ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2005 Справа N 18/111
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О., суддів: Рибака В.В., Черкащенко М.М.,
розглянувши касаційну скаргу дочірнього підприємства "Корифей" на
постанову від 19.01.2005 Київського апеляційного господарського
суду у справі N 18/111 господарського суду м. Києва за позовом
дочірнього підприємства "Корифей" до відкритого акціонерного
товариства "Укрнафта" про стягнення 60565,05 грн. за участю
представників сторін: від позивача - Солодкий І.С., дов. від
07.10.2004, від відповідача - Троценко Ю.В., дов. N юр-53/д від
27.01.2005, В С Т А Н О В И В:
У лютому 2004 року дочірнє підприємство "Корифей" пред'явило
в суді позов до відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" про
стягнення заборгованості за поставлений товар та стягнення пені за
несвоєчасну оплату за поставлений товар в сумі 60565,05 грн., з
яких 50936,36 грн. сума основного боргу, 1699,18 грн. - 3% річних,
7929,51 грн. пені.
В обгрунтування позовних вимог зазначав, що за період з
17.12.2002 року по 16.02.2003 року відповідно до усної
домовленості поставив відповідачу меблі на загальну суму
50936,36 грн., за які відповідач не розрахувався, цей факт
підтверджується довіреностями, податковими накладними, видатковими
накладними та рахунками.
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.11.2004 (суддя
Мандриченко О.В.) позов задоволено частково.
Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"
50936,36 грн. основного боргу, 1699,18 грн. 3% річних з
прострочення суми, 7000 грн. витрат по оплаті експертизи та судові
витрати.
В іншій частині в позові відмовлено.
Задовольняючи позов та стягуючи суму основного боргу та
річні, господарський суд виходив з того, що відповідач своєчасно
не виконав свої зобов'язання за угодами, а саме поставлену
позивачем продукцію не оплатив, при цьому послався на висновок
судово-бухгалтерської експертизи, яким підтверджено заборгованість
відповідача в сумі 50936,36 грн. Вина відповідача підтверджена
дослідженими доказами та матеріалами справи.
Відмовляючи в позові в частині стягнення пені, господарський
суд виходив з необґрунтованості цих вимог, оскільки сторонами не
було укладено угоди про таку відповідальність.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
19.01.2005 (судді: Зеленін В.О. - головуючий, Синиця О.Ф.,
Рєпіна Л.О.) рішення скасовано повністю.
В позові відмовлено.
Скасовуючи рішення і відмовляючи в позові, апеляційний
господарський суд зазначав, що між сторонами було досягнуто угоди
з продажу товару, проте строк виконання зобов'язання не був
встановлений, тому продавець вправі вимагати його виконання від
покупця в будь-який час. В матеріалах справи відсутні і позивач не
надав належні докази направлення відповідачу вимог про оплату
товару. Так як строк платежу не наступив, у господарського суду не
було підстав для стягнення вартості меблів та пов'язаних з боргом
платежів.
В касаційній скарзі дочірнє підприємство "Корифей" просить
скасувати постанову апеляційного господарського суду повністю,
стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі
61623,53 грн., 3% річних в сумі 1272,60 грн., що разом складає
62896,13 грн., посилаючись на порушення норм матеріального і
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку,
Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як суд першої інстанції, задовольняючи позов і стягуючи суму
боргу, так і суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні
позову про стягнення боргу, не з'ясували обставини, з якими суд
пов'язує наявність основного боргу відповідача перед позивачем,
так і позивача перед відповідачем.
З метою встановлення обставин, які підтверджують наявність
заборгованості ВАТ "Укрнафта" перед ДП "Корифей" за поставлену
останнім продукцію згідно з документами, які знаходяться в
матеріалах справи, господарським судом м. Києва на підставі ст. 41
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
була призначена судово-економічна
експертиза, проведення якої доручено ТОВ "Центр правової допомоги
"Правозахист".
Висновком судово-економічної експертизи N 710 від
05.07.2004 року по справі N 18/111 господарського суду м. Києва
встановлено, що між ДП "Корифей" та ВАТ "Укрнафта" у відповідності
з нормами статті 217 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, не
укладались домовленості про проведення взаємного заліку однорідних
зустрічних вимог, станом на 17.02.2004 року документально
підтверджуються розміри наявної заборгованості:
- ВАТ "Укрнафта" (Покупця) перед ДП "Корифей" (Продавцем) за
отриману та несплачену продукцію - 50936,36 грн.
- ДП "Корифей" (Продавця) перед ВАТ "Укрнафта" (Покупцем)
сума переплати грошових коштів по договору N 30 від
25.09.2001 року у розмірі 10000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи (т. 2 а.с. 34), ВАТ
"Укрнафта" заявою від 03.11.2004 N юр-2373 на підставі ст. 601
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
просило частково припинити
зобов'язання щодо сплати боргу ДП "Корифей" перед ВАТ "Укрнафта" у
розмірі 38827,25 грн., шляхом зарахування зустрічних однорідних
вимог ДП "Корифей" перед ВАТ "Укрнафта" щодо зобов'язання по
оплаті товару, отриманого ВАТ "Укрнафта" згідно видаткових
накладних N 1375 від 07.02.2003, N 1611 від 07.02.2003 та N 1354
від 17.12.2002 на загальну суму 19304,81 грн. Зазначав, що у ДП
"Корифей" залишилися зобов'язання перед ВАТ "Укрнафта" щодо сплати
коштів за неотриманий товар, який був оплачений згідно платіжних
доручень N Н12-698 від 25.10.2002, N Н12-1014 від 20.11.2002,
N Н12-1211 від 05.12.2002 в сумі 19522,44 грн.
Разом з тим, господарські суди в порушення ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не звернули уваги та не дали оцінки заяві ВАТ
"Укрнафта" про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Як суд першої інстанції, стягуючи основний борг і річні, так
і суд апеляційної інстанції, відмовляючи в стягненні, не звернули
уваги чи направлялася позивачем вимога про оплату товару, оскільки
вимога про стягнення річних пов'язана саме з надісланням
претензії.
Від з'ясування даного питання залежить правильність
задоволення або відмови в задоволенні вимог позивача стосовно
стягнення заборгованості.
До касаційної скарги дочірнім підприємством "Корифей" було
додано копії претензії позивача від 19.02.2004 з вимогою про
оплату товару та відповідь на претензію відповідача N юр-594 від
22.03.2004 з відмовою останнього погасити заборгованість, які
також надавалися позивачем до Київського апеляційного
господарського суду, але в порушення ст. ст. 99, 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не були прийняті апеляційною інстанцією до уваги.
Проте подані скаржником до Вищого господарського суду України
докази не можуть бути прийняті до уваги касаційною інстанцією,
оскільки у відповідності з ч. 2 ст. 111-7 ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Судові рішення цим вимогам не відповідають.
Відповідно з ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи, що при прийнятті рішення та постанови судами
неповно з'ясовані вищенаведені обставини справи, які мають суттєве
значення для правильного вирішення спору, постановлені судові
рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий
розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене
і вирішити спір у відповідності з вимогами закону і обставинами
справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Корифей"
задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
19.01.2005 та рішення господарського суду м. Києва від 08.11.2004
у справі N 18/111 скасувати, справу направити на новий розгляд до
суду першої інстанції.