ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2005 Справа N 197/1-03/3
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя - Першиков Є.В.
судді: Савенко Г.В., Ходаківська І.П.
розглянувши касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної
податкової інспекції
на постанову від 14.12.2004 р. Київського міжобласного
апеляційного господарського суду
у справі N 197/1-03/3 господарського суду Київської області
за позовом Приватного підприємства "Пікель"
до Броварської ОДПІ Управління Державного казначейства
України по Київській області
про стягнення бюджетної заборгованості
За участю представників сторін:
позивача - не з'явилися
відповідача - 1: Кошелєва Н.В., за довіреністю
Степанюк А.В., за довіреністю
відповідача - 2: Павлов С.О., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство "Пікель" звернулося до господарського
суду Київської області з позовною заявою до Броварської об'єднаної
державної податкової інспекції та Управління Державного
казначейства в Київській області про повернення заборгованості по
податку на додану вартість в сумі 809 266 грн.
В ході судового розгляду позивач на підставі ст. 22 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
заявою від 13.10.2004 (т.2 а.с.44) зменшив
розмір позовних вимог та просив стягнути з бюджетного рахунку на
рахунок ПП "Пікель" суму відшкодування податку на додану вартість
у розмірі 737 085 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від
29.10.2004 р. у справі N 197/1-03/3, яке залишене без змін
постановою від 14.12.2004 р. Київського міжобласного апеляційного
господарського суду позов задоволено; стягнуто з державного
бюджету через Управління державного казначейства в Київській
області на користь ПП "Пікель" 737 085 грн. бюджетної
заборгованості; стягнуто з Броварської ОДПІ на користь ПП "Пікель"
1700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Броварська
ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову
від 14.12.2004 р. Київського міжобласного апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду Київської
області від 29.10.2004 р. у справі N 197/1-03/3, та прийняти нове
рішення, яким у задоволенні позовної заяви ПП "Пікель" відмовити.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями та
підтверджується матеріалами справи, ПП "Пікель" згідно контрактів
N 001/1 від 16.05.2001 р., N 011/1 від 24.12.2001 р., N 001/2 від
11.02.2002 р. (т. 1 а.с. 13-29) з компанією I.B.N. S.R.L. (Італія)
протягом 2002 р. здійснювало експортні операції на загальну суму
4 103 963 грн. 08 коп.
Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України
N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 р. з подальшими змінами
"Про податок на додану вартість" податок за нульовою ставкою
обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені
(експортовані) платником податку за межі митної території України.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України
N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 р. з подальшими змінами
"Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають
сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у
зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом
звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Згідно п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України N 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 р. з подальшими змінами "Про податок
на додану вартість" у разі коли за результатами звітного періоду
сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації.
Як встановлено судами, позивачем надані вантажні митні
декларації N 12500/2/410043 від 24.01.2002 р., N 12500/2/410044
від 24.01.2002 р., N 12500/2/410062 від 30.01.2002 р.,
N 12500/2/410063 від 30.01.2002 р., N 12500/2/410221 від
05.02.2002 р., N 12500/2/410222 від 05.02.2002 р.,
N 12500/2/410097 від 08.02.2002 р., N 12500/2/410098 від
26.02.2002 р., N 12500/2/410116 від 14.02.2002 р.,
N 12500/2/410185 від 26.02.2002 р., N 12500/2/410186 від
26.02.2002 р., N 12500/2/410322 від 28.03.2002 р.
(т. 1 а.с. 30-90), які оформлені відповідно до вимог Положення про
вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 09.06.1997 р. N 574 ( 574-97-п ) (574-97-п)
зі змінами,
та на яких наявні на всіх аркушах відбитки особистої номерної
печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару,
та відмітки про вивезення товарів за межі митної території
України.
Згідно п. 8.1 ст. 8 Закону України N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 р. з подальшими змінами "Про податок на додану
вартість" платник податку, який здійснює операції з вивезення
(пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території
України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за
наслідками податкового місяця, має право на отримання такого
відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого
розрахунку. Зазначений розрахунок подається разом із такими
документами: митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення
(експортування) товарів за межі митної території України,
відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом),
який засвідчує передання права власності на роботи (послуги),
призначені для їх споживання за межами митної території України.
Позивач подав до Броварської ОДПІ податкові декларації з
податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2002 р.
разом з розрахунками експортного відшкодування (т. 1 а. с. 91-99).
На момент розгляду справи, розмір бюджетної заборгованості
складає 737 085 грн.
Як встановлено місцевим судом, за результатами позапланової
документальної перевірки від 21.07.2003 року, відповідачем 1
донараховано суму ПДВ за жовтень та листопад 2001 року та зменшено
бюджетне відшкодування ПДВ на суму 180 102 грн., тому, як вважає
відповідач 1, вказана сума є узгодженим податковим зобов'язанням
позивача.
