ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2005 Справа N 33/577
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів: Бакуліної С.В., Бенедисюка І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги Державної податкової інспекції у Оболонському
районі м. Києва
на постанову від 07.12.2004 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 33/577 господарського суду міста Києва
за позовом Малого підприємства у формі товариства з обмеженою
відповідальністю "Соляріс"
до ДПІ у Оболонському районі м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Назарова О.П. (довіреність від 04.03.2005 р.
N 1548/9/10-12)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Лосєв А.М.)
від 29.09.2003 року, залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду (головуючий суддя -
Муравйов О.В., судді - Кот О.В., Сотніков С.В.) від
07.12.2004 року, по справі N 33/577 позов задоволено; визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі
м. Києва N 0000522600/1 від 11.07.2003 року; визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва
N 0000532600/1 від 11.07.2003 року; стягнуто з відповідача на
користь позивача 203,00 грн. судових витрат.
В касаційній скарзі ДПІ у Оболонському районі просить
скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення,
яким задовольнити позовні вимоги ДПІ у Оболонському районі
м. Києва, посилаючись на неправильне застосування норм
матеріального права, а саме: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, пп. 7.4.4
п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь
в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши
повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної
оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим
повідомленням-рішенням ДПІ у Оболонському районі м. Києва
N 0000522600/1 від 11.07.2003 року позивачу донарахований податок
на додану вартість у сумі 110 687,00 грн. та штрафні санкції з
податку на додану вартість у сумі 110 687,00 грн.
Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Оболонському районі
м. Києва N 0000532600/1 від 11.07.2003 року позивачу донарахований
податок на прибуток у сумі 166 009,70 грн. та штрафні санкції з
податку на прибуток у сумі 166 009,70 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі
висновків Акта ДПІ у Оболонському районі м. Києва від
17.06.2003 року N 54/26-52/4/13685821 про результати позапланової
документальної перевірки дотримання вимог податкового
законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю малим
підприємством "Соляріс" при здійсненні фінансово-господарських
відносин з ПП "Майстерторг".
Актом перевірки, зокрема, встановлено, що позивачем у липні,
серпні 2002 року порушено вимоги пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5
п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 року та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не належать до
складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені
відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами,
обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами
ведення податкового обліку.
Судами досліджені засвідчені копії документів, що стосуються
господарських операцій позивача з ПП "Майстерторг" (договір
поставки товару, додаток N 1 до вказаного договору, податкові
накладні, накладні, приймальні Акти, платіжні доручення), які
досліджувались і при документальній перевірці позивача.
Як встановлено судами, відповідно до договору на поставку
брухту, відходів, обладнання обчислювальної техніки, які містять
дорогоцінні метали від 29.07.2002 року N 53 (т. 1 а.с. 57)
позивачем було придбано у ПП "Майстерторг" лом медичних та
побутових виробів загальною вартістю 664 118,79 грн., в т.ч. ПДВ
110 686,47 грн.
Виконання сторонами умов договору підтверджується,
податковими накладними, актами приймання товару, платіжними
дорученнями про оплату позивачем придбаної продукції
(т. 1 а.с. 62-67, 99-100).
Відповідно до пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова накладна
складається у момент виникнення податкових зобов'язань. Згідно
пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна
виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт,
послуг).
На дотримання пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
ПП "Майстерторг"
позивачу було надано податкові накладні N 124 від 29.07.2002 року
на суму 554 374,24 грн., N 138 від 22.08.2002 року на суму
109 744,55 грн. (т. 1 а.с. 68-69).
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку на додану
вартість, сплачені у зв'язку з придбанням у ПП "Майстерторг"
вищезгаданого устаткування, були включені позивачем до податкового
кредиту, про що зазначено в рядку 10.1 розділу II "Податковий
кредит" декларацій з податку на додану вартість за липень,
вересень 2002 року (т. 1 а.с. 90-91, 94-95).
У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права платника
податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з
подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання
податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником
податку товарів.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт
(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування
коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на
момент перевірки платника податку податковим органом суми податку,
попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються
непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник
податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій,
установлених законодавством, нарахованих на суму податкового
кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на складання податкових накладних надано виключно особам,
зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку,
передбаченому ст. 9 цього Закону.
Судами встановлено, що контрагент позивача за договором
належним чином зареєстрований як платник податку на додану
вартість, що підтверджується Свідоцтвом платника податку на додану
вартість ПП "Майстерторг" N 39013867 від 03.06.2002 року
(т. 1 а.с. 77).
В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним в
установленому порядку договору N 53 від 29.07.2002 року або
податкових накладних N 124 від 29.07.2002 року, N 138 від
22.08.2002 року.
Що стосується доводу касаційної скарги про утримання особи,
від імені якої укладено договір - Комлевого М.М., в момент його
укладення та виконання в слідчому ізоляторі по звинуваченню у
вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, то колегія суддів відзначає таке. Загальноправове
значення правила презумпції невинуватості визначає таке положення
особи в суспільстві, відповідно до якого, будучи втіленим в
нормах, зокрема, трудового законодавства (ст. 36 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
передбачає дозвіл на розірвання трудового договору із
працівником лише після набрання вироком законної сили (вирок
набрав законної сили не раніше 16.11.2002 року, а як встановлено
судами договір було укладено і виконано протягом липня, вересня
2002 року (т. 1 а.с. 103).
Крім того, відповідно до п. 2.5 Положення про документальне
забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого
Наказом Міністерства фінансів України N 88 ( z0168-95 ) (z0168-95)
від
24.05.95 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
05.06.1995 року за N 168/704, документ може бути підписаний
особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим
механічним чи електронним способом посвідчення.
З огляду на наведене колегія суддів не бере до уваги довід
касаційної скарги про порушення позивачем законодавчо
встановленого порядку формування валових витрат та податкового
кредиту у податковому обліку.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства
в їх сукупності, колегія суду не вбачає підстав для скасування
постанови Київського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва від
05.01.2005 року N 27/9/10-12 на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 07.12.2004 року у справі N 33/577 залишити
без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського
суду від 07.12.2004 року у справі N 33/577 - без змін.