ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2005 Справа 23/106-04-3535
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого, Бур'янової С.С., Костенко Т.Ф.,
розглянувши матеріали касаційної скарги СДПІ по роботі з
великими платниками податків в Одеській області
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
22.10.2004 р.
у справі господарського суду Одеської області
за позовом ТОВ комерційний банк "ФЕБ"
до СДПІ по роботі з великими платниками податків в Одеській
області
3-тя особа ЗАТ "Інформаційно-аналітичний центр"
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Руденко О.А. (дов. від 23.12.04 N 6785),
відповідача: не з'явились,
3-ої особи: не з'явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 18.08.04 господарського суду Одеської області в
позові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень СДПІ
у м. Одесі N 0003530820/0, від 28.01.2004 р. N 0003530820/1, від
01.03.2004 р. N 0003530820/2, від 14.05.2004 р. N 0003530820/3 та
від 14.05.2004 р. N 0001080820/2 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не були
зареєстровані зміни до статуту відносно реєстрації у якості
учасника ТОВ КБ "ФЕБ" ЗАТ "Інформаційно-аналітичний центр", про що
свідчать листи Управління Національного банку України від
29.04.2002 р. N 15-17/2802 та від 19.08.2003 р. N 15-17/4848.
Відповідно до підпункту 1.22 статті 1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
сума коштів, яка
була перерахована ЗАТ "Інформаційно-аналітичний центр" на
відповідний рахунок ТОВ КБ "ФЕБ" в березні і липні 2000 року, є
фінансовою допомогою, а не внеском до статутного фонду банку.
Постановою від 22.10.04 Одеського апеляційного господарського
суду рішення від 18.08.04 господарського суду Одеської області
скасовано. Позов задоволено. Спірні повідомлення-рішення визнано
недійсними.
Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної
інстанції, СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. Одесі звернулась до Вищого господарського суду України із
касаційною скаргою і просить її скасувати, залишивши в силі
рішення місцевого господарського суду, посилаючись на те, що судом
порушено ч. 2 ст. 6 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ч. 1
п. 1.22 ст.1, п. 4.1 ст. 4, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1
п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" від 28.12.94 N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(далі Закон
N 334/94-ВР), неправильно застосовано ч. 3 пп. 5.2.2, пп. 5.2.4
п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" від 21.12.00 N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі Закон
N 2181-III).
Позивач надав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому
просить залишити без змін постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 22.10.04.
В судовому засіданні відповідно до ст. 77 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
було оголошено перерву з 23.03.05 до 30.03.05.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
винесенні оспорюваного судового акту, дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали
рішення у даній справі, за результатами планової комплексної
документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного
законодавства ТОВ КБ "ФЕБ" за період з 01.01.2002 р. по
01.04.2003 р. СДПІ у м. Одесі складено акт
N 1859/22/22-026/14366762/23 від 24.12.2003 у якому вказано, що до
складу валових доходів позивачем не включено доходи від надання
безповоротної фінансової допомоги ЗАТ "Інформаційно-аналітичний
центр" м. Київ за платіжними дорученнями N 5, 6, 9, 10 в липні
2000 р. в сумі 1 499 500 грн. Цю суму було віднесено на балансовий
рахунок 5000 "сплачений зареєстрований статутний капітал банку",
тоді як повинна була бути відображена на рахунку 3630... "внески
за не реєстрованим статутним капіталом", в результаті чого було
занижено суму оподаткованого прибутку в I кв. 2002 р. на суму
1 499 500 грн. Вказане порушення призвело до заниження податку на
прибуток на суму 449 850 грн.
На підставі вказаного акту СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Одесі прийнято податкове
повідомлення-рішення від 26.12.03 р. N 0003530820/0, яким позивачу
визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток на суму
449850 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 224925 грн.
Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням
податкової інспекції, позивач подав до СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Одесі скаргу від 06.01.2004 р. N 6906 з
проханням скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення.
За результатами розгляду зазначеної скарги позивача, СДПІ по
роботі з великими платниками податків у м. Одесі прийняла рішення
від 29.01.2004 р. N 1112/10/22-4 про результати розгляду скарги,
яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишила без змін,
а скаргу позивача без задоволення.
При розгляді повторної скарги платника податку ДПА в Одеській
області на податкові повідомлення-рішення N 0003530820/0 та
N 0003530820/1, останні залишені без змін, у зв'язку з чим
платникові податку направлено податкове повідомлення-рішення від
1.03.2004 р. N 0003530820/2.
Згідно поданої скарги до ДПА України N 6/67 від 12.03.2004 р.
рішенням N 2361/6/25-1115 від 30.03.2004 р. строк розгляду скарги
продовжено до 13 травня 2004 р. та рішенням N 3648/6/25-1115 від
11.05.2004 р. скарга платника податку у зв'язку з пропуском строку
на оскарження рішень контролюючого органу була залишена без
розгляду, а СДПІ по роботі з ВПП у Одеській області прийнято
податкове повідомлення-рішення N 0003530820/3 від 14.05.2004 р.
про сплату 674 775 грн. та податкове повідомлення-рішення
N 0001080820/2 від 14.05.2004 р. про сплату штрафних (фінансових)
санкцій в сумі 224925 грн.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади, їх посадові особи
зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі
ст. 2, 8, 10 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
органи державної податкової служби здійснюють
контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі,
валютні операції, порядком розрахунків із споживачами з
використанням ЕКА, комп'ютерних систем ІТКК, лімітів готівки в
касах та її використання для розрахунків за товари, роботи,
послуги, а також контроль за наявністю свідоцтв про державну
реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій,
патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів
підприємницької діяльності. Згідно Указу Президента України "Про
деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" N 817/98
( 817/98 ) (817/98)
від 23.07.1998 р. (далі Указ) органи виконавчої влади,
уповноважені від імені держави здійснювати перевірку
фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької
діяльності (контролюючі органи) проводити планові та позапланові
виїзні перевірки. При цьому планові перевірки здійснюються за
сукупними показниками фінансово-господарської діяльності СПД за
письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не
частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції
відповідного контролюючого органу. Забороняється проведення
планових перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами,
крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що
гарантовані бюджетними коштами.
