ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2005 Справа N 1/409-9/151
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кузьменка М.В. - головуючого, Васищака І.М., Палій В.М., за участю
представників сторін: В. Василькевича (дов. від 11.04.2005),
А. Кутянського (дов. від 27.12.2004), І. Микичака (керівник),
прокурора О. Грици, розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційне подання заступника військового прокурора Західного
регіону України на постанову від 29 листопада 2004 року
Львівського апеляційного господарського суду у справі
N 1/409-9/151 за позовом військового прокурора Західного регіону
України в інтересах держави в особі військової частини А-1206 до
закритого акціонерного товариства "Ірокс" та товариства з
обмеженою відповідальністю "Динамо-Інвест", третя особа -
військова частина А-0150, про визнання договору недійсним,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 9-14 липня 2004 року господарського суду
Львівської області (суддя Л. Данко) позов задоволено з визнанням
недійсним договору від 30 січня 2003 року "Про передачу частини
будинку по дольовій участі", який був укладений між закритим
акціонерним товариством "Ірокс" та товариством з обмеженою
відповідальністю "Динамо-Інвест". Рішення мотивовано порушенням
інтересів військових частин А-0150 та А-1206.
Постановою від 29 листопада 2004 року Львівського
апеляційного господарського суду (судді В. Кузь, С. Бойко,
Р. Марко) рішення скасовано і в позові відмовлено з мотивів
безпідставності.
Заступник військового прокурора Західного регіону України
просить зазначену постанову скасувати з підстав незастосування
господарським апеляційним судом до спірних правовідносин
статей 48, 49, 353 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
і залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Закрите акціонерне товариство "Ірокс" та товариство з
обмеженою відповідальністю "Динамо-Інвест" проти доводів
касаційного подання заперечують і в його задоволені просять
відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
До господарського суду подано позов про визнання договору
недійсним з підстав невідповідності закону і господарськими судами
встановлено, що 2 грудня 1994 року між товариством з обмеженою
відповідальністю "Динамо-Інвест" та військовою частиною А-0150
було укладено договір про передачу незавершеного будівництва
житлового 5-поверхового будинку, який знаходиться за адресою:
м. Львів, вул. Бальзака, 25.
Відповідно до умов цього договору товариство передає
незавершене будівництво і проектно-кошторисну документацію, а
військова частина приймає незавершене будівництво, виступає
замовником-підрядчиком та фінансує його. Крім того, військова
частина компенсує товариству пов'язані з будівництвом витрати
шляхом безоплатної передачі семи квартир і восьми квартир на
платній основі.
В подальшому військова частина А-1206 перебрала на себе права
і обов'язки сторони в договорі і 23 січня 1998 року уклала з
закритим акціонерним товариством "Ірокс" договір про спільну
діяльність по будівництву житла для військовослужбовців Збройних
Сил України та членів їх сімей у м. Львові.
14 лютого ці сторони уклали договір підряду на будівництво
45-квартирного будинку на вул. Бальзака в м. Львові, а 6 травня
1998 року між цими сторонами було укладено договір про спільну
діяльність по будівництву 45-квартирного будинку на вул. Бальзака
в м. Львові.
30 січня 2003 року закрите акціонерне товариство "Ірокс" та
товариство з обмеженою відповідальністю "Динамо-Інвест" уклали
договір, відповідно до умов якого для ведення будівництва
45-квартирного будинку, який знаходиться за адресою: м. Львів,
вул. Бальзака, 25, залучено трьох пайовиків: військову частину
А-0150, товариство з обмеженою відповідальністю "Динамо-Інвест" та
закрите акціонерне товариство "Ірокс", і в договір від 2 грудня
1994 року вносяться зміни в переділенні житлової площі між
пайовиками.
Пунктом 2.5 договору сторони визначили, що закрите акціонерне
товариство "Ірокс" не вирішує питань взаєморозрахунків між
товариством з обмеженою відповідальністю "Динамо-Інвест" та
військовою частиною А-0150, але залишає за собою право вимагати
достовірних даних про хід фінансування будівництва.
Господарський суд при винесенні рішення виходив з того, що
спірний договір не враховує інтереси військових частин А-1206 та
А-0150. При цьому господарським судом зазначено, що товариство з
обмеженою відповідальністю "Динамо-Інвест" за цим договором набуло
права вимагати від військової частини А-0150 передачі восьми
квартир, що фактично є додатковим обов'язком для цієї військової
частини, а закрите акціонерне товариство "Ірокс" взяло на себе
права замовника у будівництві будинку.
Апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку
про скасування рішення господарського суду, оскільки умови
договору, що оспорюється, не встановлюють інший порядок, кількість
і площу квартир, які мають бути передані товариству з обмеженою
відповідальністю "Динамо-Інвест" в будинку по вул. Бальзака, 25,
порівняно з умовами договору від 2 грудня 1994 року, а умова
договору, яка міститься в реченні другому пункту 1.1 договору від
30 січня 2003 року, сторонами не конкретизована будь-яким порядком
чи механізмом перерозподілу часток учасників.
Крім того, апеляційний господарський суд дійшов правомірного
висновку про безпідставність посилання господарським судом у
рішенні на статтю 164 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
як підставу заміни замовника по вищезгаданому
договору, оскільки дана норма визначає можливість покладення
виконання зобов'язання на третю особу, яка зв'язана з однією із
сторін адміністративною підлеглістю або відповідним договором.
У даному випадку військова частина А-0150 перебуває в
адміністративній підлеглості до військової частини А-1206
(позивач), а не закрите акціонерне товариство "Ірокс". До того ж,
спірний договір не містить жодної умови, яка б носила обов'язковий
характер до військової частини А-0150.
Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з
наслідками, передбаченими законом, і колегія суддів, приймаючи до
уваги викладене, погоджується з висновком апеляційного
господарського суду про те, що спірний договір не порушує вимог
чинного законодавства та не порушує прав чи охоронюваних законом
інтересів військової частини А-1206, а тому відсутні підстави для
задоволення позовних вимог.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а
також обставини справи, які відповідно до законодавства повинні
бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її
обставини були встановлені апеляційним господарським судом на
підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих
доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана
належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Постанову від 29 листопада 2004 року Львівського апеляційного
господарського суду у справі N 1/409-9/151 залишити без змін, а
касаційне подання заступника військового прокурора Західного
регіону України без задоволення.