ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2005 Справа N 5/23
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Г. Фролової
за участю представників:
Позивача не з'явився, про час і місце слухання справи
повідомлений належним чином
Відповідачів Мітасова М.І. дов. від 12.10.04 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста
Запоріжжя
на постанову від 02.09.2004 року Запорізького апеляційного
господарського суду.
у справі N 5/23 господарського суду Запорізької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міг-2000"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі
міста Запоріжжя
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
N 0000762602/0 від 21.11.2003 року
В С Т А Н О В И В:
В судовому засіданні 05.04.05 року оголошувалась перерва до
12.04.05 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Міг-2000" звернулось
до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення N 0000762602/0 від
21.11.2003 року в частині донарахування податкового зобов'язання з
податку на додану вартість в сумі 131602,00 грн. основного
платежу, прийнятого на підставі акта про результати позапланової
документальної перевірки дотримання вимог податкового
законодавства з податку на додану вартість та з податку на
прибуток за період з 01.04.2002 року по 30.06.2003 року.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що під час проведення
перевірки ним були подані уточнюючі декларації, зокрема, за
вересень 2002 року в сумі 19778 грн. та жовтень 2002 року в сумі
111824 грн., які були проведені по особовому рахунку, тому
донарахування основного зобов'язання з податку на додану вартість
в сумі 131602,00 грн. є подвійним оподаткуванням. Застосування
штрафних санкцій позивач не оспорює.
В акті N 182/26-222-307719500 від 13.11.03 р. були
встановлені порушення підпункту 3.1.1 статті 3, пункту 1.6
статті 1, підпункту 7.4.1 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у вигляді зменшення податку на
додану вартість на суму 88187 грн. за рахунок зменшення податкових
зобов'язань на суму 153182 грн. та зменшення податкового кредиту
на суму 64995 грн., в тому числі у вересні 2002 року підприємство
зменшило суму податкового зобов'язання з податку на додану
вартість на 19774 грн. за рахунок арифметичної помилки, у жовтні
2002 року на суму 133622 грн. за рахунок не включення до
податкового зобов'язання суми податку на додану вартість з
реалізації ТОВ "УСС" скрабу чорних металів за податковою накладною
N 91 від 04.10.2002 року на загальну суму 801732 грн. у тому числі
ПДВ у сумі 133622 грн.
Крім того, в порушення підпункту 17.2 статті 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ТОВ "Міг-2000" в
ході перевірки, яка проводилась в період з 15.08.03 р. по
12.11.03 р. подало до ДПІ уточнюючі декларації з податку на додану
вартість за періоди: серпень, жовтень, грудень 2002 року, квітень,
березень, червень 2003 року - 19.08.2003 року, квітень, травень,
липень 2002 року - 28.08.2003 року лютий 2003 року
04.09.2003 року.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
16.04.2004 року позовні вимоги задоволені шляхом визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення N 0000762602/0 від
21.11.2003 року в частині донарахування основного платежу з
податку на додану вартість в сумі 131602 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що з поданих позивачем
уточнюючих декларацій за 2002 р. - 2003 р. вбачається, що у ТОВ
"МІГ-2000" було в наявності від'ємне значення з податку на додану
вартість, на яку зменшуються суми податкового зобов'язання
наступних періодів згідно з підпунктом 7.7.3 п.7.3 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а саме - у
вересні 2002 р. сума належного бюджетного відшкодування з
наростаючим підсумком попередніх періодів склала 147337 грн., у
жовтні 2002 р. - вже 127559 грн., у листопаді 2002 р. - 40168 грн.
Таким чином, на момент проведення перевірки у позивача за особовим
рахунком обліковувалася переплата, тобто було наявне бюджетне
відшкодування податку на додану вартість.
Суд зобов'язав сторони по справі здійснити звірку цих
розрахунків, актом якої зафіксовано, що станом на 21.11.2003 р. з
урахуванням даних уточнюючих декларацій по особовому рахунку ТОВ
"МІГ-2000" було наявне бюджетне відшкодування в сумі
17401,50 грн., що підтверджено і податковим органом. З огляду на
вказане, суд дійшов висновку, що донарахування основного платежу з
податку на додану вартість за ці ж податкові періоди в сумі
131602 грн., фактично є спонуканням позивача до подвійної сплати
податку на додану вартість, що є неприпустимим і суперечить
принципам системи оподаткування.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі міста Запоріжжя Запорізький апеляційний
господарський суд постановою від 2.09.2004 року рішення
господарського суду першої інстанції залишив без змін.
ДПІ у Шевченківському районі міста Запоріжжя подала до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду, в якій просить
рішення та постанову скасувати та відмовити у задоволені позовних
вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування норм матеріального права, а саме: судами не прийнято
до уваги, що позивачем в порушення підпункту 17.2 статті 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
уточнюючі декларації подані під час перевірки та не сплачені суми
недоплати та штрафних санкцій.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та присутнього в
судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного
господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій та вбачається з матеріалів справи предметом спору у
даній справі є визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
N 0000762602/0 від 21.11.2003 року, в частині донарахування
податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі
131602,00 грн. основного платежу. Зазначеним податковим
повідомлення-рішення також нараховані штрафні санкції на підставі
підпункту 17.1.3 статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, які позивачем не оспорюються.
Згідно підпункту 5.1. статті 5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов'язання,
самостійно визначене платником податків у податковій декларації,
вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене
платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо
у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності,
визначених статтею 15 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
) платник податків
самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової
декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий
розрахунок.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо
такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової
декларації за будь-який наступний податковий період, протягом
якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих
розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових
декларацій.
При розгляді справи судами встановлено, що донарахована
спірним податковим повідомленням-рішенням сума податку на додану
вартість відображена у уточнюючих деклараціях за вересень
2002 року в сумі 19778 грн. та жовтень 2002 року в сумі 111824
грн. які подані позивачем до ДПІ тобто податкове зобов'язання
вважається узгодженим.
Крім того, під час розгляду справи судами було встановлено,
що вказані суми були враховані перевіряючими при зведені даних за
актом перевірки.
Вичерпний перелік підстав, за якими контролюючий орган
зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання
платника податків передбачений підпунктом 4.2.2 пункту 4.2
статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, а саме у разі якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову
декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності
платника податків свідчать про заниження або завищення суми його
податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної
перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій
платником податків податковій декларації, які призвели до
заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Оскільки таких підстав при розгляді справи не встановлено, то
суди дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність
донарахування позивачу податкових зобов'язань на підставі
підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Матеріали справи також свідчать про те, що господарські суди
першої та апеляційної інстанцій в порядку статей 43, 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі
обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали
юридичну оцінку обставинам, викладеним в акті перевірки, на
підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, та
дійшли обґрунтованого висновку, про задоволення позовних вимог.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування
судами приписів підпункту 17.2 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не знайшли свого
підтвердження та суперечать матеріалам справи, оскільки не є
предметом спору, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
зазначених судових рішень колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Запорізької області від
16.04.2004 року та постанову від 02.09.2004 року Запорізького
апеляційного господарського суду у справі N 5/23 господарського
суду Запорізької області залишити без змін, а касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста
Запоріжжя - без задоволення.