6/1432 Про стягнення 8 979, 69 грн. - Текст документа

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 22.08.2005 у справі № 6/1432 (суддя Терлецька –Байдюк Н.Я.) позов залишено без розгляду на підставі п. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , з мотивів пред’явлення прокурором позову не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб’єкта господарської діяльності, яким є КП “Теплосервіс”.

У касаційному поданні заступник прокурора Житомирської області просить скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 22.08.2005 у справі № 6/1432, а справу направити на розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 121 Конституції України (254к/96-ВР) , ст. 361 Закону України “Про прокуратуру” (1789-12) та ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Прокурор і відповідач не скористались своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що прокурор Коростишівського району звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Коростишівської міської ради та Коростишівського комунального підприємства “Теплосервіс” до Управління праці та соціального захисту населення про стягнення на користь позивача 8 979, 69 грн. боргу за теплопостачання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо безпідставного пред’явлення прокурором позову не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб’єкта господарської діяльності з огляду на наступне.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України (254к/96-ВР) на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 361 Закону України “Про прокуратуру” (1789-12) підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України (1789-12) господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч. 2 ст. 2 ГПК України (1798-12) ). У рішенні Конституційного суду України (1789-12) у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 (v003p710-99) визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення КСУ визначено, що під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, зазначеним в ч. 2 ст. 2 ГПК України (1798-12) , треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваженнями органу виконавчої влади.

В п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора і на підставі ч. 1 ст. 21 ГПК України (1798-12) є стороною в арбітражному процесі; цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України (1798-12) .

Отже, висновок господарського суду про те, що прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділений повноваженнями виконавчої влади, є правильним.

Заявляючи позов про стягнення 8 979, 69 грн. боргу за теплопостачання згідно з договором на постачання теплової енергії від 11.10.2004 № 17, укладеним між КП “Теплосервіс” і відповідачем, на користь Коростишівського комунального підприємства “Теплосервіс” прокурор Коростишівського району необгрунтовано визначив Коростишівську міську раду, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки в даному випадку Коростишівська міська рада не є позивачем і стороною у господарському процесі.

Господарським судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що Коростишівське комунальне підприємство “Теплосервіс” є самостійною юридичною особою, заснованою на комунальній власності.

Викладене свідчить, що прокурором Коростишівського району було подано позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності, у зв’язку з чим, висновки господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи.