ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2005 Справа N 29/389
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В., суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі
м. Києва на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
22 грудня 2004 р. за позовом Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва до 1) Спільного підприємства у
формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім
Україна - Мерседес-Бенц", 2) Товариства з обмеженою
відповідальністю "Зевіс" про визнання недійсним агентського
договору від 04.06.2003 N 5352601002, в судовому засіданні взяли
участь представники: від позивача - Колеснікова І.С., дов. N 191
від 06.07.2004, від відповідачів - не з'явились, повідомлені
належно про час і місце розгляду касаційної скарги.
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі
м. Києва у липні 2004 р. був заявлений позов про визнання
недійсним агентського договору N 5352601002 від 04.06.2003 як
укладеного між Спільним підприємством у формі Товариства з
обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Україна -
Мерседес-Бенц" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зевіс"
з метою, що суперечить інтересам держави і застосування наслідків
у вигляді стягнення з Спільного підприємства у формі Товариства з
обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Україна -
Мерседес-Бенц" на користь держави 10000 грн. вартості товару,
отриманих за спірним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим,
що ТОВ "Зевіс" зареєстроване на підставну особу без мети
здійснення фінансово-господарської діяльності, ця обставина,
встановлена рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від
13.11.2003 р., і стала підставою для визнання недійсними
установчих документів ТОВ "Зевіс". Наведене дало підстави
податковій службі вважати договір N 5352601002 від 04.06.2003,
укладений з боку ТОВ "Зевіс" з метою, що завідомо суперечить
інтересам держави.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.08.2004 р.
порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до
розгляду.
Розгляд справи неодноразово відкладався ухвалами суду.
З боку Державної податкової інспекції у Солом'янському районі
м. Києва 04.11.2004 р. заявлене клопотання про розгляд справи
колегіально у складі трьох суддів.
Листом господарського суду м. Києва від 09.11.2004 р.
повідомлено позивача про відхилення клопотання Державної
податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва щодо
призначення колегіального розгляду даної справи у складі трьох
суддів через відсутність підстав для такого розгляду, зазначених
приписами статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
22 грудня 2004 року (судді Зеленін В.О., Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.)
відмовлено Державній податковій інспекції у Солом'янському районі
м. Києва у прийнятті апеляційної скарги на лист господарського
суду м. Києва від 09.11.2004 р. Ухвала суду вмотивована тим, що
відповідно до приписів частини 1 статті 106 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
оскарженню підлягають
ухвали місцевого господарського суду України у випадках,
передбачених цим кодексом.
Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва
звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 08.12.2004 р. скасувати, а справу
направити до суду першої інстанції для розгляду її у колегіальному
складі суддів. Податкова служба обґрунтовує касаційну скаргу тим,
що судом апеляційної інстанції порушено приписи статті 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, що призвело, на думку
скаржника, до обмеження його конституційного права на оскарження
рішення суду. На думку заявника діючим Господарським процесуальним
кодексом України не передбачено реагування на клопотання сторін у
формі листів, а також не передбачено такої підстави відмови у
задоволенні клопотання, як велика завантаженість суддів. Крім
того, заявник вважає, що судом порушені приписи частини 2
статті 101 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Від Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою
відповідальністю "Автомобільний дім Україна - Мерседес-Бенц" та
Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевіс" відзиви на
касаційну скаргу судом не отримані.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В., пояснення представника позивача, який підтримав
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
апеляційним судом приписів процесуального законодавства, відзначає
наступне.
Відповідно до приписів статті 4-6 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
справи у місцевих
господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку
справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від
категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у
складі трьох суддів. У разі додаткового введення судді до складу
суду розгляд справи починається спочатку, рішення про розгляд
справи у складі колегії суддів приймається головою місцевого
господарського суду або його заступником після оцінки
обґрунтованості потреби у призначенні колегіального розгляду
справи, про що виноситься ухвала. Тобто клопотання сторони,
заявлене до початку чи під час розгляду справи, повинно
задовольнятися чи відхилятися ухвалою суду.
Згідно з приписами частини першої статті 106 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвали місцевого
господарського суду України можуть бути оскаржені в апеляційному
порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
. Отже, за приписами зазначеної норми
оскарженню підлягають лише ті ухвали, про можливість оскарження
яких прямо зазначено у відповідній статті Господарського
процесуального кодексу України або Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в яких
йдеться про винесення судом даних ухвал. Таким чином, ухвала про
відмову у задоволенні клопотання про призначення колегіального
розгляду справи не підлягає оскарженню. Тому здійснення відмови
листом також не є підставою для перегляду такої відмови в
апеляційному порядку. При цьому касаційна інстанція враховує, що
правові наслідки відмови у задоволенні клопотання про призначення
колегіального розгляду справи як листом, так і ухвалою є
однаковими. Нормами Господарського процесуального кодексу України
не передбачено оскарження ухвал про призначення колегіального
складу суддів для розгляду справи, а тому не може бути оскаржена і
відмова в задоволенні такого клопотання. Відтак, матеріалами
справи спростовується твердження скаржника про порушення
апеляційним господарським судом норм процесуального права. Окрім
того, визнається непереконливим і довід скаржника щодо обмеження
його конституційного права на оскарження рішення суду з огляду на
те, що він має право оскаржити рішення суду, постанову
апеляційного та касаційного суду. Приписами статті 86
Господарського процесуального кодексу України передбачено, що
ухвала приймається господарським судом, коли спір не вирішується
по суті. Виходячи зі змісту даної норми, відповідач не позбавлений
права на оскарження рішення суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
8 грудня 2004 р. у справі N 29/389 залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення.