ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2005 Справа N 11/274(12/5)
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого М. Остапенка,
суддів: Є. Борденюк, В. Харченка
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ВАТ "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго"
на постанову від 21.12.2004 року Одеського апеляційного
господарського суду
у справі N 11/274(12/5)
за позовом ДП "Енергоринок"
до ВАТ "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго"
про стягнення 36 906 681 грн. 34 коп.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача
Бойко М.О. (дов. від 04.01.2005 року),
Пожидаєв І.В. (дов. від 04.01.2005 року),
відповідача
Дунаєв М.І. (дов. від 18.10.2004 року),
Сапіга В.В. (дов. від 18.10.2004 року),
Мітрофанова Т.К. (дов. від 10.08.2004 року)
В судовому засіданні 07.04.2005 року була оголошена перерва
до 12 год. 00 хв. 14.04.2005 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін
та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство "Енергоринок" звернулося до
господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до
ВАТ "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" про стягнення
36 906 681 грн. 34 коп., серед яких 27 075 516,73 грн. основного
боргу, 1 913 831,05 грн. пені, 5 238 844,41 грн. інфляційних,
2 678 489,15 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на виконання умов
договору від 20.08.1999 N 65/01-ЕР позивач поставив відповідачу
протягом червня-липня 2000 року електроенергію в обсягах,
визначених у актах купівлі-продажу, які погоджені та підписані
представниками сторін, відповідачем зобов'язання виконані
неналежним чином станом на 31.07.2000 заборгованість відповідача
складає 27 075 516 грн. 73 коп.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
10.08.2004 (суддя К. Василяка) у позові відмовлено через пропуск
позивачем строку позовної давності.
Рішення суду мотивоване тим, що розпорядження КМУ від
18.10.2000 ( 406-2000-р ) (406-2000-р)
із змінами від 02.02.2001 про проведення
конкурсу з продажу пакету акцій у ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго",
яким зобов'язано позивача у випадку проведення конкурсу укласти
договір з переможцем конкурсу про реструктуризацію боргу,
вилучення Службою Безпеки України при перевірці діяльності
підприємства позивача ряду документів, у тому числі і акти
купівлі-продажу електроенергії, поставленої позивачем відповідачу
у червнілипні 2000 року, не може вважатися поважною причиною для
відновлення пропущеного строку позовної давності.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
16.03.2004 (колегія суддів: С. Андреєва, О. Журавльов,
Н. Ліпчанський) рішення у справі скасоване, апеляційна скарга
задоволена. З ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго" на користь ДП
"Енергоринок" стягнуто борг у сумі 27 075 516,73 грн., пеню у
розмірі 1 913 831,05 грн., інфляційних 5 238 844,41 грн., 3%
річних - 2678489,15 грн.
Постанова суду мотивована тим, що 20.08.1999 укладено договір
за N 65/01-ЕР між Державним підприємством "Укренерго"
правонаступником якого стало Державне підприємство "Енергоринок"
та ВАТ "Миколаївобленерго", сторони домовились про остаточний
розрахунок за отриману електроенергію, який повинен бути
здійснений до 15 числа місяця наступного за розрахунковим, а в
разі прострочки платежу, сплати пені у розмірі 0,2% від суми
простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки
НБУ, яка діє на день розрахунку, за кожний день прострочення.
За червень 2000 р. позивачем продано, а відповідачем куплено
електроенергії на суму 15 017 193,09 грн. (без ПДВ), а у липні на
суму - 15882784, 49 грн. (без ПДВ), що підтверджено двосторонніми
актами.
Згідно актів взаєморозрахунків від 18.02.2004 станом на
01.02.2004 та від 22.07.2004 станом на 01.07.2004 відповідачем
визнаний борг починаючи з вересня 1999 р.
