ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2005 Справа N 30/220-04-7775
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів: Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Юридичної компанії
"Юніком-Південь" дочірнє підприємство на рішення господарського
суду Одеської області від 29.11.2004 р.
у справі N 30/220-04-7775 господарського суду Одеської
області
за позовом Юридичної компанії "Юніком-Південь" дочірнє
підприємство
до відповідачів Одеської міської ради, Компанії "Клієр Ватер
Бей Хотелс Корп."
про визнання оферти недійсною
за участю представників:
ЮК ДП "Юніком-Південь" - Хватова В.С.;
Одеська міська рада - не з'явилися;
Компанії "Клієр Ватер Бей Хотелс Корп." - не з'явилися.
В С Т А Н О В И Л А:
Юридична компанія "Юніком-Південь" дочірнє підприємство
звернулося до господарського суду Одеської області з позовом та
просило суд визнати недійсною на підставі ст.ст. 203, 215
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
оферту відповідача - Компанії "Клієр Ватер
Бей Хотелс Корп.", направлену першому відповідачу - Одеській
міській раді щодо створення Закритого акціонерного товариства
"Пасаж".
В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те,
що пропозиція щодо створення товариства підписана не уповноваженою
на те особою (а.с.2-3).
До прийняття рішення у даній справі від відповідачів відзивів
на заявлений позов до суду не надійшло.
Рішенням господарського суду Одеської області від
29.11.2004 р. у позові відмовлено (а.с.37).
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- пропозиція Компанії "Клієр Ватер Бей Хотелс" ніяким чином
не порушує права і інтереси позивача у справі;
- позивач не довів підписання пропозиції не уповноваженою
особою.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою та просить його скасувати, а позов задовольнити.
Скаржник вважає, що при прийнятті оскаржуваного судового акта
судом першої інстанції:
- неправильно застосована ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
;
- безпідставно не застосовані ст.ст. 207, 641 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
;
- порушено вимоги ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, юрисдикція
судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
При цьому, судочинство здійснюється Конституційним Судом України
та судами загальної юрисдикції.
Розмежування компетенції між судами загальної юрисдикції щодо
розгляду справ визначається, зокрема, нормами процесуального
права.
Відповідно до ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підприємства,
установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі
іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу
суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до
господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних
прав і охоронюваних законом інтересів.
Отже, розглядаючи будь-який господарський спір, суд повинен
не лише встановити факт порушення, але й з'ясувати чи належить
особі, яка звернулася до суду, порушене право або охоронюваний
законом інтерес (тобто чи є особа належним позивачем).
У поданій позовній заяві позивач просить суд здійснити захист
шляхом визнання недійсною пропозиції другого відповідача -
Компанії "Клієр Бей Хотелс Корп.", яка направлена першому -
Одеській міській раді, щодо створення Закритого акціонерного
товариства "Готельно-торгівельний комплекс "Пасаж" на підставі
ст.ст. 203, 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Однак, зазначені норми матеріального права не підлягають
застосуванню до взаємовідносин сторін.
Так, ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлює загальні
вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину;
ст. 215 ЦК України визначає підстави недійсності правочину.
Разом з тим, пропозиція щодо створення товариства не є
правочином, оскільки відповідно до ст. 202 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або
припинення цивільних прав та обов'язків.
Порядок та умови створення закритого акціонерного товариства
врегульовані нормами ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, а на момент звернення
з пропозицією - нормами Законів України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
(в частині здійснення реєстрації).
В сил ст. 4 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, акціонерне товариство створюється і діє на підставі
установчого договору і статуту, якими, зокрема, визначаються склад
засновників та учасників, розмір та порядок утворення статутного
фонду.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про
те, що сама пропозиція відповідача - Компанії "Клієр Ватер Бей
Хотелс Корп." щодо створення товариства не порушує прав і
охоронюваних законом інтересів позивача, а саме права позивача на
викуп орендованого приміщення, яке пропонується в якості майнового
внеску до статутного фонду створюваного товариства.
За таких обставин, посилання скаржника на порушення судом
ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
безпідставні.
Помилкові і твердження скаржника на безпідставне
незастосування судом першої інстанції ст.ст. 207, 641 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Так, ст. 207 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлюються вимоги до
письмової форми правочину, а ст. 641 ЦК України визначає порядок
звернення з пропозицією укласти договір. Разом з тим, зазначені
норми не набули чинності в момент звернення з пропозицією створити
господарське товариство, яка направлена до 01.01.2004 р. Крім
того, спірні правовідносини, на що вже наголошувалось,
врегульовані спеціальними нормами права.
Надання відзиву є правом, а не обов'язком відповідачів, як
помилково вважає скаржник, що визначено ст. 59 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на
позовну заяву і витребувані господарським судом документи не
подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Таким чином, необґрунтовані твердження скаржника про те, що
суд допустив порушення норм процесуального права, розглянувши
справу за відсутності відзивів відповідачів.
Розглядаючи справу, господарський суд, в силу ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду
заздалегідь встановленої сили. При цьому, визнання однією стороною
фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої
вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Отже, не заслуговують на увагу посилання ЮК ДП "Юніком
Південь" на те, що судом фактично відмовлено у позові, не зважаючи
на відсутність заперечень щодо заявлених вимог відповідачів.
За таких обставин, рішення господарського суду Одеської
області від 29.11.2004 р. відповідає нормам матеріального та
процесуального права і підстав для його зміни чи скасування не
має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
рішення господарського суду Одеської області від
29.11.2004 р. у справі N 30/220-04-7775 залишити без змін, а
касаційну скаргу Юридичної компанії "Юніком-Південь" дочірнє
підприємство - без задоволення.