ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2005 Справа N 28/424/02-2-28/15132
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С. - (доповідача у справі),
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.11.2004
у справі N 28/424/02-2-28/15132
господарського суду міста Києва
за позовом ВАТ "Укртранснафта"
до 1) ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
2) ВДК у Шевченківському районі м. Києва
про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість,
за участю представників сторін від:
позивача не з'явились
відповідачів:
1) Пархоменко Л.М. - за довіреністю від 01.11.2004 р.
N 8210/9/10-114
2) не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2004 р.
(суддя Борсенко І.В.) провадження у справі про стягнення бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість у сумі 137967310 грн.
припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та стягнуто з ДПІ у Шевченківському
районі м. Києва на користь ВАТ "Укртранснафта" 1818 грн. судових
витрат.
Ухвалу мотивовано тим, що позивач звернувся з клопотанням про
припинення провадження у справі за відсутністю предмету спору,
оскільки відшкодування ним було одержано після порушення
провадження у справі шляхом одержання на розрахунковий рахунок
коштів у сумі 134819201,12 грн. та шляхом отримання облігацій
внутрішньої державної позики на суму 3148108,88 грн. Судові
витрати покладено на податкову інспекцію, оскільки спір виник
внаслідок неправильних дій відповдіача-1.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду в
частині розподілу судових витрат, відповдіач-1 звернувся з
касаційною скаргою і просить ухвалу скасувати, посилаючись на
порушення ст. 49 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Податкова інспекція вважає, що судові витрати мають
покладатися на Державну податкову інспекцію у Шевченківському
районі м. Києва та Відділення Державного казначейства у
Шевченківському районі м. Києва порівну.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності застосування місцевим господарським судом
норм процесуального права, заслухавши пояснення присутнього в
судовому засіданні представника відповдіача-1, дійшла висновку, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
Правовий
порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто
не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством. Органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх
надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням
органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково
або надмірно зараховані до бюджету. Таким чином, із приписів даної
норми Закону випливає, що у випадку помилкового або надмірного
зарахування коштів до бюджету на органи стягнення, якими, зокрема,
відповідно до п. 30 ст. 2 Бюджетного Кодексу України є податкові
органи, покладено обов'язок надати щодо цього подання Державному
казначейству України для здійснення повернення даних коштів, а на
Державне казначейство України покладено обов'язок у разі одержання
від органу стягнення подання щодо помилкового або надмірного
зарахування коштів до бюджету здійснити повернення зазначених
коштів. Отже, у разі не виконання органами стягнення обов'язку
щодо надання подання органам Державного казначейства на повернення
зайво сплачених коштів органом стягнення у органів Державного
казначейства відсутнє право щодо повернення зайво сплачених
коштів. Як вже зазначалось, господарським судом встановлено, що
станом на день звернення до Господарського суду м. Києва з позовом
про стягнення бюджетної заборгованості, позивачу вказана сума
відшкодована не була. Державною податковою інспекцією у
Шевченківському районі м. Києва висновки про суми відшкодування
податку на додану вартість до казначейства своєчасно подано не
було, отже у Відділення Державного казначейства у Шевченківському
районі м. Києва на момент подачі позову були відсутні правові
підстави на відшкодування з державного бюджету бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість у розмірі
137967310 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
державне мито у
спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, а
також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених
позовних вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони,
господарський суд має право покласти на неї державне мито та
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
незалежно від результатів вирішення спору.
Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд
відшкодовує мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу за рахунок другої сторони і в тому разі, коли
друга сторона звільнена від сплати державного мита.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій Державної
податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, яка
порушила вимоги Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та ст. 50 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
щодо подання висновків до органу Державного казначейства України,
то мито та судові витрати підлягають покладенню саме на Державну
податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги податкової
інспекції щодо порушення місцевим судом ст. 49 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи вищенаведене, ухвала господарського суду є такою,
що відповідає нормам процесуального права, підстав для її зміни чи
скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7,
п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст.ст. 111-11, 111-13 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, - П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу господарського суду міста Києва від 16.11.2004 у
справі N 28/424/02-2-28/15132 залишити без змін, а касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі
міста Києва - без задоволення.