ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2005 Справа N 35/263-02
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кузьменка М.В. - головуючого, Васищака І.М., Палій В.М., за участю
представників сторін В. Шустової (09.04.2005), В. Копилової
(дов. від 26.01.2005), І. Караченцової (дов. від 11.04.2005),
В. Адаменко (дов. від 11.04.2005), розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції
у Зміївському районі Харківської області на рішення від 6 вересня
2004 року господарського суду Харківської області та постанову від
11 листопада 2004 року Харківського апеляційного господарського
суду у справі N 35/263-02 за позовом колективного підприємства
"Будівельне управління Зміївської ДРЕС" до Державної податкової
інспекції у Зміївському районі Харківської області, третя особа -
виробниче державно-кооперативне підприємство "Луч", про стягнення
1567853,04 грн., В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 6 вересня 2004 року господарського суду
Харківської області (суддя Е. Швед), залишеним без змін постановою
від 11 листопада 2004 року Харківського апеляційного
господарського суду, позов задоволено частково з мотивів
невиконання договірних зобов'язань; в іншій частині позову
відмовлено.
Відповідач просить зазначені судові рішення скасувати з
підстав неправильного застосування господарськими судами
статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статей 71, 76
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, статей 4, 4-7, 33,
34, 43, пункту 3 частини 1 статті 84 Господарського процесуального
кодексу Української РСР ( 1798-12 ) (1798-12)
та ухвалити нове рішення, яким
у позові відмовити.
Позивач проти доводів касаційної скарги заперечує і в її
задоволені просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
До господарського суду подано позов, предметом якого є
стягнення суми боргу з підстав невиконання договірних зобов'язань
і господарськими судами встановлено, що 22 січня 1995 року між
будівельним управлінням Зміївської ДРЕС тресту
"Південзахіденергобуд", правонаступником якого є колективне
підприємство "Будівельне управління Зміївської ДРЕС", та
виконавчим комітетом Зміївської районної Ради народних депутатів
Харківської області було укладено договір підряду на капітальне
будівництво адміністративного будинку для Державної податкової
інспекції у Зміївському районі Харківської області. Додатковою
угодою до вказаного договору за участю тих же сторін і державної
податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області був
змінений порядок розрахунків за виконані підрядні будівельні
роботи з покладанням цього обов'язку на орган державної податкової
служби.
Умовами договору сторони визначили, що замовник відшкодовує
підряднику лімітовані та інші витрати, що входять в зведений
кошторисний розрахунок, та компенсує додаткові витрати, що
виникають внаслідок ринкових відносин, у відповідності до доданої
відомості договірної вартості.
Господарськими судами встановлено, що відповідачем за період
з 1 січня 1995 року по 13 березня 2003 року було перераховано
позивачу 939849,07 грн. і його борг станом на 1 січня 2004 року
складає 651304,96 грн., що підтверджується актом звіряння
розрахунків між сторонами (т. 2 а.с. 20, 79) та наданими позивачем
формами N 3 про вартість виконаних робіт, які підписані
повноважними особами, а саме керівництвом райдержадміністрації у
Зміївському районі та державної податкової інспекції у Зміївському
районі.
Оскільки умовами спірного договору сторони не визначили строк
виконання зобов'язання, 9 серпня 2000 року позивач звернувся до
відповідача з вимогою про сплату заборгованості і господарські
суди правомірно встановлювали та обчислювали строк позовної
давності щодо виконання зобов'язання по сплаті боргу саме з цієї
дати.
За змістом статті 165 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або
визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати
виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час і
боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з
дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного
виконання не випливає із закону, договору або із змісту
зобов'язання.
Цивільним законодавством не встановлено форми, змісту та
порядку пред'явлення кредитором вимоги до боржника, а тому вимога
від 9 серпня 2000 року може вважатися вимогою до відповідача щодо
виконання зобов'язання по оплаті виконаних робіт у розумінні
статті 165 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Факт передачі відповідачу проектно-кошторисної та виконавчої
документації стосовно договору на капітальне будівництво вказаного
об'єкта підтверджується актом від 7 липня 1996 року робочої
комісії про готовність будівництвом будівлі для пред'явлення
державній прийомній комісії. До того ж, актом від 25 квітня
1997 року державної приймальної комісії про прийняття в
експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта передбачено, що
комісією визначена остаточна вартість прийнятого в експлуатацію
адміністративної будівлі державної податкової інспекції у
Зміївському районі Харківської області у сумі 2555418,59 грн.
У зв'язку з доведеністю неналежного виконання боржником
грошового зобов'язання, господарські суди правомірно задовольнили
позов з урахуванням правила статті 214 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
про стягнення з відповідача на користь
позивача 651304,96 грн. заборгованості, 43949,70 грн. річних та
43707,90 грн. індексу інфляції на момент подання позову, всього
738962,56 грн.
Посилання скаржника на закінчення строку позовної давності
досліджувалось господарськими судами і йому дана належна юридична
оцінка.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, а
також обставини справи, які відповідно до законодавства повинні
бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній
інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи
фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським
судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження
поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм
дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань
відповідача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить
вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, тому судовою колегією до уваги не приймаються.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 6 вересня 2004 року господарського суду
Харківської області та постанову від 11 листопада 2004 року
Харківського апеляційного господарського суду у справі
N 35/263-02 залишити без змін, а касаційну скаргу державної
податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області без
задоволення.