ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 12.04.2005                                  Справа N 1/706-20/278
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 16.06.2005
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
     головуючого судді - Овечкіна В.Е.,
     суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л.
     розглянув касаційну скаргу СПД - фізичної особи М.В.В.
     на рішення   від   19.10.04  господарського  суду  Львівської
області
     у справі N 1/706-20/278
     за позовом СПД - фізичної особи М.В.В.
     до Яворівської районної ради
 
     про   визнання недійсним рішення
 
     У справі взяли участь представники сторін:
     від позивача: Білостоцький С.М. довір. у справі
     від відповідача: не з'явилися
     Суб'єкт підприємницької  діяльності   М.В.В.   звернувся   до
господарського  суду  Львівської  області  з  позовом про визнання
недійсним  рішення  сесії  Яворівської  районної  ради  Львівської
області N 60 від 24.01.03 "Про встановлення ставки єдиного податку
для  фізичних  осіб  -  суб'єктів  підприємницької  діяльності"  в
частині   збільшення   ставок   єдиного   податку   для  суб'єктів
підприємницької діяльності - фізичних осіб.
 
     Рішенням господарського суду Львівської області від  19.10.04
в  задоволенні позовних вимог відмовлено.  Рішення мотивовано тим,
що в господарському суді Львівської області було розглянуто справу
N 3/87-26/118,  за  результатами  розгляду  якої  було встановлено
відповідність оскаржуваного акту  вимогам  чинного  законодавства.
(суддя П. Манюк).
 
     СПД - фізична особа М.В.В.  звернувся з касаційною скаргою, в
якої  просить  скасувати  рішення  господарського  суді  у  справі
вважаючи, що  суд  необґрунтовано  застосована ст.  35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  оскільки у справі N 3/87-26/115  позивачем  виступає
Б.О.З., а у даній справі - М.В.В., тому юридичні факти встановлені
господарським судом у рішенні по справі  N  3/87-26/118  не  мають
преюдиціального характеру для даної справи. Також скаржник вважає,
що у справах різний предмет спору: в справі 33/78-26/118 предметом
позову  є визнання недійсним спірного рішення в частині збільшення
ставок єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва,   а  у
справі  N  1/706-20/278  -  визнання  недійсним спірного рішення в
частині встановлення ставки єдиного податку для  фізичних  осіб  -
суб'єктів підприємницької діяльності.
 
     Ознайомившись з  матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми  судовими  інстанціями  належної  юридичної
оцінки   та   повноти   встановлення   обставин,  дотримання  норм
процесуального права,  згідно з вимогами ст.  111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  колегія суддів дійшла
висновку,  що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
 
     Господарський суд  має право визнати акт державного чи іншого
органу недійсним з підстав невідповідності  його  вимогам  чинного
законодавства  або  визначений  законом  компетенції органу,  який
видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також
порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом
інтересів підприємства-позивача у справі.
 
     Як встановлено судом першої інстанції,  в  серпні  2003  року
було винесено   рішення   по   справі  N  3/87-26/118  за  позовом
СПД Б.О.З.  до Яворівської районної ради про витребування майна та
стягнення  пені  в сумі 1467031,09 грн.  та про визнання недійсним
рішення ради N 60 від 24.01.03  про  встановлення  ставки  єдиного
податку  для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності,
яким в позові відмовлено повністю.  Підставою позовних вимог  було
порушення  райрадою  при  прийнятті  оскаржуваного  рішення  вимог
Закону "Про систему оподаткування" ( 1251-12  ) (1251-12)
        ,  Закону  України
"Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
        ,  "Бюджетного
кодексу  України"  ( 2542-14  ) (2542-14)
          прав  та  охоронюваних   законом
інтересів позивача.  Суд,  приймаючі рішення,  дійшов висновку, що
міськрада діяла в межах своїх повноважень.
 
     Постановою Львівського апеляційного господарського  суду  від
03-17  листопада 2003 року рішення у справі N 3/87-26/118 залишено
без змін.
 
     У даній справі позивач - СПД М.В.В.  просить визнати  рішення
сесії  Яворівської  районної  ради  Львівської  області  N  60 від
24.01.03 "Про встановлення ставки  єдиного  податку  для  фізичних
осіб  - суб'єктів підприємницької діяльності" в частині збільшення
ставок єдиного податку для суб'єктів підприємницької діяльності  -
фізичних осіб.
 
     Суд першої  інстанції,  здійснюючи  аналіз  позовної заяви та
доданих до неї матеріалів по даній справі та аналіз судових рішень
по справі N 3/87-26/118 дійшов висновку,  що предмет та нормативні
підстави в обох справах є аналогічними.
 
     Рішенням у справі N 3/87-26/118 від 07-19.08.03  встановлено,
що  приймаючи  рішення  N 60 від  24.01.03  Яворівська  райрада не
перевищила своїх  повноважень  щодо  встановлення  ставки  єдиного
податку  для  фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності
(а.с. 27).
 
     Рішення з  господарської  справі   NN   3/87-26/118   набрало
законної  сили,  а  відповідно  ст.  115  ГПК  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        
рішення,  ухвали,  постанови  господарського  суду,   що   набрали
законної  сили,  є  обов'язковими  на  всій  території  України  і
виконуються  у  порядку,  встановленому   Законом   України   "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
        .
 
     Посилання суду на ст.  35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         не призвело
до прийняття неправильного по суті рішення.
 
     Доводи скаржника про те,  що суд не надав  оцінки  доказам  у
справі до уваги не приймаються. Дослідження доказів відноситься до
компетенції місцевого та апеляційного судів.  Касаційна  інстанція
не  має  права  досліджувати докази або змінювати надану їм оцінку
попередніми судовими інстанціями.  Позивач не  використував  свого
права  на  розгляд  справи  в  апеляційному  суді  та  на повторне
дослідження доказів та обставин справи.
 
     Згідно ст.  111-7 ГПК України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          переглядаючи  у
касаційному   порядку   судові  рішення,  касаційна  інстанція  на
підставі  встановлених   фактичних   обставин   справи   перевіряє
застосування   судом   першої   чи   апеляційної   інстанції  норм
матеріального і процесуального права.
 
     З огляду на викладене,  керуючись ст.ст.  107,  111-7, 111-9,
111-11  Господарського  процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу СПД - фізичної  особи  М.В.В.  залишити  без
задоволення,  рішення  господарського  суду Львівської області від
19.10.04 у справі N 1/706-20/278 залишити без змін.