Посилання відповідача на те, що у червні та липні 2000 року
ним сплачена більша частина боргу, але позивач відніс ці
розрахунки в розрахунок з боргами за більш ранній період не
приймається до уваги, так як аналіз чинного законодавства говорить
про те, що питання віднесення платежу, у призначенні якого не
зазначено періоду, в якому ці послуги чи товар надані,
законодавством не зовсім чітко регламентовано. Тому такий період
згідно з роз'ясненням Комітету з питань фінансів і банківської
діяльності Верховної Ради України має визначатись одержувачем
відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів
таким чином:
1. Якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі
між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням
договору;
2. Якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі
заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі
судових рішень, платежі мають відноситись на погашення
заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої,
що виникла у найдавніший період, до повного її погашення (лист
N 06-10/10-1215 від 29.10.2004).
Пункт 4.6 договору свідчить про те, що кошти, які надходять
позивачу від відповідача в розрахунковому місяці, в першу чергу
спрямовуються на погашення заборгованості відповідно до Графіку
погашення заборгованості, а кошти, які надійшли протягом
розрахункового місяця після погашення заборгованості відповідно до
графіку, спрямовуються на погашення заборгованості, яка виникла
після підписання цього договору.
Приймаючи до уваги умови договору позивач на законних
підставах спрямовував кошти на погашення заборгованості, що
виникла у найдавніший період.
Посилання на розпорядження КМУ від 18.10.2000 ( 406-2000-р ) (406-2000-р)
із змінами від 02.02.2001, дійсно свідчить про те, що позивач в
зв'язку з цим розпорядженням не зміг реалізувати своє право і
стягнути борг з відповідача на підставі листа останнього про
визнання боргу відповідно з одержаної ним претензії.
В ході перевірки діяльності ДП "Енергоринок" службою безпеки
України вилучено ряд документів, що стосуються господарської
діяльності Державного підприємства "Енергоринок" з приводу
купівлі-продажу електроенергії, зокрема, акти купівлі-продажу
електроенергії, поставленої у червні та липні 2000 року, що
підтверджено актом витребування документів від 19.06.2003.
Всі ці обставини свідчать про поважність причин несвоєчасного
звернення з позовом і є підставою для відновлення строку позовної
давності. Звертаючись з до суду з касаційною скаргою, відповідач
посилається на неправильне застосування законодавчих положень, які
регулюють застосування строків позовної давності.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту. Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення
частково, виходячи з такого.
25.12.2003 Державне підприємство "Енергоринок" звернулося з
позовом про стягнення з ВАТ "Миколаївобленерго" заборгованості за
поставлену у червні-липні 2000 року електроенергію та про
застосування до відповідача відповідальності за прострочку
виконання грошового зобов'язання шляхом сплати пені, річних та
інфляційних.
Оскаржуваною постановою господарський суд визнав причину
пропуску позовної давності поважною з огляду на те, що 19.06.2003
Службою Безпеки України вилучені у позивача документи, на підставі
яких обліковувалася господарська діяльність останнього, зокрема,
акти купівлі-продажу електроенергії, поставленої відповідачу у
червні, липні 2000 р. Документи повернуті позивачу 11.12.2003.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
якщо суд визнає
поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право
підлягає захистові.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом (ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Згідно з положеннями ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
додатково перевіряти докази. А тому оскаржувана постанова про
задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості,
річних та інфляційних відповідає нормам матеріального та
процесуального права.
Однак, відповідно до положень ст. 72 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
скорочені строки позовної давності у шість місяців діють, зокрема,
за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені). Строки
позовної давності про стягнення пені за прострочку оплати
поставленої електроенергії у червні, липні 2000 року закінчилися
після перебігу шести місяців з дня виникнення у позивача права на
вимогу про оплату поставленої електроенергії.
Пропуск строку позовної давності про стягнення пені майже у
три роки не пояснюється позивачем причинами, які є поважними та не
доводяться і оскаржуваною постановою, а тому постанова у цій
частині підлягає до скасування.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "Миколаївобленерго" задовольнити
частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
21.12.2004 року у справі N 11/274(12/5) змінити, скасувавши
резолютивну частину постанови про стягнення пені у розмірі
1 913 831,05 грн.
У позові у цій частині відмовити.
У решті - постанову залишити без зміни.