ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2005 Справа N 23/200
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С. - (доповідача у справі),
суддів: Жаботиної Г.Г., Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 17.11.2004
у справі N 23/200 господарського суду Запорізької області
за позовом ТОВ "Канон"
до Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання частково недійсним податкового
повідомлення-рішення,
за участю представників сторін від:
позивача Бодасюк О.Ю. - за довіреністю від 05.01.2004 р. N 1
відповідача не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Запорізької області від
07.09.2004 р. (суддя Садовий І.В.), залишеним без змін постановою
Запорізького апеляційного господарського суду від 17.11.2004 р.
(головуючий суддя - Кагітіна Л.П., судді - Коробка Н.Д.,
Хуторной В.М.), позов задоволено; визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Бердянської міжрайонної державної податкової
інспекції Запорізької області N 0000202350/0 від 07.06.2004 року
частково на суму 79086,76 грн.; стягнуто з відповідача на користь
позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення та постанова судів мотивовані тим, що припинення
дебіторської та кредиторської заборгованості між резидентом та
нерезидентом шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги не
суперечить чинному законодавству України.
В касаційній скарзі Бердянська МДПІ просить скасувати
прийняті у справі рішення та постанову та в задоволенні позову
відмовити, посилаючись на неправильне застосування ст.ст. 1, 2, 4
Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого
господарського суду та постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, постанови касаційна інстанція на підставі
встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування
судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права. При цьому не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені господарським
судом чи відхилені ним, вирішувати питання достовірності, переваги
доказів, збирати або додатково перевіряти докази.
Бердянською МДПІ проведено позапланову тематичну перевірку
дотримання вимог валютного законодавства ТОВ "Канон" по
зовнішньоекономічним договорам N 02.4494 від 01.09.2003 року та
N 03/12 від 02.12.2002 року за період з 01.07.2003 року по
31.05.2004 року, за результатами якої складено акт від
03.06.2004 року N 38/23-521/23286944.
Перевіркою встановлено порушення ст. 2 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
та ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного
регулювання та контролю" ( 15-93 ) (15-93)
.
На підставі акту перевірки, 07.06.2004 року податковим
органом було прийнято податкове повідомлення-рішення
N 0000202350/0, яким позивачу визначено пеню за порушення термінів
розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності та штрафну
санкцію в сумі 89159,13 грн., з яких: 88819,13 грн. пеня по
контракту N 02.4494 від 01.09.2003 року у розмірі 1069,22 грн., з
якою позивач погодився, та за контрактом N 03/12 від
02.12.2002 року в розмірі 87749,91 грн., з якою позивач погодився
частково в сумі 9003,14 грн. та 340 грн. - штрафна санкція.
Згідно ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
імпортні операції
резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в
разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з
моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на
користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується,
потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Відповідно до ст. 4 цього ж Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
порушення
резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону,
тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у
розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості
недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у
грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку
України на день виникнення заборгованості.
Колегія суддів відзначає, що із вищенаведених норм Закону
України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
випливає, що резидент має виконати імпортну операцію
на умовах відстрочення поставки не пізніше 90 днів від дня
здійснення авансового платежу. Порушення цього терміну тягне за
собою відповідальність резидента як сторони імпортного контракту.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було
укладено з фірмою "Tigran Enterprises Limited" (Великобританія)
зовнішньоекономічний контракт N 03/12 від 02.12.2002 року,
предметом якого було придбання позивачем товару, що постачався
фірмою-нерезидентом протягом 2003 року.
Відповідно до додатку від 10.11.2003 року N 41-1 до вказаного
контракту було встановлено кінцевий термін відвантаження товару
31.12.2003 року. У випадку невідвантаження товару, сторони за цим
договором зобов'язалися зробити звірку розрахунків і фірма "Tigran
Enterprises Limited" повинна була повернути кошти як дебіторську
заборгованість.
Обов'язок господарського суду надати оцінку доказам за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом покладено на господарський суд
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Разом з тим, судами в порушення вищенаведеної процесуальної
норми, не встановлено обставин по справі, з якими Закон України
"Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
пов'язує перебіг термінів розрахунків резидентів в
іноземній валюті.
Так, ні місцевим, ні апеляційним господарськими судами не
встановлено та не дано оцінку моменту здійснення авансового
платежу по вказаному вище контракту (з урахуванням додатку), що
має суттєве значення для правильного вирішення спору, виходячи зі
змісту ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
. І лише враховуючи дану обставину,
доцільно вдаватись в оцінку відносин позивача з нерезидентом щодо
порядку проведення розрахунків по зовнішньоекономічному контракту.
Вищенаведене свідчить про те, що судами зроблено висновки при
неповно встановлених обставинах справи.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 N 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом
норм матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим
постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи
суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій
постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного,
повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9,
ст. 111-10, 111-11, 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, - П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Запорізької області від
07.09.2004 року та постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 17.11.2004 року у справі N 23/200 -
скасувати.
Справу N 23/200 направити до Господарського суду Запорізької
області на новий розгляд.
Касаційну скаргу Бердянської міжрайонної державної податкової
інспекції задовольнити частково.