31/216 Про стягнення 126 318,81 грн. - Текст документа

Український союз об’єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення “Укрсоюзсервіс” (далі - Укрсоюзсервіс) звернувся з позовом до Київського національного університету технологій та дизайну про відшкодування збитків та моральної шкоди.

На обгрунтування позову зазначено невиконання відповідачем рішення господарського суду м. Києва від 26.08.2004, перешкоди у користуванні орендованим майном, чим спричинені збитки у сумі 76381,81 грн. Крім того діями відповідача спричинено приниження ділової репутації, що полягає у зниженні престижу та підриву довіри до “Укрсоюзсервісу”.

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.04.2005 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2005 в частині стягнення збитків позов залишено без розгляду, у стягненні моральної шкоди відмовлено.

Судові рішення вмотивовані тим, що позивачем не надано необхідні для вирішення спору докази та матеріали на підтвердження спричинених збитків.

Що стосується стягнення моральної шкоди, то суд погодившись з доводами позивача про те, що йому спричинена моральна шкода у вигляді втрати ділової репутації зазначив про те, що позивач не прийняв всі залежні від нього заходи щодо усунення перешкод у користуванні приміщенням, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України “Укрсоюзсервіс” просить скасувати ухвалені у справі рішення, прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги про стягнення збитків та моральної шкоди, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема ст. 623, 611 ЦК України (435-15) , 216, 225 Господарського кодексу України (436-15) . Скаржник стверджує про те, що факт порушення відповідачем зобов’язань за договором оренди встановлено у справі № 2/365 та відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не потребує доказування. Обгрунтований розмір збитків у вигляді неотриманого прибутку за період з.09.2004 року по січень 2005 року надано до матеріалів справи.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Місцевим та апеляційним судами встановлено, що сторонами спору укладено 01.07.2003 договір оренди нежитлового приміщення, що розташоване у м. Києві по вул. Білоруській, 22, загальною площею 563,96 м2. Термін дії договору з 01.07.2003 по 01.07.2008.

Відповідач є юридичною особою і має право виступати орендодавцем майна.

За твердженням позивача починаючи з 1.07.2004 року відповідач припинив допуск працівників позивача та слухачів до орендованих приміщень, чим було зірвано навчальний процес в учбових групах та заподіянні матеріальні збитки позивачу.

Ділова репутація позивача, який здійснює навчання протягом багатьох років принижене, шляхом зниження престижу та підриву довіри у слухачів.

Факт невиконання відповідачем зобов’язань за договором оренди встановлено судом і не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернення до господарського суду із позовами з дотриманням вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) за захистом своїх порушених або оспорюваних прав в охоронюваних законом інтересів. При цьому позивач визначає та обгрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення його права та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких грунтуються позовні вимоги, зокрема щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Статтею 81 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) передбачені підстави залишення позову без розгляду. Зокрема ч. 5 ст. 81 встановлено, що суд залишає без розгляду позов в разі не подання позивачем без поважних причин витребувані судом матеріали, необхідні для вирішення спору. Про залишення позову без розгляду, суд виносить ухвалу.

У даному випадку суд не витребував від позивача будь-яких документів чи матеріалів, а вказав у рішенні про те, що позивач не подав розрахунку збитків за визначений ним період, не подав для вирішення спору докази та матеріали, документально не підтвердив розрахунок своїх вимог. Згідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) при вирішенні спору по суті, господарський суд приймає рішення. Залишивши позов без розгляду, суд не вирішив спір по суті, що є неприпустимим.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (435-15) підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ч. 9 ст. 16 Цивільного кодексу України (435-15) може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Моральною визнається шкода, заподіяна організації порушенням її законних немайнових прав.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ст. 1167 Цивільного кодексу України (435-15) ).

В судовому рішення зазначено про те, що суд визнає факт спричинення позивачу діями відповідача моральної шкоди, однак робить висновок про те, що позивач сам не прийняв всі залежні від нього заходи про усунення перешкод в користуванні орендованим приміщенням, а саме не звернувся до Фонду Державного майна України для укладення належного договору оренди.

При цьому укладений сторонами договір не розірвано, не визнано таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, отже сторони зобов’язані виконувати його умови.

Зважаючи на те, що господарські суди першої та другої інстанцій не з’ясували всіх обставин справи, не встановили дійсні права та обов’язки сторін, не надали обставинам справи належної оцінки, тому ухвалені ними рішення не можуть вважатися законними і обгрунтованими у зв’язку з чим підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним у тому разі, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обгрунтованим визнається рішення, в якому відображені обставини, що мають значення для справи, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2005 та рішення господарського суду м. Києва від 20.04.2005 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.