ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2005 Справа N 17/275
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О., суддів: Рибака В.В., Черкащенко М.М.,
розглянув касаційну скаргу акціонерного комерційного
промислово-інвестиційного банку на постанову від 18.11.2004
Луганського апеляційного господарського суду у справі N 17/275
господарського суду Луганської області за позовом акціонерного
комерційного промислово-інвестиційного банку до відкритого
акціонерного товариства "Лисичанськнафтооргсинтез" про стягнення
4257127,92 долара США, за участю представників сторін: від
позивача Лакиза О.С., дов. N 09-32/17 від 20.01.2005, від
відповідача Близнюк О.С., дов. N 18/2-47 від 28.12.2004. (під час
слухання справи в судовому засіданні 24.03.2004 була оголошена
перерва до 07.04.2005), В С Т А Н О В И В:
В липні 2004 року акціонерний комерційний
промислово-інвестиційний банк пред'явив в суді позов до відкритого
акціонерного товариства "Лисичанськнафтооргсинтез" про стягнення
4257127,92 долара США.
В обгрунтування позовних вимог зазначав, що 23.10.97 року між
позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір,
відповідно до умов якого Промінвестбанк зобов'язався надати ВАТ
"Лисичанськнафтооргсинтез" кредит в сумі 5000000 доларів США з
терміном погашення до 10.12.97 зі сплатою 20% річних.
Позивачем умови договору було виконано. До договору було
укладено 3 додаткові угоди. Відповідно до додаткової угоди N 2 від
10.12.97 року кінцевий строк погашення кредиту встановлено
01.04.98 року, річні 30%. У встановлений термін заборгованість
погашена не була. 25.10.99 позивач звернувся до відповідача з
претензією, яка була визнана в повному обсязі.
09.08.96 року ухвалою арбітражного суду Полтавської області
було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача.
04.05.2000 на підставі ухвали Вищого арбітражного суду
України до розгляду справи про банкрутство ВАТ "ЛИНОС" застосовано
положення Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Оскільки вимоги Промінвестбанку до ВАТ "ЛИНОС" виникли після
порушення справи про банкрутство, то він не мав можливості заявити
свої вимоги до відповідача протягом 1 місяця з дня опублікування
оголошення про порушення справи про банкрутство.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.06.2002
введено процедуру санації відповідача строком на 12 місяців.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.05.2003
відхилено вимоги позивача щодо визнання його поточним кредитором
відповідача.
01.12.2003 у зв'язку з повідомленням позивача про загальні
збори акціонерів ВАТ "ЛИНОС" 14.01.2004 ним зроблено висновок про
припинення повноважень керуючого санкцією та відповідно і
процедури банкрутства.
Станом на 25.06.2004 заборгованість ВАТ "ЛИНОС" перед
Промінвестбанком по кредитному договору складала
4257127,92 дол. США.
В серпні 2004 року акціонерний комерційний
промислово-інвестиційний банк збільшив суму позовних вимог на
1705875,41 дол. США, яку вважає неодержаним доходом за кредитним
договором.
Рішенням господарського суду Луганської області від
13.09.2004 (суддя Воронько В.Д.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
18.11.2004 (судді: Парамонова М.Ф. - головуючий, Єжова С.С.,
Семендяєва І.В.) рішення залишено без змін.
Відмовляючи в позові і залишаючи рішення без змін, судові
інстанції виходили з того, що вимоги позивача до відповідача мали
поточний характер і на них не поширювалася дія мораторію.
Зобов'язання ВАТ "ЛИНОС" виникли після порушення справи про
банкрутство, що не заважало Промінвестбанку звернутися до суду з
позовною заявою, про стягнення заборгованості.
Строк позовної давності закінчився 02.04.2001 року. На час
пред'явлення позову минуло більше шести років з дня настання
строку платежу по кредиту.
Поважних причин пропуску строку позовної давності немає.
В касаційній скарзі акціонерний комерційний
промислово-інвестиційний банк просить скасувати рішення
господарського суду та постанову апеляційного господарського суду
і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на
порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку,
Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судовими інстанціями і вбачається з матеріалів
справи, 23.10.97 року між акціонерним комерційним
промислово-інвестиційним банком (Промінвестбанк) та відкритим
акціонерним товариством "Лисичанськнафтооргсинтез" було укладено
кредитний договір. Відповідно до умов договору Промінвестбанк
зобов'язався надати ВАТ "Лисичанськнафтооргсинтез" кредит в сумі
5000000 доларів США з терміном погашення до 10.12.97 року зі
сплатою 20% річних. Умови договору позивачем було виконано.
Відповідно до додаткової угоди N 2 від 10.12.97 року кінцевий
строк погашення кредиту було встановлено 01.04.98 року зі сплатою
30% річних. У встановлений строк заборгованість погашена не була.
Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої
порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Враховуючи обставини справи і вимоги закону, господарський
суд прийшов до правильного висновку, що строк позовної давності за
договором сплинув 02.04.2001 року.
Строк позовної давності не переривався і визнанням
відповідачем заборгованості за договором у відповідях на претензії
від 10.11.99 року та 10.04.2000 року, оскільки п. 2 ст. 79
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
не підлягає застосуванню у
разі, коли обома сторонами спору є юридичні особи.
Господарським судом встановлено та з матеріалів справи
вбачається, що справа про банкрутство відкритого акціонерного
товариства "Лисичанськнафтооргсинтез" була порушена 09.08.96 року
за Законом України "Про банкрутство" ( 2343-12 ) (2343-12)
, а грошові вимоги
Промінвестбанку виникли у 1998 році, тобто після порушення справи
про банкрутство.
04.05.2000 на підставі ухвали Вищого арбітражного суду
України до розгляду справи про банкрутство ВАТ "ЛИНОС" було
застосовано положення Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відповідно до ст. 12 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, в редакції Закону
України від 30.06.99 року ( 784-14 ) (784-14)
, мораторій на задоволення
вимог кредиторів не поширювався на задоволення вимог кредиторів,
що виникли у зв'язку з зобов'язаннями боржника в процедурах
розпорядження майном боржника та санації.
Таким чином, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не
поширюється на поточні вимоги кредиторів до боржника, що виникли
після порушення справи про банкрутство.
В зв'язку з тим, що вимоги позивача до відповідача мали
поточний характер та на них не поширювалася дія мораторію на
задоволення вимог кредиторів, строк позовної давності не
переривався відповідно до ст. 78 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до
правильного висновку, що позивачем пропущено строк позовної
давності за захистом порушеного права і відсутні поважні причини
для його відновлення.
Постановлені судові рішення є законними і обґрунтованими.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків
господарських судів першої та апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу акціонерного комерційного
промислово-інвестиційного банку залишити без задоволення, а
постанову від 18.11.2004 Луганського апеляційного господарського
суду та рішення від 13.09.2004 господарського суду Луганської
області у справі N 17/275 без змін.