При цьому судом апеляційної інстанції правомірно враховано,
що в ТОВ КБ "ФЕБ" на протязі 2003 року проводились планові
комплексні документальні перевірки та тематична перевірка, що є
порушенням вище зазначеного Указу ( 817/98 ) (817/98)
.
Крім того, як було встановлено судом апеляційної інстанції,
перевірку, яка стала підставою для прийняття спірних
повідомлень-рішень, проведено представниками СДПІ без належних
повноважень - посвідчення N 22/70-2042 від 24.07.2003 р.,
N 22/70-2043 від 24.07.2003 р. та N 2105/22-76 від 01.08.2003 р.
закінчили свій термін у вересні 2003 р. і цей термін не був
продовжений.
В той же час, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що висновок суду першої інстанції про одержання
безповоротної фінансової допомоги позивачем у І кварталі 2002 року
від ЗАТ "Інформаційно-аналітичний центр" у сумі 1 499 500 грн.
зроблено без врахування усіх фактичних обставин та доказів у
справі.
Як було встановлено судами, згідно Статуту ТОВ КБ "ФЕБ" від
09.03.1997 р. за реєст р. N 147, затвердженого протоколом
загальних зборів учасників в новій редакції від 11.11.1997 р. N 41
учасниками банку були: спільне українсько-американське
підприємство "Ірен", частка якого у статутному фонді банку складає
2500500 грн. (відповідно 33,34%); ПМП "Сіс", частка якого у
статутному фонді банку складає 875000 грн. (відповідно 11,67%);
ТОВ "Укрросгаз", частка якого у статутному фонді банку складає
225000 грн. (відповідно 3%); Одеське обласне відділення Фонду
Україні соцзахисту інвалідів, частка якого у статутному фонді
банку складає 2625000 грн. (відповідне 35%); ТОВ "Сідіс" частка
якого у статутному фонді банку складає 1274500 грн. (відповідно
16,99%).
Загальними зборами учасників банку згідно протоколу N 49 від
04.03.99 р. було прийняте рішення про вихід із складу учасників
ТОВ "Укрросгаз" (частка якого у статутному фонді банку
складала 3%) та ТОВ "Сідіс" (частка якого у статутному фонді банку
складала 16,99%). Загальними зборами учасників банку (протокол
N 52 від 30.05.2000 р.) прийнято рішення про прийняття до складу
учасників ТОВ КБ "ФЕБ" - ЗАТ "Інформаційно-аналітичний центр" з
передачею йому частки статутного фонду банку на суму 1499500 грн.
(що становить відповідно 19,99%) Зазначені кошти були сплачені
платіжними дорученнями від 31.03.2000 р. N 5, від 07.07.2000 р.
N 6, від 07.07.2000 р. N 9 та від 20.07.2000 р. N 10.
Зміни до статуту ТОВ КБ "ФЕБ" щодо його складу, у зв'язку із
виходом зі складу учасників банку ТОВ "Укрросгаз" та ТОВ "Сідіс"
та входження нового учасника в особі ЗАТ "Інформаційно-аналітичний
центр", не були зареєстровані Національним банком України.
Відповідно до п.п. 11.3.1 ст. 11 Закону N 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
датою збільшення валового доходу вважається дата,
яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається
будь-яка із подій, що сталася раніше; або дата зарахування коштів
від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в
оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі
продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її
оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої -
дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує
платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт
(послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг)
платником податку.
У цьому зв'язку колегія суддів Вищого господарського суду
України приймає до уваги, що ДПІ не було надано обгрунтування тому
факту, що внески у статутний фонд позивача від ТОВ
"Інформаційно-аналітичний центр" було зроблено у 2000 році, в той
час, як відповідач зробив висновок про не включення вказаних сум
до складу валових доходів позивачем у I кварталі 2002 року.
При цьому судом апеляційної інстанції правомірно відзначено,
що в акті перевірки не наведено доказів на підтвердження
зазначеного, що мало б за наслідки застосування СДПІ п. 4.1 ст. 4
та п.п. 11.3.1 ст. 11 Закону N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Правомірним є також посилання суду апеляційної інстанції на
п. 1.22.1 ст. 1 Закону N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, згідно якого
безповоротна фінансова допомога визначена як сума коштів, передана
платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними
договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи
повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій), або без
укладення таких угод.
За таких обставин Одеським апеляційним господарським судом
зроблено обгрунтованний висновок про те, що фактично, у 2000 р. на
рахунок позивача перераховано кошти в загальній сумі
1 499 500 грн., підставою перерахування яких зазначено Дчастковий
внесок до статного капіталу ДКБ ФЕБ" згідно протоколу загальних
зборів N 52 від 30.03.2000 р., тобто для перерахування вказаних
коштів були зовсім інші підстави, ніж ті, що вказані в п. 1.22.1
ст. 1 вказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
В той же час, колегія суддів вважає обгрунтованим посилання
суду апеляційної інстанції на той факт, що визначення
правомірності корпоративних прав на частку у статутному фонді не
відноситься до компетенції СДПІ, оскільки у разі спору між
учасниками корпоративних прав, справа має вирішуватись за заявами
осіб, права яких порушено.
Зважаючи на вказане вище, колегія суддів зазначає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству,
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
Керуючись ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 22.10.04 Одеського апеляційного господарського
суду у справі N 23/106-04-3535 залишити без змін.