ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2005 Справа N 20-8/291-7/097-9/373
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Остапенка М.І.
суддів: Борденюк Є.М., Харченка В.М.
розглянувши касаційну скаргу Федерального державного
підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту"
Міністерства оборони Російської Федерації
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 14.02.2005 року
у справі за позовом ВАТ "ЕК "Севастопольенерго"
до Федерального державного підприємства "13 судноремонтний
завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської
Федерації
про стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2003 року, ВАТ Енергетична компанія
"Севастопольенерго" звернулась до суду з позовом про стягнення з
підприємства "13 судоремонтний завод Чорноморського флоту"
264 285,60 грн. на відшкодування вартості спожитої енергетичної
енергії понад граничні величини.
Позивач зазначав, що за умовами укладеного з відповідачем
договору N 154 від 22.07.2002 р. останній зобов'язався здійснювати
щомісячні розрахунки за спожиту електроенергію не пізніше 23 числа
кожного місяця.
Але спожиту у травні 2003 року електроенергію відповідач
своєчасно не сплатив, а тому за перевищення скоригованої граничної
величини споживання відповідно до п. 5.3 Правил користування
електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від
31.07.1996 р. N 28 ( z0417-96 ) (z0417-96)
, повинен сплатити її п'ятикратну
вартість, що передбачено ст. 26 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Заявою від 18.11.2004 року позивач уточнив свої вимоги і
просив стягнути на його користь 236 606,05 грн. обґрунтовуючи свої
вимоги перевищенням відповідачем у травні 2003 року договірної
величини споживання електроенергії на 299 214 кВт/год.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду м. Севастополя від
23.11.2004 року, залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 14.02.2004 року позов
задоволено у обсязі 222 720,72 грн.
У касаційній скарзі відповідач посилається на помилковість
висновків суду щодо порушення ним своїх договірних зобов'язань,
неправильне застосування норм матеріального права і просить
постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу направити
на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного
подання судова колегія вважає, що постановлені у справі судові
рішення не можуть залишатися без змін виходячи із наступного.
Укладаючи 22.07.2002 року договір на постачання електричної
енергії N 154 сторони обумовили, що крім цього договору їх
відносини регулюються і чинним законодавством України.
Таким законодавством, яке регулює відносини, пов'язані з
виробництвом, передачею, постачанням і використанням електричної
енергії є Закон України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
та
інші нормативно-правові акти, до яких відносяться і затверджений
постановою Кабінету Міністрів України від 9.04.2002 року, N 475
( 475-2002-п ) (475-2002-п)
Порядок постачання електричної енергії споживачам
( 441-99-п ) (441-99-п)
.
Цим Порядком ( 441-99-п ) (441-99-п)
постачання електричної енергії
споживачам запроваджено регулювання постачання електричної енергії
шляхом встановлення граничних величин її споживання і у
передбачено, що граничні величини споживання та потужності
доводяться до споживачів як договірні величини у терміни,
обумовлені договором. Повідомлення про ці величини є невід'ємною
частиною цього договору.
За підсумками місяця гранична величина споживання електричної
енергії для споживачів коригується фактично до рівня фактично
сплаченої за цей місяць величини її споживання (п. 11 Порядку
( 441-99-п ) (441-99-п)
і відповідно до п. 5.3 Правил користування
електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від
31.07.1996 року N 28 ( z0417-96 ) (z0417-96)
є договірною.
Споживачі у разі перевищення встановлених як договірні
граничних величин споживання електричної енергії та потужності
(п. 13 Правил ( z0417-96 ) (z0417-96)
несуть відповідальність згідно з
частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Пунктом 5 статті 26 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
передбачено, що споживачі (крім населення,
професійно-навчальних закладів та вищих навчальних закладів
I-IV рівня акредитації державної і комунальної форм власності) у
випадках споживання електричної енергії понад договірну величину
за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну
вартість різниці фактично спожитої і договірної величини і як
передбачено Правилами користування електричною енергією,
затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. N 28 ( z0417-96 ) (z0417-96)
п'ятикратна вартість різниці між обсягами фактично спожитої і
граничної величини електричної енергії зараховується на поточний
рахунок із спеціальним режимом використання постачальника
електричної енергії.
За наявних у справі матеріалів відповідач використав
електроенергію у травні 2003 року у обсягах, які перевищують
визначені у договорі від 22.07.2002 року величини і допустив
порушення строку розрахунку, а тому суди першої і апеляційної
інстанцій правильно виходили з того, що постачальник електричної
енергії, у разі відмови споживача сплатити вартість електричної
енергії, розрахованої відповідно до ст. 26 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
вправі вимагати стягнення спірної
суми у примусовому порядку.
Проте приймаючи постанову щодо стягнення цієї суми
апеляційний суд не врахував наступне.
Споживання електричної енергії понад граничні величини є
правопорушенням в електроенергетиці, що відповідно до ч. 1 ст. 27
Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
тягне за
собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну
і кримінальну відповідальність.
Закони, які б відповідно до ст. 92 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
визначали дії щодо споживання електричної енергії
понад граничну величину скориговану відповідно до п. 11 Порядку
( 441-99-п ) (441-99-п)
постачання електричної енергії споживачам злочином
або адміністративним правопорушенням і встановлювали кримінальну
чи адміністративну відповідальність за такі дії відсутні.
Таким чином, передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
санкція, про що зазначається і у
ст. 27 цього Закону є господарсько-правовою відповідальністю за
правопорушення у сфері господарювання і за своєю природою є
штрафною.
Застосовуючи таку санкцію суд повинен врахувати, що згідно
ст. 233 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, у разі якщо належні до сплати
штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора,
суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути
взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий
стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні не лише майнові, але
й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо ж порушення зобов'язання не завдало збитків іншим
учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів
боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Постановляючи про стягнення штрафної санкції у повному обсязі
суди першої і апеляційної інстанцій зазначені норми не
застосовували і не враховували, що на час пред'явлення і розгляду
спору заборгованості за травень 2003 року не було, збитки
відсутні, гранична величина споживання електричної енергії по
договору N 154 від 22.07.2002 року встановлена позивачем без
урахування потреб відповідача і дотримання порядку визначення
граничних величин споживання електричної енергії споживачами,
встановленого постановою Кабінету Міністрів України від
9.04.2002 року, N 475 ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
, а тому з урахуванням цих
обставин, майнового стану відповідача та характеру допущеного
порушення судова колегія вважає можливим змінити судові рішення,
зменшивши розмір санкції, що підлягає стягненню до 20 тис. грн.
Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України,
керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Севастополя від
23.11.2004 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 14.02.2004 року змінити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з підприємства "13 судоремонтний завод
Чорноморського Флоту" (код 22288616) на користь ВАТ Енергетична
компанія "Севастопольенерго" (код 05471081) 20 000 грн. та
318 грн. на відшкодування судових витрат.
У решті позову відмовити.