ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2005 Справа N 17/429
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Дерепи В.І.
суддів: Стратієнко Л.В., Чабана В.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників:
Приватного підприємства "Аптечний склад N 2" - Сисоєва Ю.Ю.
ВАТ "Луганськмлин" - Корендюк Д.І.
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства
"Аптечний склад N 2"
на рішення від 07.12.2004 р.
у справі N 17/429 господарського суду Луганської області
за позовом Приватного підприємства "Аптечний склад N 2"
до ВАТ "Луганськмлин"
про стягнення 468 867, 70 грн.
Постанова приймається 07.04.2005, у зв'язку з тим, що у
судовому засіданні оголошувалась перерва.
Рішенням господарського суду Луганської області (суддя
Воронько В.Д.) від 07.12.2004 р. в частині вимог про стягнення
321 127,04 грн. боргу провадження у справі припинено. В решті
позову відмовлено.
Приватне підприємство "Аптечний склад N 2" вказане рішення
вважає таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального
права, тому просить його скасувати і прийняти нове рішення.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників
сторін, Вищий господарський суд України В С Т А Н О В И В:
Приватним підприємством "Аптечний склад N 2" заявлено позов
до Відкритого акціонерного товариства "Луганськмлин" про стягнення
468 867,70 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що на
підставі договору N 53 від 24.12.98, укладеного між сторонами, він
за свій рахунок закупив для відповідача п'ять автомобілів
ЗІЛ 5301СС і здійснив всі операції по доставці цих автомобілів
відповідачу.
Відповідно до додаткових угод від 10.02.99 та від 21.10.99 до
згаданого договору, стверджує позивач, відповідач за вказані
роботи повинен був сплатити в якості винагороди 12 697,04 грн.
Крім того, повний розрахунок в сумі 321 127,04 грн. допускався
векселем. Однак відповідач гроші не сплатив, векселя також не
передав.
Приймаючи рішення про припинення провадження у справі на
підставі п. 2 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в частині стягнення
321 127,04 грн., тобто основної суми боргу, господарський суд
Луганської області виходив з того, що в цій частині спір між тими
ж сторонами, з тих же підстав та про той же предмет спору вже
розглядався господарським судом Луганської області у справі
N 15/263. При цьому місцевий суд, як на відповідний доказ,
послався на постанову Вищого арбітражного суду України від
08.06.2001 р. у згаданій справі.
Вказане посилання є помилковим, оскільки постановою Вищого
арбітражного суду України від 08.06.2001 р. у справі N 15/26-3 (до
справи залучена постанова Вищого арбітражного суду України саме у
цій справі, а не у справі N 15/263, як зазначено в рішенні
місцевого суду) встановлено, що відповідач повинен розрахуватись
простим векселем, емітованим ТОВ "Віктор-Трейд" на суму
321 127 грн. 04 коп.
Однак, як зазначає позивач, відповідач не передав йому
вексель, але разом з тим визнавав і суму боргу.
Вказаним обставинам місцевий суд не дав оцінку.
Слід зазначити, що в додатковій угоді N 1к від 21.10.99 до
договору N 53 від 24.12.98, на яку є посилання в рішенні місцевого
суду, не передбачений порядок передачі векселів.
Разом з тим, як випливає з матеріалів справи, позивач
наполягає на тому, що відповідач, враховуючи невизначеність
порядку передачі векселя, відмовився передати його позивачу.
За таких обставин, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідач повинен довести, що позивач відмовився
(якщо таке мало місце) від прийняття векселя. При тому, відмовився
безпідставно.
Як зазначає касатор, відповідач своєю відповіддю вих.
N 02-12/61-284 від 21.02.2002 р. визнав, що вексель, емітований
ТОВ "Віктор-Трейд", тобто, вексель, яким відповідач повинен був
розрахуватись з позивачем, не відповідає вимогам законодавства.
Із змісту згаданого листа, який залучений судом до справи,
вбачається, що відповідач не передав спірний вексель позивачу, а
опротестував його натомість замість нього був виданий новий
вексель від 06.07.2001 р. (а.с.25).
Вказаним обставинам суд не дав оцінку. Крім того суд не
витребував і не оцінив згаданий вексель для вирішення даного
спору.
За твердженням скаржника, відповідач вчиняє дії, які свідчать
про навмисне ухилення від розрахунку з позивачем.
Відповідач стверджує, що позивач ухиляється від отримання
розрахунку. Матеріали справи, зокрема лист N 02-12/61-284 від
02.02.2002 р. та відзив на позов, підтверджують, що твердження
позивача є небезпідставними (а.с. 25, 51).
Зокрема в згаданому листі йдеться, що позивачу запропоновано
вексель (не вказано ким він емітований) від 06.07.2001, а у
відзиві на позовну заяву, стверджується, що позивачу неодноразово
пропонувався вексель N 713220782955 від 21.10.99, емітований
ТОВ "Віктор-Трейд".
Крім того, судом залучено до справи копію векселя
N 713220782955 від 21.10.99, в якому міститься напис відповідача
такого змісту: "Платить приказу ЧП "Аптечний склад N 2". Але в
цьому векселі не зазначено дата вчинення згаданого напису.
Якщо вексель опротестований відповідачем, то незрозуміло як
на ньому міг виникнути такий напис.
Якщо вексель було опротестовано позивачем, то саме він міг
отримати відповідні кошти за цим векселем.
Вказані обставини судом також не досліджені.
З огляду на зазначене, рішення місцевого суду підлягає
скасуванню, як таке, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин
справи.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3
ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11, 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Аптечний склад"
N 2 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від
07.12.2004 р. у справі N 17/429 скасувати, а справу передати на
новий розгляд до господарського суду Луганської області в іншому
складі суддів.