000 до 31.03.2003 від
18.08.2003 р. N 0270403-23-118/00178956, в якому відбито порушення
позивачем вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2,
підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Господарськими судами першої інстанції встановлено та підтверджено
матеріалами справи, що позивачем в період з 01.04.2000 р. до
31.03.2003 р. здійснювались роботи на виконання Міжнародної Угоди
між Україною і Сполученими Штатами Америки "Про надання допомоги
Україні у ліквідації стратегічної ядерної зброї, а також
запобігання розповсюдженню зброї масового знищення" від
25.10.93 р. ( 840_007 ) (840_007)
. Позивач був звільнений від сплати
будь-яких податків і зборів, що справляються на території України,
крім сплати внесків до Пенсійного фонду України та Фонду
соціального страхування України на підставі приписів статей VIII,
IX названої Угоди та пунктів 8, 9 Положення про організацію
виконання українськими підрядниками робіт з ліквідації в Україні
стратегічних наступальних озброєнь і робіт, пов'язаних з
реалізацією конверсійних проектів, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 30.11.1999 р. N 2185 ( 2185-99-п ) (2185-99-п)
,
оскільки здійснював операції в межах вказаної Угоди. Згідно
пункту 11 названого Положення облік виконаних ліквідаційних робіт,
пов'язаних з реалізацією конверсійних проектів, і витрат на
виконання окремих елементів здійснюється українськими підрядниками
за видами робіт та за об'єктами, на які укладено контракти
(договори підряду (субпідряду). Обсяги виконаних ліквідаційних
робіт і робіт, пов'язаних з реалізацією конверсійних проектів,
повинні відображатися у відповідних документах, що підтверджують
їх виконання. До ціни робіт при цьому не повинні включатися
податки та збори, що стягуються на території України, крім внесків
до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування
України. Відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" у разі, коли товари
(роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково
використовуються в оподаткованих операціях, а частково ні, до суми
податкового кредиту включається та частка сплаченого
(нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка
відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в
оподатковуваних операціях звітного періоду. Оскільки придбані
товари не використовувалися позивачем в оподатковуваних операціях,
суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у
позивача законних підстав для включення сум ПДВ, сплачених
(нарахованих) при їх придбанні до податкового кредиту. За
загальним принципом визначення джерела відшкодування витрат у
сплаті ПДВ платнику, який здійснює операції з продажу товарів
(робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом
оподаткування, закріпленого підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість", понесені
позивачем витрати зі сплаті ПДВ у зв'язку з придбанням вказаних
товарів, відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу),
що в свою чергу впливає у бік зменшення його податкових
зобов'язань з податку на прибуток. Факт здійснення позивачем
неоподатковуваних операцій встановлений господарським судом.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої інстанції.
Посилання апеляційної інстанції на приписи статті 19 Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
не відповідає
правильному застосуванню цієї норми, оскільки пункт 1 статті VIII,
статті IX Рамкової угоди від 25.10.1993 встановлюють особливі
правила лише щодо сплати податків і зборів і не стосуються
податкового кредиту. Судом апеляційної інстанції помилково
застосовані і приписи підпунктів 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість", статті 19 Закону
України "Про систему оподаткування", що є підставою для скасування
ухваленої у справі постанови апеляційної інстанції в частині
задоволення позовних вимог.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий Господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 16.06.2004 р. у справі N 17/24 скасувати в частині задоволення
позовних вимог. Рішення Господарського суду Дніпропетровської
області від 17.03.2004 р. у цій справі залишити без змін.
Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної
податкової інспекції задовольнити.