Разом з цим, позивачем оскаржено в судовому порядку рішення
відповідача-1 (справа N 198/1-03/10 господарського суду Київської
області), яким нараховане податкове зобов'язання на суму
180102 грн., в зв'язку з чим вказане зобов'язання не може
вважатись узгодженим в розумінні п. 5.2 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Крім того, відповідно до п. 8.1 Порядку ( 2181-14 ) (2181-14)
, якщо у
платника податку є податковий борг, тобто узгоджене податкове
зобов'язання, то відшкодування податку на додану вартість за
рахунок погашення існуючого податкового боргу здійснюється не
податковим органом в односторонньому порядку, а лише за заявою
платника податку, тобто позивача.
Як встановлено місцевим судом, будь-яких заяв на адресу
відповідача 1 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ ним
зроблено не було. Отже, доводи касаційної скарги в цій частині є
необґрунтованими.
Відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного
казначейства України за висновками податкових органів або за
рішенням суду.
Відповідно до абз. 2 п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України
N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 р. з подальшими змінами
"Про податок на додану вартість" підставою для отримання
відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний
період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування
може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з
цього податку. Таке рішення платника податку відображається в
податковій декларації.
В абзаці 3 п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України N 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 р. "Про податок на додану вартість"
встановлений спосіб у який здійснюється відшкодування, а саме:
відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в
установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі
казначейського чека, який приймається до негайної оплати
(погашення) будь-якими банківськими установами.
Відповідно до п. 2.4 Порядку відшкодування податку на додану
вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації
та Державного казначейства України від 02.07.1997 р. N 209/72
( z0263-97 ) (z0263-97)
(у редакції наказу Державної податкової адміністрації
України та Державного казначейства України від 21.05.2001 р.
N 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
та зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України від 08.06.2001 р. за N 489/5680, відшкодування при
настанні терміну проводиться згідно з рішенням платника податку,
яке відображене в податковій декларації (одночасно може бути
декілька напрямів відшкодування) шляхом: перерахування грошових
сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі
банку, що його обслуговує; зарахування суми відшкодування в
рахунок платежів з податку на додану вартість; зарахування суми
відшкодування в рахунок інших податків, зборів (обов'язкових
платежів), які надходять до Державного бюджету України.
Позивач в податкових декларацій визначив спосіб відшкодування
податку на додану вартість, а саме: шляхом перерахування
відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника
податку в установі банку.
Посилання відповідача-1 на обов'язковість оформлення
позивачем облігацій внутрішньої державної позики для погашення
простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість, судом до уваги не приймається виходячи з наступного.
Згідно з абз. 3 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відшкодування
здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з
бюджетного рахунка на рахунок платника податку в установі банку.
Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону України "Про державний бюджет
України на 2004 рік" від 27.11.2003 року N 1344-IV ( 1344-15 ) (1344-15)
,
порядок випуску, обігу, погашення облігацій внутрішньої державної
позики, а також нарахування процентів по ній затверджується
Кабінетом Міністрів.
На виконання ст. 12 зазначеного Закону ( 1344-15 ) (1344-15)
Кабінетом
Міністрів прийнято Постанову N 2014 ( 2014-2003-п ) (2014-2003-п)
від
25.12.2003 року "Про випуск облігацій внутрішньої державної позики
для погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість", якою затверджені Основні умови випуску облігацій
внутрішньої державної позики для погашення бюджетної
заборгованості з ПДВ та Порядок випуску, обігу погашення облігацій
внутрішньої державної позики зі строком обігу поять років.
Згідно з Основними умовами випуску облігацій внутрішньої
державної позики для погашення простроченої бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість, затвердженими
постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2003 р. N 2014
( 2014-2003-п ) (2014-2003-п)
, основна умова випуску облігацій є публічною
пропозицією платникам податку щодо оформлення простроченої
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка
утворилася на 1 листопада 2003 р. і не відшкодована до 1 січня
2004 р., облігаціями внутрішньої державної позики.
Відповідно до вищевикладеного, погашення простроченої
бюджетної заборгованості з ПДВ шляхом оформлення такої
заборгованості облігаціями внутрішньої державної позики є правом,
а не обов'язком позивача і стосується тільки способу погашення,
тим більше, що Закон України "Про податок на додану вартість"
N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 3.04.1997 р. не містить виключення
або застереження щодо порядку і строків бюджетного відшкодування
заборгованості з ПДВ.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про цінні папери і
фондову біржу" від 18.06.1991 р. N 1201 ( 1201-12 ) (1201-12)
облігації усіх
видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на
добровільних засадах.
Таким чином, вимога позивача щодо відшкодування суми
бюджетної заборгованості на підставі та в порядку визначеному
пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є правомірною та обґрунтованою.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла
висновку, що постанова апеляційного суду відповідає вимогам
чинного законодавства, і підстави для її зміни або скасування
відсутні.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової
інспекції залишити без задоволення.
Постанову від 14.12.2004 р. Київського міжобласного
апеляційного господарського суду у справі N 197/1-03/3
господарського суду Київської області залишити без змін.