ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2005 Справа N 282/5-03/12
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Ткаченко Н.Г.
Продаєвич Л.В.
розглянувши матеріали касаційного подання Першого заступника
прокурора Київської області
на рішення від 06.12.2004 р. господарського суду Київської
області
у справі N 282/5-03/12 господарського суду Київської області
за позовом Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла
Української академії аграрних наук
до ТОВ "Науково-дослідницька комерційно-виробнича фірма
"Мир-Сем"
про виключення майна з ліквідаційної маси та його повернення
власнику
за участю представників сторін:
від Генеральної прокуратури України - Савицька О.В;
від позивача - Колючий В.Т., дор. N 02/162 від 29.03.2005 р.;
від відповідача - Яринко Б.В., довір. N 368 від
22.09.2004 р.;
В С Т А Н О В И В:
Миронівський інститут пшениці ім. В.М. Ремесла Української
академії аграрних наук звернувся до господарського суду Київської
області з позовом до ТОВ "Науково-дослідницька
комерційно-виробнича фірма "Мир-Сем" про виключення майна з
ліквідаційної маси та його повернення власнику.
Рішенням господарського суду Київської області від
23.12.2003 р. у справі N 282/5-03 в задоволені позовних вимог
відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від
04.08.2004 р. постанову Київського апеляційного господарського
суду від 09.03.2004 р., якою рішення місцевого господарського суду
залишено без змін, та саме рішення господарського суду Київської
області від 23.12.2003 р. скасовано та справу N 282/5-03 передано
на новий розгляд до господарського суду Київської області.
22 вересня 2004 року позивачем у справі було подано
клопотання N 02/229 про зміну предмету та розміру позову, в якому
позивач заявив вимогу про витребування майна з чужого незаконного
володіння та стягнення 5 311 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від
06.12.2004 р. (суддя Писана Т.О.) в позові Миронівського інституту
пшениці ім. В.М. Ремесла Української академії аграрних наук
відмовлено повністю.
Не погоджуючись з винесеними у справі судовим рішенням,
Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить
скасувати повністю рішення господарського суду Київської області
від 06.12.2004 р. та прийняти нове рішення, яким зобов'язати ТОВ
"Науково-дослідницька комерційно-виробнича фірма "Мир-Сем"
повернути Миронівському інституту пшениці ім. В.М. Ремесла
Української академії аграрних наук об'єкти незавершеного
будівництва комплексу первісного насінництва вартістю
2 465 311 грн. з обладнанням вартістю 42 581 грн.
На думку заявника касаційного подання, судом дано неправильну
юридичну оцінку обставинам справи, порушено вимоги статті 26
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
щодо включення до
ліквідаційної маси банкрута лише того майна, яке належить йому на
праві власності або повного господарського відання.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання,
обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши наявні
матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційне подання не підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції, 12.01.1998 р. між
позивачем та відповідачем був укладений Договір про спільну
господарсько-економічну діяльність та співробітництво.
На підставі п. 1.3 вказаного договору сторони уклали угоду -
Протокол від 12.01.1998 р. до Договору про спільну
господарсько-економічну діяльність та співробітництво, предметом
якої є спільна діяльність з метою ефективної експлуатації
комплексу первинного насінництва.
Згідно із п. 2.1 Протоколу до договору Миронівський інститут
пшениці ім. В.М. Ремесла надає для спільного використання
незавершене будівництво комплексу первинного насінництва
готовністю 70% згідно акта комісії, кошторисна вартість якого
складає 2 508 000 грн., та щорічно зобов'язується постачати для
спільної переробки насіння зернових та зернобобових культур
високих репродукцій, в той же час ТОВ "Науково-дослідницька
комерційно-виробнича фірма "Мир-Сем" зобов'язується здійснити
роботи по добудові комплексу первинного насінництва та введення
його в експлуатацію з власним його обладнанням на суму
8 700 000 грн.
На виконання постанови Президії Української академії аграрних
наук від 28.05.1998 р. (протокол N 7) та у відповідності до
Договору про спільну господарсько-економічну діяльність та
співробітництво від 12.01.1998 р. N 131/М, укладеного між
позивачем та відповідачем, наказом Української академії аграрних
наук N 73 від 02.06.1998 р. "Про передачу незавершене будівництво
комплексу первинного насінництва Миронівського інституту пшениці
ім. В.М. Ремесла" відповідачу було передано незавершене
будівництво комплексу первинного насінництва вартістю
2 508 000,00 грн. для спільного використання згідно Договору на
строк визначений у Договорі - 31.01.2008 р., з подальшою
пролонгацією.
Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про
те, що за своєю правовою природою укладений між сторонами справи
договір та протокол до нього є угодою про сумісну діяльність, що
регулюється главою 38 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, чинного
на момент виникнення даних правовідносин.
Відповідно до ст. 430 вказаного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
за
договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно
діяти для досягнення спільної господарської мети.
Згідно з ст. 432 цього кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
грошові та інші
майнові внески учасників договору, а також майно, створене або
придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною
власністю.
Отже, майно, як внесене, так і створене або придбане в
процесі реалізації договору про сумісну діяльність, є спільною
власністю всіх суб'єктів договору.
При цьому, учасник договору про сумісну діяльність не вправі
розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших
учасників договору.
Під час нового розгляду справи судом першої інстанції
встановлено, що в процесі виконання умов договору між сторонами
виникли відносини спільної часткової власності, що не
заперечується позивачем.
Положеннями ст. 115 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що у випадку якщо спільна власність є частковою,
кожний з її учасників має право вимагати виділення своєї частки зі
спільного майна. Однак, якщо виділити частку в натурі неможливо
без нерозмірної шкоди для господарського призначення майна,
власник, що виділяється, одержує грошову компенсацію.
Факт приймання-передачі майна за договором засвідчений актом
приймання-передачі від 12.06.1998 р. Тобто з моменту передачі
об'єкта незавершеного будівництва комплексу первинного насінництва
пройшло більше ніж шість років.
Як встановлено судом першої інстанції, за цей період було
проведено добудови та здійснено обладнання майна. Отже, мало місце
як добудування комплексу первинного насінництва, поточний ремонт,
так і його оснащення відповідним обладнанням.
Таким чином, під час реалізації договору про сумісну
діяльність переданий за цим договором об'єкт незавершеного
будівництво комплексу первинного насінництва, готовністю 70%, був
суттєво змінений, що виключає можливість його виділення в
первинному вигляді.
Разом з тим, відповідно до п. 2.5 Протоколу до договору
сторони дійшли згоди, що у разі припинення дії договору відповідач
зобов'язується повернути позивачеві його внесок у сумі
2 508 000 грн., а також спільно придбане майно та інші вкладення
позивача в доларовому еквіваленті по курсу Національного банку
України.
Таким чином, сторони у договорі передбачили порядок
повернення внесків у їх сумісну діяльність шляхом відшкодування
грошима.
Враховуючи наведене та беручи до уваги те, що договір не
визнаний в уставленому порядку недійсним та відповідно є чинними,
повернення об'єкта незавершеного будівництва комплексу первинного
насінництва позивачеві не може мати місце.
За таких обставин справи рішення суду першої інстанції
відповідає чинному законодавству та підстав для його зміни або
скасування не вбачається.
З урахуванням вказаного та керуючись ст.ст. 115, 430, 432
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційне подання Першого заступника прокурора Київської
області залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від
06.12.2004 р. у справі N 282/5-03/12 залишити без змін.